Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/6589/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6589/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року (головуючий суддя першої інстанції - Лазаренко М.С.) в адміністративній справі №280/6589/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої частини щорічної допомоги,- В С Т А Н О В И В : Позивач 27.07.2021 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахування та невиплати йому суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком на перше січня 2021 року з урахуванням вже виплачених сум; - стягнути з відповідача на його користь недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 7354,00 грн.. В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року по справі №1-247/2018(3393/18), вказано, що виплата у 2021 році разової грошової допомоги в сумі 1491,00 грн. є протиправною, оскільки не відповідає частині п`ятій статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-XIVта свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району щодо перерахунку та невиплати ОСОБА_1 суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком на перше січня 2021 року з урахуванням вже виплаченої суми. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недорахованої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплаченої суми. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1000,00 грн.. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного та об`єктивного дослідження доказів. Відповідач зазначає, що при виплаті одноразової допомоги діяв в межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством. Не передбачена можливість збільшення розміру соціальних виплат розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня на свій розсуд. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.06.2018 року, отримує щорічну разову грошову допомогу як учасник бойових дій до 5 травня від Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (а.с.16). У 2021 році позивач отримав разову щорічну грошову допомогу до 5 травня 2021 року у розмірі 1491 грн.. 24.06.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України, просив виплатити недоплачені кошти разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій (а.с.18). Відповідач листом від 09.07.2021 року №01-14/2946 повідомив, що виплату ОСОБА_1 перераховано 27.04.2021 року у розмірі 1491,00 грн. у відповідності до розміру, встановленого Постановою №325 розміру (а.с.19). Не погодившись з розміром нарахованої щорічної разової грошової допомоги, позивач оскаржив дії відповідача до суду. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня як учасник бойових дій у 2021 році у розмірі п`яти мінімальних пенсій у сумі 8845,00 грн. (1769,00 грн.х5). Безпосередню виплату вказаної допомоги за 2021 рік здійснено відповідачем в розмірі 1491,00 грн., однак вказаний розмір не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі. Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача конкретну суму одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції зазначив, що перерахунок та виплата конкретної суми грошової допомоги відноситься до виключної компетенції відповідача, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати конкретну суму грошової допомоги, яку слід нарахувати та виплатити позивачеві, тому суд визначив такі позовні вимоги передчасними та такими, що задоволенню не підлягають. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року . Відповідно до статті 12 частини 5 Закону України №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року. У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №325 від 08.04.2021 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №325 від 08 квітня 2021 року (набрала чинності 09 квітня 2021 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1491,00 гривень. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зі змісту вказаного рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року судом встановлено, що в Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина 2 статті 3). Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17). Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону №79 розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу було доповнено, зокрема, пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й Закону №3551, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказаними положеннями Закону №3551 передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 (стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16). У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня особам - учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX від 15 грудня 2020 року встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень. Розмір щорічної разової грошової допомоги особам учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769 грн. х 5). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Частиною 3 статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. У 2021 році відповідач мав здійснити виплату позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року, а не у меншому розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 29 вересня 2020 року по зразковій справі № 440/2722/20. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки відповідачем протиправно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в силу ст.308 КАС України в цій частині рішення не перевіряється. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом апеляційної рішення суду першої інстанції залишено без змін, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року в адміністративній справі №280/6589/21 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року в адміністративній справі №280/6589/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак