Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1908/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3526/22 Справа № 212/1908/21 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 року м.Кривий Ріг справа № 212/1908/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Остапенко В.О., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 січня 2022 року, - ВСТАНОВИВ: В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 28.07.2016 року сусідка позивача - ОСОБА_4 оформила заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося заповіла позивачу, це було її волевиявлення, оскільки позивач всіляко допомагав їй, надавав їй допомогу по господарству та матеріальну підтримку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти на рахунках в різних фінансових установах. Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, за законом спадкоємцем є відповідач ОСОБА_2 , син померлої, який проживає в Російській Федерації. У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що відповідач пообіцяв приїхати за для вирішення питання стосовно спадщини. Так і не дочекавшись відповідача, позивач 30.01.2021 року звернувся до державного нотаріуса криворізької державної нотаріальної контори із заявою для оформлення Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало померлій ОСОБА_4 , однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском 6-місячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та не підтвердження документально факту проживання з померлою. Позивач, посилаючись на наведені вище обставини, просив суд визначити додатковий строк терміном один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 терміном в один місяць, який починається з дня набранням рішенням суду законної сили. В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач по справі не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини та на підставі вказаної заяви державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р.І. була відкрита спадкова справа, при цьому судом не було витребувано копію спадкової справи для перевірки того, хто саме звернувся до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. При цьому апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що причина пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважною, оскільки той факт, що позивач спадкоємець за заповітом, після смерті спадкодавця чекав відповідача спадкоємця за законом, для вирішення питання з приводу спадщини, не дає підстав вважати, що строк для прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 28 липня 2016 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла позивачу ОСОБА_1 , заповіт посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ткаченко Л.Б. та зареєстровано в реєстрі за №

795. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 . Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 . Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_2 30 січня 2021 року позивач звернувся до державного нотаріуса криворізької державної нотаріальної контори із заявою для оформлення Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Постановою від 30.01.2021 року державним нотаріусом криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р.І. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском 6-місячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини та не підтвердження документально факту проживання з померлою. Звергаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що чекав приїзду відповідача, який пообіцяв приїхати за для вирішення питання стосовно спадщини, що, на думку позивача, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою. Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною першою статті 1269 ЦК України преедбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у Постанові від 23 серпня 2017 року, справа № 6-1320цс17, а також у Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298 св 18, Постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, провадження № 61-6700св19, Постанові від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, провадження № 61-10136св19, Постанові від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, провадження № 61-21447св19. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Згідно принципу диспозитивності цивільного процесу, визначеного у ст. 13 ЦПК України, сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору, а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом. Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц. У Постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено правовий висновок про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року, справа № 6-85цс12. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що посилання позивача ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позову на те, що він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що чекав приїзду відповідача, який пообіцяв приїхати за для вирішення питання стосовно спадщини, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки наведені позивачем обставини не містять об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини та не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, в той час як за сталою практикою Верховного Суду поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У позивача перешкод для подання заяви не було, він не скористався правом на прийняття спадщини, тому в даному випадку відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначений висновок колегії суддів повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, Постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, та правових позиціях Верховного Суду викладених у Постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 385/483/17, провадження № 61-16102св18) Постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 766/23686/18, провадження № 61-15622св20. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги представника відповідача заслуговують на увагу. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Приймаючи до уваги встановленні обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, оскільки не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому такі порушення є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2022 року скасувати на ухвалити нове рішення по справі. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 27 квітня 2022 року. Головуючий: Судді: