Постанова КЦС ВС № 431/304/20

Постанова Іменем України 26 квітня 2022 року м. Київ справа № 431/304/20 провадження № 61-1605св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Старобільська міська рада Луганської області, Відділ надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Старобільської міської ради, розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Гаврилюка В. К., Кострицького В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільської міської ради Луганської області, Відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Старобільської міської ради про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася у січні 2020 року до суду з позовом до Старобільської міської ради Луганської області, Центру надання адміністративних послуг Старобільської районної державної адміністрації. У подальшому ОСОБА_1 замінила відповідача Центр надання адміністративних послуг Старобільської районної державної адміністрації на Відділ надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Старобільської міської ради, та остаточнопросила: - визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4425110100:10:002:0306, площею 0,0462 га, розташовану по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням 03.01 - для будівництва та обслуговування будівель державної влади та місцевого самоврядування обслуговування нежитлової будівлі; - зобов`язати державного реєстратора Відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Старобільської міської ради вчинити дії щодо внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку. Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 14 липня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача задоволено. Замінено у цій справі Центр надання адміністративних послуг Старобільської районної державної адміністрації на належного відповідача - Відділ надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Старобільської міської ради. Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що за результатами аукціону нею було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2015 року у Старобільської міської ради нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 4425110100:002:0306, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування обслуговування нежитлової будівлі, отже вона має право на реєстрацію права власності за собою цієї земельної ділянки відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. Однак Старобільська міська рада відмовила їй у наданні вказаної земельної ділянки в оренду та продажу з посиланням на те, що земля з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування не може передаватися в оренду фізичним особам, тому їй було запропоновано змінити вид цільового призначення землі. Позивач вважає, що зміна виду користування земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення та не потребує розробки проекту землеустрою та його затвердження. Вважає, що у Витягу з Державного земельного кадастру від 15 квітня 2015 року помилково було зазначено код цільового призначення землі. Отже право на земельну ділянку автоматично перейшло до неї як до власника нежитлової будівлі, навіть якщо в лоті не містилося даних про земельну ділянку. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Старобільський районний суд Луганської області рішенням від 05 жовтня 2020 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4425110100:10:002:0306, площею 0,0462 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язав державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Старобільської міської ради вчинити дії щодо внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4425110100:10:002:0306 площею 0,0462 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат. ОСОБА_1 , яка є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно з набуттям 26 червня 2015 року права приватної власності на вказану будівлю набула на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України право приватної власності на земельну ділянку, на якій розташована дана будівля, а саме - земельну ділянку загальною площею 0,0462 га, кадастровий номер 4425110100:10:002:0306, яка зареєстрована у державному земельному кадастрі 15 квітня 2015 року, а право власності на земельну ділянку продавця нежитлової будівлі - Старобільської міської ради Луганської області з цього моменту припинено на підставі частини першої статті 120 ЗК України. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що невизнання відповідачем Старобільською міською радою Луганської області права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підтверджується дослідженими у судовому засіданні листами відповідача і не спростовуються поясненнями Старобільської міської ради, у зв`язку з чим право власності позивача підлягає захисту у судовому порядку. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Старобільської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4425110100:10:002:0306, площею 0,0462 га за адресою: АДРЕСА_1 , та до Відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Старобільської міської ради про вчинення дій щодо внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно є законними, обґрунтованими, та такими, що забезпечують повний захист права позивача. Луганський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу Старобільської міської ради задовольнив. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 05 жовтня 2020 року скасував та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в разі набуття права власності на об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, без зміни її цільового призначення. Цільове призначення спірної земельної ділянки, право власності на яку просить визнати позивач, визначено як 03.01 - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, що виключає у даному випадку, з урахуванням вимог статті 83 ЗК України, перехід права власності на земельну ділянку до покупця в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України. Доказів зміни цільового призначення земельної ділянки матеріали справи не містять. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Старобільської міської ради, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичною особою є Виконавчий комітет Старобільської міської ради Луганської області, а не є його відділ. Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 27 січня 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі 6-253цс16, від 16 квітня 2019 року у справі № 907/68/18, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, згідно з якими позивач, яка є власником нежитлової будівлі, одночасно з набуттям 26 червня 2015 року права приватної власності на вказану будівлю набула на підставі статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України право приватної власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля. Посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а є помилковим, оскільки судова практика ніяким чином не відноситься до тієї спірної ситуації, яка склалася і не повинна була застосовуватися при розгляді цієї справи. Апеляційний суд не застосував висновок щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 806/5308/15 (провадження № К/9901/12305/18). Посилання суду апеляційної інстанції на те, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою, яка використовується для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування належить до земель комунальної власності, і не може передаватися у приватну власність суперечить матеріалам справи, оскільки Старобільською міською радою не надано жодних доказів щодо використання спірної земельної ділянки для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Від Старобільської міської ради Луганської області у березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі, тобто за проектами землеустрою щодо їх відведення. Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованими 15 квітня 2015 року та 13 лютого 2020 року вид цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4425110100:10:002:0306, місце розташування: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) за класифікатором видів цільового призначення земель затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 як 03.01 - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування. Передання земельної ділянки без зміни її цільового призначення суперечить приписам ЗК України, про що і дійшов до обґрунтованого висновку апеляційний суд. На час укладення договору купівлі-продажу спірна земельна ділянка мала кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування) у Державному реєстрі речових прав та обтяжень за Територіальною громадою міста Старобільськ в особі Старобільської міської ради зареєстроване не було. Спірна земельна ділянка є об`єктом комунальної власності, тому не може бути вилучена у територіальних громад і передана іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Передання земельної ділянки комунальної форми власності без зміни її цільового призначення без наявності рішення відповідного органу місцевого самоврядування суперечить приписам ЗК України. Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 11 лютого 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Старобільського районного суду Луганської області. Справа № 431/304/20 надійшла до Верховного Суду 23 лютого 2021 року. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Старобільської міської ради Луганської області від 08 листопада 2013 року № 41/36 з метою реєстрації права комунальної власності земельної ділянки територіальною громадою міста Старобільськ надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування нежитлової будівлі комунальної власності орієнтовною площею 0,1341 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка за даними Державного земельного кадастру рахується за Старобільською міською радою. Згідно з протоколом № 1 результатів проведення аукціону з продажу об`єкта комунальної власності від 02 квітня 2015 року покупцем аукціону з продажу лоту № 1 - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 137,1 кв. м, продавцем якого є Старобільська міська рада, визнано учасника ОСОБА_1 . Згідно з клопотанням від 07 квітня 2015 року Старобільська міська рада просить СРКП «Старобільський районний земельно-інформаційним центр» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення 41 сесії 6 скликання Старобільської міської ради від 08 листопада 2013 року № 41/36, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 квітня 2015 року земельна ділянка, кадастровий номер 4425110100:10:002:0306, розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення: 03.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: обслуговування нежитлової будівлі, форма власності: комунальна власність, площа земельної ділянки: 0,0462 га, орган який зареєстрував земельну ділянку: відділ Держкомзему у Старобільському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки: 15 квітня 2015 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: не зареєстровані. Рішенням Виконавчого комітету Старобільської міської ради від 20 квітня 2015 року № 28, затвердженим протоколом № 1 від 02 квітня 2015 року, про результати проведення аукціону з продажу об`єкта комунальної власності - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 137,1 кв. м, вирішено продати ОСОБА_1 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 137,1 кв. м за 71 000 грн, оформивши у п`ятиденний строк після прийняття рішення нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23 квітня 2015 року продавець - Старобільська міська рада Луганської області на підставі рішення Виконавчого комітету Старобільської міської Ради Луганської області від 20 квітня 2015 року № 28 передає за плату, а покупець - ОСОБА_1 приймає у власність нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0462 га, кадастровий номер земельної ділянки 4425110100:10:002:0306. Право власності покупцем на земельну ділянку набувається відповідно до вимог статті 81 ЗК України. Рішенням Виконавчого комітету Старобільської міської ради від 28 квітня 2015 року № 33/2 присвоєно нежитловій будівлі по АДРЕСА_3 , нову поштову адресу: АДРЕСА_3 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 39742602 від 26 червня 2015 року внесено інформацію про державну реєстрацію права власності номер запису про право власності: 10194554, дата та час державної реєстрації: 26 червня 2015 року 11:40:33, державний реєстратор: ОСОБА_3 реєстраційна служба Старобільського РУЮ Луганської області, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу серія та номер 852 виданий 23 квітня 2015 року, видавник приватний нотаріус Пульний С. М., повідомлення серія та номер 513 виданий 28 квітня 2015 року видавник Старобільська міська рада, рішення серія та номер 33/2 виданий 28 квітня 2015 року видавник Старобільська міська рада, форма власності приватна, розмір частки: 1, власник ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 623553044251, об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, адреса: АДРЕСА_3 , опис об`єкта: будівля, Б, 87,1 кв. м, будівля в 50,0 кв. м. Рішенням Старобільської міської ради від 21 жовтня 2015 року № 57/6 «Про перейменування вулиць, площ, провулків та кварталів міста Старобільська назви яких підпадають під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону їхньої символіки», яке опубліковано у районній газеті та на сайті міської ради і є загальнодоступним, перейменовано у тому числі вулицю ІІІ-Інтернаціоналу на вулицю Велику Садову. Згідно з листом Старобільської міської ради від 29 жовтня 2019 року заява ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 4425110100:10:002:0306 за адресою: АДРЕСА_2 , розглянута на засіданні постійної комісії міської ради, земельна ділянка за цільовим призначенням належить до земель громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, код класифікації видів цільового призначення земель - В 03.01), землі з таким цільовим призначенням не можуть передаватись в оренду фізичним особам, в даному випадку необхідно провести зміну цільового призначення земельної ділянки, для чого необхідно розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення, але відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. На цей час по місту Старобільськ не розроблений план зонування території, до розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення необхідно розробити детальний план частини території міста Старобільськ, в межах якої розташована земельна ділянка, детальний план частини території міста можливо буде розробити після затвердження історико-архітектурного опорного плану міста Старобільськ. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 грудня 2019 року земельна ділянка кадастровий номер 4425110100:10:002:0306 розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: обслуговування нежитлової будівлі, форма власності: комунальна, площа земельної ділянки: 0,0462 га, орган який зареєстрував земельну ділянку: відділ Держкомзему у Старобільському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки: 15 квітня 2015 року, вид права: право власності, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки найменування: Старобільська міська рада Луганської області, частка у спільній власності: 1, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: не зареєстровані. Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 лютого 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 4425110100:10:002:0306, розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення: 03.01 - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, категорія земель: «землі житлової та громадської забудови», вид використання земельної ділянки: «обслуговування нежитлової будівлі», форма власності: комунальна, площа земельної ділянки: 0,0462 га, орган який зареєстрував земельну ділянку: відділ Держкомзему у Старобільському районі, дата державної реєстрації земельної ділянки: 15 квітня 2015 року, вид права: право власності, інформація про власників (користувачів) земельної ділянки найменування: Старобільська міська рада Луганської області, частка у спільній власності: 1, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: не зареєстровані.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Матеріально-правовими підставами цього позову про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4425110100:10:002:0306 площею 0,462 га позивач визначила набуття нею права власності на нерухоме майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці, у зв`язку з чим, відповідно до положень статей 120, 125 ЗК України до неї перейшло право власності на цю земельну ділянку. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Разом з цим, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено також, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року (пункт 7.40) у справі № 910/18560/16 наголосила на імперативному характері цього законодавчого припису. Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею або спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (Суд враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16). Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16). При цьому принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній власник земельної ділянки порядку припинення прав на земельну ділянку, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (пункт 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16). Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в разі набуття права власності на об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, без зміни її цільового призначення. Також правильним є висновок апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, тому не може передаватися у приватну власність, з огляду на таке. Апеляційний судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що цільове призначення спірної земельної ділянки за класифікатором видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, - 03.01 - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування. Доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки матеріали справи не містять. Також правильним є висновок апеляційного суду про те, що згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичною особою є Виконавчий комітет Старобільської міської ради Луганської області, а не є його відділ, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Старобільської міської ради місцевим судом задоволені помилково. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі 6-253цс16, від 16 квітня 2019 року у справі № 907/68/18, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, згідно з якими позивач, яка є власником нежитлової будівлі, одночасно з набуттям права приватної власності на вказану будівлю набула на підставі статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України право приватної власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом було враховано зазначені правові позиції Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, проте відмовлено у задоволенні позову з підстав того, що спірна земельна ділянка відповідно до пункту «д» частини четвертої статті 83 ЗК України не може бути передана у приватну власність. Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не застосував висновок щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 806/5308/15 (провадження № К/9901/12305/18), не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі відсутня подібність змісту та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин зі справою, яка наведена заявником як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, що не свідчить про неправильне застосування судом норми матеріального права. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Луганського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров