Постанова 4817 № 607/29997/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/29997/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/399/22 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 квітня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Дикун С.І. суддів - Костів О. З., Парандюк Т. С., з участю секретаря - Сович Н.А. учасників справи - представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ходюк К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/29997/19 за апеляційною скаргою Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, інтереси якого представляє адвокат Молень Ірина Йосифівна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року у справі за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання, ухваленого суддею Ромазан В.В., - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України звернувся із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання у розмірі 148737,49 гривень. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що на підставі рішення приймальної комісії від 12 серпня 2010 року наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» №264 від 15 серпня 2010 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету. На виконання вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України №367 від 25 грудня 1997 року, 01 вересня 2010 року між позивачем ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» та відповідачем укладено угоду №21 про підготовку фахівців з вищою освітою. За умовами вказаної угоди відповідач зобов`язувався прибути після закінчення ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі; у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. В червні 2016 року відповідача як молодого спеціаліста направлено на роботу у Золотниківську районну лікарню Теребовлянського району Департаменту охорони здоров`я Тернопільської ОДА. Із пропозицією щодо працевлаштування відповідач був ознайомлений та погодився, про що свідчать його підписи в картці працевлаштування випускника та пропозиції щодо працевлаштування. Окрім цього, направлення на роботу №02010830/021 було вручене відповідачу особисто, про що свідчить його підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників 2016 року. Відповідно до інформації, викладеній у листі начальника управління охорони здоров`я Тернопільської ОДА №3870/06-01 від 02 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , звільнений з посади лікаря-інтерна КНП «Тернопільська університетська лікарня» 04 серпня 2019 року за власним бажанням. Оскільки відповідач відмовився відпрацювати за направленням не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров`я по закінченню навчання в інтернатурі, він має відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного бюджету вартість навчання з вересня 2010 року по червень 2016 року в розмірі 148737,49 гривень. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2022 року позов Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України кошти за навчання в розмірі 83 597 (вісімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто сім) гривень 06 копійок. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України судовий збір у розмірі 2 231 (дві тисячі двісті тридцять одна) гривня 06 копійок. В апеляційній скарзі Тернопільський національний медичний університет ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України, інтереси якого представляє адвокат Молень І.Й. просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 академічної стипендії у розмірі 65140.43 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що вимоги у частині стягнення із відповідача академічної стипендії у розмірі 65140,43 грн. не підлягають до задоволення. Студентам, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти державної або комунальної власності, призначається академічна стипендія за результатами навчання з урахуванням критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, або спеціальна стипендія - як частина державних виплат і гарантій. Витрати на виплату академічної стипендії включаються до витрат на підготовку за державним замовленням одного фахівця. Вважає, що стипендія, надана фізичній особі як засіб до існування, належить до особистих майнових виплат, яка виплачується громадянинові і не підлягає поверненню. Натомість, академічна стипендія призначається студентам як засіб заохочення академічної успішності і не ставить на меті забезпечення студента засобами для існування, на відміну від соціальної стипендії, яка призначається студенту саме як частина державної допомоги, тобто надається як засіб до існування. Зазначає, що академічні стипендії, які сплачуються студентам закладів вищої освіти, належать до категорії витрат на навчання таких студентів, які за наявності на те підстав, підлягають компенсації замовникові відповідного навчання. Витрати на виплату стипендії відповідачу визначаються відповідно до фактично виплаченої стипендії відповідно до довідок про доходи відповідача від 21 листопада 2019 року, виданих бухгалтерською службою Університету. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ходюк К.М. посилається на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою та її доводи суперечать цивільно-процесуальному закону та не підлягають до задоволення. Зазначає, що позивачем до апеляційної скарги долучено нові докази про призначення відповідачу академічної стипендії, які не були подані разом з позовною заявою до суду першої інстанції. Вказує, що апелянт обґрунтовує свою позицію тим, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечувала та не ставила під сумнів факту отримання відповідачем академічної стипендії. Однак, такий висновок є необгрунтованим та таким, що не може бути підставою для подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції, оскільки у відзиві на позовну заяву заявлено правову позицію про невизнання позову в цілому та сформульовано клопотання до суду про відмову у задоволенні позову. Тому довільні трактування представника Університету позиції позивача у суді першої інстанції є неспроможними. Окрім того, вказує, що апеляційна скарга не містить обґрунтування в чому полягає незаконність та необґрунтованість рішення та доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на нових документах, які не досліджувалися судом першої інстанції. Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на викладене, те що предметом розгляду є спір, який нормою ст.274 ЦПК України віднесено до справ, що розглядаються у спрощеному позовному провадженні, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи в апеляційному суді повинен проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Однак, з урахуванням конкретних обставин справи, за клопотанням представника відповідача адвоката Ходюк К.М., розгляд справи, у відповідності до вимог ч.3 ст.369 ЦПК України, призначено до розгляду та розглянуто із повідомленням (викликом) учасників справи. Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача адвокат Ходюк К.М. апеляційну скаргу заперечила з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, однак 7 квітня 2022 року надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника апелянта. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду оскаржується в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 стипендії у розмірі 65140.43 грн., у іншій частині рішення суду відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України не переглядається. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Однак, зазначеним вимогам права рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає. Так, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача у частині стягнення із відповідача стипендії у розмірі 65140,43 грн. не підлягають до задоволення в силу вимог п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, оскільки судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є стипендією, як не встановлено й наявності рахункової помилки. Крім цього, із доказів наданих позивачем, які підтверджують факт виплати відповідачу стипендії на вказану суму не зазначено, що така стипендія належить до академічного виду стипендії, яка виплачувалась відповідачу, як засіб заохочення академічної його успішності. Проте, з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення приймальної комісії від 12 серпня 2010 року, наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» №264 від 15 серпня 2010 року ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу медичного факультету. 01 вересня 2010 року між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» та ОСОБА_1 укладено угоду №21 про підготовку фахівців з вищою освітою. За умовами вказаної угоди відповідач зобов`язався прибути після закінчення ДВНЗ «ТДМУ імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі. Також зазначеною угодою передбачено, що у разі відмови ОСОБА_1 їхати за призначенням, останній зобов`язується відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Відповідно до Протоколу засідання комісії з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2016 року, від 30 жовтня 2015 року, вирішено направити ОСОБА_1 , як молодого спеціаліста на роботу в Золотниківську районну лікарню Теребовлянського району Департаменту охорони здоров`я Тернопільської ОДА на посаду лікаря-терапевта. Із пропозицією щодо працевлаштування ОСОБА_1 був ознайомлений та згідний, про що свідчать його підпис в Картці працевлаштування випускника та пропозиції щодо працевлаштування. Направлення на роботу № 02010830/021 було вручено відповідачу ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за 2016 рік. Наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» №144 (ДМ) від 23 червня 2016 року на підставі результатів державних екзаменів і відповідно з рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря і видано диплом. Як вбачається із інформації, викладеній у листі Управління охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації від 02 вересня 2019 року за №3870/06-01, адресованого Тернопільському національному медичному університету імені І.Я. Горбачевського, ОСОБА_1 , звільнений з посади лікаря-інтерна КНП «Тернопільська університетська лікарня» 04 серпня 2019 року, за власним бажанням. Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Університету за державним замовленням випуску 2016 року, вартість навчання ОСОБА_1 становить 83 597,06 грн. Згідно довідки про доходи №07/5545, виданої 21 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, загальна сума доходу ОСОБА_1 у вигляді виплаченої стипендії за період з вересня 2010 року по грудень 2014 року становить 43 578,18 гривень. Відповідно до довідки про доходи №07/5546, виданої 21 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, загальна сума доходу ОСОБА_1 у вигляді виплаченої стипендії за період з січня 2015 року по червень 2016 року становить 21 562,25 гривень. Згідно з наказом МОЗ України №1353 від 12 червня 2019 року «Про зміну найменування та затвердження статуту Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (нова редакція)», Державному вищому навчальному закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» змінено найменування на Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України. Відповідно до наказу Управління охорони здоров`я Тернопільської облдержадміністрації від 28.07.2016 року №96-К «Про зарахування до інтернатури ОСОБА_1 », випускника 2016 року Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я.Горбачевського зараховано на посаду лікаря-інтерна до КЗТОР «Тернопільська університетська лікарня» з 01.08.2016 року до 29.06.2018 року. Після закінчення інтернатури перевести ОСОБА_1 на посаду лікаря-тарапевта Золотниківської районної лікарні Теребовлянського району Тернопільської області. Як вбачається з наказу головного лікаря комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня» від 01.08.2016 року №339-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-інтерна із спеціальністю «Внутрішні хвороби» з 01.08.2016 року. Як вбачається із копії свідоцтв про народження, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається із виписки Центру дитячої онкогематології і трансплантації кісткового мозку відділення хіміотерапії онкогематологічних захворювань з блоком інтенсивної хіміотерапії Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» ОСОБА_2 перебувала на лікуванні у вказаному медичному закладі з діагнозом гострий лімфобластний лейкоз з 18.05.2017 року по 21.08.2017 року. Відповідно до копії медичної виписки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходила курс лікування з приводу виявленого у неї онкологічного захворювання у Верхньосілезькому центрі здоров`я дитини ім.Св.Івана Павла ІІ (Республіка Польща). Наказом головного лікаря комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня» від 10.08.2017 року №474-К, ОСОБА_1 надано академічну відпустку терміном на один рік з 04.08.2017 року по 04.08.2018 року у зв`язку із сімейними обставинами. Аналогічний наказ видано начальником управління охорони здоров`я облдержадміністрації від 02.08.2017 року №171-к про надання академічної відпустки ОСОБА_1 на вказаний період у зв`язку із сімейними обставинами (хворобою дитини і потребою у довготривалому лікуванні). В подальшому, ОСОБА_1 продовжено академічну відпустку з 06.08.2018 року терміном на один рік у зв`язку із хворобою дитини згідно наказів заступника начальника управління охорони здоров`я Тернопільської облдержадміністрації від 06.08.2018 року №135-К та наказом головного лікаря комунального закладу Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня» від 20.08.2018 року №1911 з 06.08.2018 року по 05.08.2019 року. Наказом головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради від 05.08.2019 року №391-К, звільнено ОСОБА_1 лікаря інтерна за власним бажанням згідно із ст.38 КЗпП України на підставі поданої ним особистої заяви. Таким чином, до закінчення проходження інтернатури КНП «Тернопільська університетська лікарня», ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням, відтак не виконав узятого на себе зобов`язання відповідно до укладеної угоди №21 про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2010 року між ним та Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України». Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час укладення угоди), пункту 2 Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ (в редакції, чинній на час укладення угоди), пункту 2 Указу Президента № 77/96, пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ (в редакції, чинній на час укладення угоди) та пункту 21 Порядку працевлаштування № 37 (в редакції,чинній на час укладення угоди) випускник має обов`язок відшкодувати в установленому порядку до Державного або місцевих бюджетів вартість його навчання та компенсувати замовникові його навчання всі витрати цього замовника на це навчання за наступних умов, погоджених між ним та відповідним навчальним закладом, який здійснив відповідне навчання за рахунок Державного бюджету, а саме: випускник після отримання вищої освіти повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні його на роботу, та відпрацювати обумовлений угодою на його навчання термін; цього випускника звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої. При цьому незгода цього випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за відповідним призначенням. У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або його відмови без поважної причини до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (відповідно до пункту 14 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ). Крім того, пунктом 21 чинного Порядку працевлаштування № 367, передбачено обов`язок особи, яка не відпрацювала встановлений трирічний строк, компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати на освіту, тобто і виплати академічної стипендії. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року (справа№ 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 року (справа № 607/3690/17), від 31 жовтня 2018 року (справа № 607/3681/17-ц) від 15 травня 2019 року (справа № 598/760/17), від 30 січня 2019 року (справа № 607/3682/17), від 26 червня 2019 року (справа № 607/7122/17-ц) та у пунктах 101-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року (справа № 607/3693/17). Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі справа № 607/11542/16-ц не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року (цивільна справа № 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 року (цивільна справа № 607/3690/17), від 31 жовтня 2018 року (цивільна справа № 607/3681/17-ц), від 15 травня 2019 року (цивільна справа № 598/760/17), від 30 січня 2019 року (цивільна справа № 607/3682/17), від 26 червня 2019 року (цивільна справа № 607/7122/17-ц). Однак, вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 31 жовтня 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи № 545/499/17 (касаційне провадження № 61-1268св18), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку щодо відшкодування виплаченої стипендії особі, яка порушила умови договору та не відпрацювала трьох років за призначенням, зазначивши про те, що таке відшкодування не було узгоджено сторонами у договорі та не відноситься до всіх витрат, які визначені у пункті 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №

992. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Відповідно до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Таким чином, ОСОБА_1 , підписуючи угоду від 01 вересня 2010 року, погодився на працевлаштування його навчальним закладом, отримав направлення на роботу та, навчаючись на кошти Державного бюджету, погодився відшкодувати вартість свого навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років, у тому числі й витрати на виплату академічної стипендії. Вирішуючи спір щодо відшкодування витрат освітнього закладу на навчання відповідача в частині стягнення академічної стипендії, суд неповно з`ясував вимоги університету, не виконав вимог ч.5 ст.12 ЦПК України щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, дійшов неправильного висновку про звільнення ОСОБА_1 від відповідальності компенсувати, крім вартості навчання, також всі витрати на освіту, тобто і виплати академічної стипендії. При цьому суд неправильно застосував норми матеріального права ст. 1215 ЦК України, яка регулює правовідносини набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли у даній справі про виконання умов договору - угоди №21 про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2010 року між Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» та ОСОБА_1 . За вказаних обставин апеляційний суд приймає доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне врахування висновків Верховного Суду, що призвело до порушення прав позивача. Згідно даних бухгалтерської та фінансової звітності - довідки про доходи №07/5545, виданої 21 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, загальна сума доходу ОСОБА_1 у вигляді виплаченої стипендії за період з вересня 2010 року по грудень 2014 року становить 43 578,18 гривень. Відповідно до довідки про доходи №07/5546, виданої 21 листопада 2019 року Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, загальна сума доходу ОСОБА_1 у вигляді виплаченої стипендії за період з січня 2015 року по червень 2016 року становить 21 562,25 гривень. (а.с.34-36) Наданий позивачем розрахунок стипендії не спростований, відповідачем власний розрахунок не наданий. Із клопотанням про витребування первинних бухгалтерських документів та наказів, згідно з якими встановлено вид та розмір виплаченої відповідачу стипендії та спосіб її виплати, а також доказів про розмір витрат на стипендію за кожний навчальний рік сторона відповідача в суді першої інстанції не зверталась. У відзиві на позов представник відповідача щодо питання про стягнення з відповідача виплаченої стипендії в розмірі 65140,43 грн не заперечила факт отримання ОСОБА_1 стипендії у зв`язку із успішним навчанням. (а.с.105-106) З урахуванням наведених обставин, колегія суддів не бере до уваги арґументи представника відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо недопустимості прийняття поданих до апеляційної скарги наказів позивача про призначення та нарахування ОСОБА_1 академічної стипендії, оскільки факт отримання саме такого виду стипендії відповідачем не спростовано. За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено статтями 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, рішення суду згідно з пунктами 1,4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у вигляді академічної стипендії із ухваленням в цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України коштів за навчання академічної стипендії у сумі 65140,43 грн. Відповідно до положень частини 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1465,65 грн. (65140,43х3346,59:148737,49). Керуючись ст. ст. 274, 367, 368, 369, 376, 381-384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, інтереси якого представляє адвокат Молень Ірина Йосифівна задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання у розмірі 65140,43 грн. скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов у цій частині задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я.Горбачевського (46001 м. Тернопіль, Майдан Волі, 1; код ЄДРПОУ 02010830) 65140,43 грн. грошових коштів за навчання та 1465,65 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 квітня 2022 року. Головуюча С.І. Дикун Судді: Т.С. Парандюк О.З. Костів