Постанова 4813 № 519/917/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3861/22 Номер справи місцевого суду: 519/917/14-ц Головуючий у першій інстанції Барановська З. І. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.04.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» у справі за позовом представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, на рішення Южного міського суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Барановської З.І. 19 травня 2021 року у м. Южне Одеської області, - встановила: У липні 2014 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернулося до Южного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с. 2-5). В обґрунтування позову ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» посилалося на те, що 03.09.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник - АТ «УкрСиббанк») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11389016000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 43 530 доларів США з розрахунку 14,5% річних за користування кредитом на строк до 03.09.2018 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань, між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» 03.09.2008 року було укладено договір поруки №26282, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність перед банком на рівні з позичальником за кредитним договором. Крім того, для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 03.09.2008 року було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 08.12.2011 року. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідачі свої обов`язки за кредитним договором та договором поруки не виконували, станом на 30.06.2014 року загальна сума заборгованості відповідачів становить 920 551,86 грн. Про виникнення заборгованості та необхідність виконання зобов`язань відповідачі повідомлялись письмово, проте безрезультатно. У березні 2016 року до суду надійшла заява від представника ПАТ «Дельта Банк» про зміну предмета спору, відповідно до якої позивач просив, в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 920 551,86 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №б/н від 03.09.2008 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а саме на квартиру, шляхом передачі Іпотекодержателю АТ «Дельта Банк» предмета іпотеки у власність та визнання за ним права власності на предмет іпотеки (т. 1 а.с. 220-226). Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 10 липня 2020 року заяву представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про залучення у справі №519/917/14-ц правонаступника було задоволено. Залучено у справі правонаступника АТ «Дельта Банк» -ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» (т. 2 а.с. 33). Рішенням Южного міського суду Одеської області від 19 травня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» було відмовлено (т. 2 а.с. 76-80). В апеляційній скарзі ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки позичальник не виконав умови договору позики, то позивач набув право на стягнення заборгованості в судовому порядку, та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов`язання (т. 2 а.с 91-94). Сторони про розгляд справи на 12 квітня 2022 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №11389016000 на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 43 530 доларів США на строк до 03.09.2018 року зі сплатою 14,50% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором, між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» 03.09.2008 року було укладено договір поруки №26282, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність перед банком на рівні з позичальником за кредитним договором (т.1 а.с.33-35). Також, для забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 03.09.2008 року був укладений іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Южненської міської нотаріальної контори Одеської області Колосковою Т.І., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (т.1 а.с.27-32). 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до ст.ст.512, 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта банк» набув права вимоги по кредитному договору. Позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, допустив порушення встановлених договором строків повернення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. 22.04.2014 року ПАТ «Дельта Банк» направив позичальнику та поручителям (майновим) вимоги про виконання взятих на себе зобов`язань (а.с.47-49). При цьому, належних доказів на підтвердження отримання даних вимог відповідачами матеріали справи не містять. Станом на 30.06.2014 року прострочена заборгованість за кредитом позичальника ОСОБА_1 перед Банком складала 920 551,86 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 15 276,49 доларів США, що еквіваленті складало 189 207,90 грн., заборгованість за відсотками - 12 468,61 доларів США, що еквіваленті складало 154 430,73 грн. 15.11.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» був укладений договір №2083/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» передав ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» набув права вимоги по вищевказаним договорам. Згідно п.1.2 договору іпотеки, цим договором забезпечується, в повному обсязі, виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №11389016000 від 03.09.2008 року. Пунктом 4.1.1 договору іпотеки визначено, що у разі порушення Іпотекодавцем (ями) будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання Боржником, що забезпечено іпотекою за цим Договором. іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п.4.2 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку». Пунктом 4.5 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку». Розділом 5 вказаного договору іпотеки визначений порядок задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 5.2.1 договору іпотеки визначено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору. Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, законом передбачені чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Згідно зі ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші, встановлені цим Законом, способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомуст.38 цього Закону. Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові за результатами розгляду справи №6-1851цс15 від 30 березня 2016 року, частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки. Відповідно, іпотекодержатель згідно положень ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Окрім цього, іпотечний договір, зокрема, його п.п.5.2-5.2.1, передбачають позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, а відтак, суд, у даному випадку, не наділений повноваженнями вирішувати спір у названий позивачем спосіб. Зазначене узгоджується і з положеннями п.38 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. згідно якого у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Згідно з ч.1 ст.35 Закону, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за змістом ч.1 ст.12, ч.1 ст.33 та ст.35 Закону, реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч.2 ст.35 Закону. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові. Такий висновок зробив Верховний Суд у справі №310/11024/15-ц у постанові від 29.05.2019 року. Вказана норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця для надання йому можливості усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Відтак, повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежать не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору та відповідно проведення стягувачем законної процедури, що передує звернення стягнення на предмет іпотеки, яка в даному випадку не була виконана, оскільки матеріали цивільної справи не містять жодного підтвердження отримання іпотекодавцем ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушення. Крім того, такі докази не були надані судам першої та апеляційної інстанцій і в ході розгляду справи. Таким чином, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення та не усунення іпотекодавцем порушення у тридцятиденний строк з моменту отримання такої вимоги, а державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, здійснюється державним реєстратором після надання доказів про направлення такої вимоги іпотекодавцю та завершення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги. Відповідно до вимог ст. ст. 3,4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України, позивач обрав способом судового захисту свого права - звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, тобто спосіб, який передбачає позасудове врегулювання. З урахуванням вище наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» не дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про те, що оскільки позичальник не виконав умови договору позики, то позивач набув право на стягнення заборгованості в судовому порядку, та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов`язання Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач звернувся з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, визначений договором іпотеки як позасудовий, і для його реалізації необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя (з огляду на те, що договором іпотеки не передбачено іншого порядку), то суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами та вірно застосовував закон, що їх регулює. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Южного міського суду Одеської області від 19 травня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» - залишити без задоволення. Рішення Южного міського суду Одеської області від 19 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 21 квітня 2022 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе