Постанова КЦС ВС № 431/3692/20

Постанова Іменем України 21 квітня 2022 року м. Київ справа № 431/3692/20 провадження № 61-14785св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач (відповідач за позовом Селянського (фермерського) господарства «Саша») - Пастухов Олександр Федорович, відповідачі: - Старобільська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (третя особа за позовом Селянського (фермерського) господарства «Саша»), Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області (третя особа за позовом Селянського (фермерського) господарства «Саша»), треті особи: Фермерське господарство «Альтаир», Селянське (фермерське) господарство «Саша» (позивач за позовом, який об`єднано в одне провадження) розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Саша» на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року у складі судді Пелиха О. О. та постанову Луганського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Кострицького В. В., Стахової Н. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи: Фермерське господарство «Альтаир» (далі - ФГ «Альтаир»), Селянське (фермерське) господарство «Саша» (далі - СФГ «Саша»), про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 березня 2007 року між ФГ «Альтаир» та батьком позивача ОСОБА_2 , який на той час був власником земельної ділянки з кадастровим номером 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з виплатою щорічної орендної плати за користування земельною ділянкою, який був зареєстрований у Старобільському реєстраційному офісі ДП «Луганський регіональний центр ДЗК», про що був зроблений відповідний запис. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 квітня 2010 року у справі № 2-309/2010 за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 4,8060 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 092448 та на сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0028457, зареєстрований 23 листопада 1996 року за №

313. Також вказаним рішенням суду за позивачем було визнано право в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну частку (пай) розміром 7,46 в ум. к. га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛГ № 0028737 зареєстрованого 04 березня 1997 року за №

593. На підставі вказаного рішення суду позивачем було отримано державний акт серії ЯИ № 582814, виданий 21 липня 2011 року Старобільською РДА та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 442510001000376, на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,8060 га, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хворостянівської сільської ради (за межами населеного пункту) Старобільського району Луганської області. 02 липня 2012 року між ФГ «Альтаир» та позивачем ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га згідно державного акту серія ЯИ № 582814, виданого 21 липня 2011 року Старобільською РДА, був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років, який зареєстрований у Старобільському відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 липня 2012 року за № 442510004004543. 22 лютого 2012 року позивач звернувся до ТОВ ЗФ «ЛАН» для подальшого оформлення земельної ділянки, яка належить йому як спадкоємцю ОСОБА_3 згідно рішення від 12 квітня 2010 року відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛГ № 0028737, зареєстрованого 04 березня 1997 року за № 593. 13 вересня 2012 року на підставі розробленої технічної документації позивачу був виданий державний акт на право на земельну ділянку № 77 серія ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197, площею 4,8060 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У грудні 2012 року позивач уклав договір оренди землі від 27 грудня 2012 року № 442510001007261 з СФГ «Саша» на земельну ділянку ріллі № 77 згідно державного акту серія ЯМ № 543099 від 13 вересня 2012 року, площею 4,8060 га, терміном на 20 років, будучи впевненим, що вказаний державний акт був виданий як спадщина від померлої бабусі. До отримання зазначеного державного акту позивач не знав номеру земельної ділянки та її кадастровий номер, оскільки на руках мав лише сертифікат в умовних кадастрових гектарах. Йому було лише відомо, що ця земельна ділянка враховувалася в сільській раді як не витребуваний пай, який знаходився в обробітку СФГ «Саша». 16 грудня 2019 року між позивачем та ФГ «Альтаир» була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2012 року, який є чинним на теперішній час та діє до 02 липня 2027 року, та погоджено строк дії договору оренди - до 30 жовтня 2038 року. З метою державної реєстрації додаткової угоди № 1 від 16 грудня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2012 року у відділі надання адміністративних послуг, ФГ «Альтаир» було замовлено витяг з ДЗК від 21 грудня 2019 року, в якому було зазначено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, знаходиться в оренді СФГ «Саша» згідно договору оренди з 02 грудня 2019 року, реєстрацію якого проведено відділом реєстрації Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області. При отриманні додаткових відомостей про обставини укладання вказаного договору оренди було встановлено, що договір оренди землі від 02 грудня 2019 року був укладений між ним та СФГ «Саша» на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, на підставі державного акту на право на земельну ділянку серія ЯМ № 543099, яка знаходиться в обробітку у ФГ «Альтаир», на підставі договору оренди від 02 липня 2012 року, який укладений з ним, але на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 582814 на ту ж саму земельну ділянку № 77, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га. Отже, через рік, при оформленні спадщини бабусі позивачу помилково видали державний акт на право на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 від 13 вересня 2012 року, в якому зазначено ту ж саму земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, яку він отримав як спадкоємець батька. Про те, що державний акт на право на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 від 13 вересня 2012 року фактично дублює попередньо виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 582814 від 21 липня 2011 року, позивач дізнався у грудні 2019 року при укладанні додаткової угоди з ФГ «Альтаир». Вважає, що отриманий ним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 від 13 вересня 2012 року за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, повинен бути визнаний недійсним, оскільки є по суті однаковим з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 582814, виданого 21 липня 2011 року Старобільською РДА Луганської області, а одночасне існування двох державних актів на одну земельну ділянку не передбачене законом. Тому позивач просив суд: - визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк; - визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області на ім`я ОСОБА_1 ; - скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданого 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області на його ім`я; - скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на його ім`я, номер запису 33885009 від 24 жовтня 2019 року, здійсненого виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197, виданого 13 вересня 2012 року; - визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та СФГ «Саша» терміном на 20 років на земельну ділянку згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданого 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області на його ім`я, який був зареєстрований у Старобільському відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 грудня 2012 року № 442510001007261; - визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та СФГ «Саша» строком на 20 років до 31 грудня 2039 року на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, який був зареєстрований виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області 02 грудня 2019 року; - скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 34447185 від 02 грудня 2019 року, здійсненого виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі договору оренди між ним та СФГ «Саша»; - зобов`язати виконавчий комітет Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області здійснити дії по припиненню речових прав, а саме - внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності (номер запису 33885009 від 24 жовтня 2019 року) та скасування права оренди земельної ділянки (номер запису 34447185 від 02 грудня 2019 року). У жовтні 2020 року СФГ «Саша» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Чмирівська сільська рада Старобільського району Луганської області, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, про визнання договорів оренди такими, що укладені під впливом обману, та відшкодування вартості послуг. В обґрунтування позову третя особа посилалась на те, що аналіз змісту наданих позивачем документів, а також власний досвід спілкування з ОСОБА_1 свідчить про неправдиві відомості, викладені позивачем у позовній заяві, що в свою чергу, є обґрунтуванням позовної заяви третьої особи. Так, з перелічених документів зрозуміло, що ОСОБА_1 протягом 8 років підписав багато документів щодо своєї єдиної земельної ділянки з кадастровим номером 4425186000:01:002:013144, робив це у двох не пов`язаних між собою фермерських господарствах, і підписуючи один із договорів з ФГ «Альтаир» у липні 2012 визначив межі земельної ділянки в натурі, тому достовірно знав її розташування та кадастровий номер, а також те, що ця земельна ділянка є ділянкою № НОМЕР_1 (ділянка мала такий саме ідентифікаційний номер серед інших до присвоєння їй кадастрового номеру). Зазначила, що СФГ «Саша» не знало і не могло знати про існування іншого державного акту на ім`я ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, про існування інших договорів оренди цієї земельної ділянки, що укладалися раніше, оскільки позивач про це не повідомляв, і в ДРРП інформації станом на грудень 2019 року не існувало, і вказана інформація є істотною обставиною для вчинення правочину. За час існування договору оренди (реєстраційний 44 2510004007261) між СФГ «Саша» і ОСОБА_1 з 27 грудня 2012 року по 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримував орендну плату за неіснуючу оренду на загальну суму 38 192,16 грн, а саме: 2013 рік - 2 540,73 грн; податок с доходів фізичних осіб - 448, 36 грн; 2014 рік - 2 540,73 грн; податок з доходів фізичних осіб - 448,36 грн; 2015 - 3 117,36 грн; податок з доходів фізичних осіб - 560,01 грн, військовий збір - 56,00 грн; 2016 рік - 3 606,43 грн; податок з доходів фізичних осіб - 806,41 грн, військовий збір 67,20 грн; 2017 рік - 3 606,43 грн; податок з доходів фізичних осіб - 806,41 грн, військовий збір 67,20 грн; 2018 рік - 7 485, 53 грн; податок з доходів фізичних осіб - 1 673,00 грн, військовий збір 139,48 грн; 2019 рік- 7 647, 53 грн; податок з доходів фізичних осіб - 1 710,00 грн, військовий збір 142,50 грн. Вказаний перелік сум містить як повідомлення про суми орендної плати, виплачені відповідачу «в руки», так і про податки і збори, які нараховані на суми доходів, які відповідно до Податкового кодексу України сплачені за відповідача до держбюджету України СФГ «Саша». Тобто сума збитку для СФГ «САША» складається із незаконно отриманих відповідачем доходів, сплачених за нього податків і зборів (у вказаний період загальна сума податків склала 6 453,33 грн, військовий збір - 472,38 грн). За час дії нового договору оренди, що підписано 05 вересня 2019 року (право оренди зареєстровано 02 грудня 2019 року), ОСОБА_1 отримав орендної плати 7 647, 50 грн, а тому загальна сума збитку для позивача складає 45 117,876 грн. Відповідно при визнанні недійсними договорів оренди землі, що укладені між СФГ «САША» і відповідачем, з відповідача має бути стягнуто зазначена сума орендної плати, суми податків і зборів. З урахуванням викладених обставин просило суд: - визнати договори оренди землі, що укладені ОСОБА_1 і СФГ «Саша» 27 грудня 2012 року в с. Шульгінка Старобільського району щодо оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 за № 77, площею 4,8060 га, зареєстрованою 27 грудня 2012 року у відділі Держкомзему у Старобільському районі Луганської області за № 442510004007261, і укладений 05 вересня 2019 року в с. Хворостянівка Старобільського району щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4425186000:01:002:0131, яка розташована на території Хворостянівської сільської ради Старобільського району Луганської області, ділянка № НОМЕР_1 , площею 4,8060 га, право оренди по якому зареєстровано 02 грудня 2019 року, запис про право № 34447185, такими що укладені під впливом навмисного введення в оману орендаря СФГ «Саша» з боку орендодавця ОСОБА_1 , шляхом замовчування існування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину; - стягнути з ОСОБА_1 на користь СФГ «Саша» кошти, отримані ОСОБА_1 у виді орендної плати, податків і зборів, на загальну суму 45 117,87 грн. Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 28 січня 2021 року об`єднано в одно провадження позов ОСОБА_1 та позов СФГ «Саша». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду з позовом. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області на ім`я ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, виданий 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області на ім`я ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 , номер запису 33885009 від 24 жовтня 2019 року, здійсненого виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 543099 за реєстраційним № 442510001009197 виданого 13 вересня 2012 року. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Саша» від 05 вересня 2019 року строком на 20 років до 31 грудня 2039 року на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, який був зареєстрований виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області 02 грудня 2019 року. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 34447185 від 02 грудня 2019 року, здійснену виконавчим комітетом Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області на підставі договору оренди між ОСОБА_1 та СФГ «Саша». Зобов`язано виконавчий комітет Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області здійснити дії по припиненню речових прав, а саме- внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності (номер запису 33885009 від 24. жовтня 2019 року) та скасування права оренди земельної ділянки (номер запису 34447185 від 02 грудня 2019 року). В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні позову СФГ «Саша» до ОСОБА_1 про визнання договорів оренди, такими, що укладені під впливом обману та відшкодування вартості послуг відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що отриманий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 543099 від 13 вересня 2012 року за реєстраційним № 442510001009197 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий № 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, є по суті однаковим з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 582814, виданим 21 липня 2011 року Старобільською РДА Луганської області, а одночасне існування двох державних актів на одну земельну ділянку не передбачене законом. Вирішуючи питання про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення до суду з позовом, суд першої інстанції встановив, що фактично між ОСОБА_1 , СФГ «Саша» та ФГ «Альтаир» існують спірні правовідносини до сьогоднішнього дня. Також суд прийняв до уваги, що 24 жовтня 2019 року договір оренди від 27 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Саша», був достроково розірваний. Відмовляючи у задоволенні позову СФГ «Саша», суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які мали б свідчити про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на введення СФГ «Саша» в оману щодо істотних обставин, що мали значення для укладення договору. Суд також вказав, що оскільки обставини, наведені СФГ «Саша»для визнання недійсним оспорюваних договорів, не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення вимог і про здійснення реституції за вказаними договорами, оскільки ці вимоги є похідними. Крім того, суд зазначив, що СФГ «Саша» обробляло земельну ділянку та отримувало прибуток. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в задоволеній частині позовних вимог ОСОБА_1 та в частині вирішення позовних вимог СФГ «Саша», останнє подало апеляційну скаргу на нього. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Луганського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу СФГ «Саша» задоволено частково. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року в оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області, треті особи: - ФГ «Альтаир», СФГ «Саша», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії та в частині судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача орендаря за оспорюваним договором - СФГ «Саша» не заявляв, вказана особа відповідачем не зазначена, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та про наявність підстави для відмови у задоволенні позову. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що процесуальний статус відповідача та третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різними, а тому залучення СФГ «Саша» до участі у справі як третьої особи не може бути взято до уваги. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У вересні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга СФГ «Саша» на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 27 липня 2021 року. В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Доводи інших учасників справи 25 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від Головного управління Держгеокадастру у Луганській областінадійшов відзив на касаційну скаргу СФГ «Саша», в якому заявник зазначає про протиправність його залучення до справи в якості відповідача. 26 жовтня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ФГ «Альтаир» надійшов відзив на касаційну скаргу СФГ «Саша», в якому заявник просить суд касаційну скаргу СФГ «Саша» задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою СФГ «Саша» та витребувано матеріали цивільної справи. 18 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 092448, виданого 15 жовтня 1999 року на підставі рішення Хворостянівською сільською радою народних депутатів, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га. 22 березня 2007 року між ФГ «Альтаир» та ОСОБА_2 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у Старобільському реєстраційному офісі ДП «Луганський регіональний центр ДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 22 березня 2007 року за №

68. Згідно умов договору ОСОБА_2 передав в користування ФГ «Альтаир» земельну ділянку площею 4,8060 га на строк 15 років з виплатою щорічної орендної плати за користування земельною ділянкою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим згідно судового рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 квітня 2010 року за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку 4,8060 га згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 092448, виданого 15 жовтня 1999 року на підставі рішення Хворостянівською сільською радою народних депутатів від 14 вересня 1999 року та на сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0028457 зареєстрований 23 листопада 1996 року за №

313. Також, вказаним рішенням суду було визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну частку (пай) розміром 7,46 в ум.к га на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛГ № 0028737 зареєстрованого 04 березня 1997 року за №

593. На виконання вказаного рішення позивач отримав державний акт серія ЯИ № 582814, виданий 21 липня 2011 року Старобільською РДА та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 442510001000376, на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,8060 га, кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Хворостянівської сільської ради (за межами населеного пункту) Старобільського району Луганської області. 02 липня 2012 року між ФГ «Альтаир» та ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га згідно державного акту серія ЯИ № 582814, виданого 21 липня 2011 року Старобільською РДА, укладений договір земельної ділянки. Договір зареєстрований у Старобільському відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 липня 2012 року за № 442510004004543. Згідно умов договору ОСОБА_1 передав в користування ФГ «Альтаир» земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 4425186000:01:002:0131, площею 4,8060 га, на строк 15 років з виплатою щорічної орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від вартості земельної ділянки. В грудні 2012 року ОСОБА_1 уклав договір оренди землі від 27 грудня 2012 року № 442510001007261 з СФГ «Саша» терміном на 20 років на земельну ділянку, площею 4,8060 га, яка йому належить згідно державного акту серія ЯМ № 543099 від 13 вересня 2012 року. 24 жовтня 2019 договір оренди землі від 27 грудня 2012 року № 442510001007261 достроково розірваний.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Касаційна скарга фактично не містить доводів-заперечень щодо вирішення апеляційним судом позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії по припиненню речових прав, а тому, в силу положень статті 400 ЦПК України, в цій частині постанова Луганського апеляційного суду від 27 липня 2021 року в касаційному порядку не переглядається. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частиті другій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. У пункті 2 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 цього Кодексу). При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 910/18618/19, від 16 березня 2021 у справі № 910/17988/19. Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення свого процесуального обов`язку, передбаченого статтями 12, 13, 81 ЦПК України, СФГ «Саша» належних та допустимих доказів навмисного введення його в оману ОСОБА_1 під час укладення договору оренди землі не надано. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. За таких встановлених обставин, дійшовши висновку, що позивач не довів обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем, не довів самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог СФГ «Саша» про визнання договорів оренди землі такими, що укладені під впливом навмисного введення в оману. При цьому, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення і позовних вимог СФГ «Саша» про стягнення з ОСОБА_1 на користь СФГ «Саша» коштів, отриманих у вигляді орендної плати, податків і зборів, на загальну суму 45 117,87 грн, оскільки такі вимоги є похідними від позовних вимог, зазначених вище. Також не можуть бути взяти до уваги доводи скарги про помилковість висновків суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання недійсним Державного акту на право власності та похідних від цих позовних вимог - вимог про визнання недійсним державного акту на землю, скасування його державної реєстрації та скасування права власності на земельну ділянку, зобов`язанні вчинити дії по внесенню відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо скасування права власності на земельну ділянку з огляду на наступне. Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55). Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України). Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. До аналогічних висновкій дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11. Метою позову ОСОБА_1 у вказаній частині вимог є уникнення подвійної реєстрації договорів оренди однієї тієї самої земельної ділянки, площею 4,8060 га, яка належить ОСОБА_1 , та скасування помилково виданого 13 вересня 2012 року Старобільською РДА Луганської області державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №543099. Вказані вимоги є правомірними, такими, що підтверджуються наданими суду доказами, та стосується виключно законних прав та інтересів позивача як власника цієї земельної ділянки. При цьому СФГ «Саша» не доведено будь-яке порушення, невизнання або оспорювання його суб`єктивного права вказаними вимогами. Крім того, вирішуючи питання щодо можливості поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення до суду з позовом, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та вирішивши питання у відповідності до вимог Глави 19 ЦК України. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Саша» залишити без задоволення. Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 березня 2021 року в незміненій частині та постанову Луганського апеляційного суду від 27 липня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов