Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/1020/16-ц

Справа № 308/1020/16-ц ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів: Кондора Р.Ю., Мацунича М.В., за участі секретаря: Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року, головуючий суддя Данко В.Й., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (змінено найменування на Акціонерне товариство) «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 34 609,31 доларів США, з яких: 31 275,79 доларів США - неповернута сума кредиту; 2 890,35 доларів США - прострочені відсотки; 443,17 доларів США - пеня, а також судовий збір - 12 414 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції справа розглядалася неодноразово. Останньою постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» 2 890,35 доларів США прострочених відсотків, 443,17 доларів США нарахованої пені та судового збору в розмірі 12 414 грн скасовано. В позові ПАТ «Кредобанк» про стягнення 2 890,35 доларів США прострочених відсотків та 443,17 доларів США нарахованої пені відмовлено. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» 31 275,79 доларів США неповернутої суми кредиту залишено без змін. Стягнуто з управління Державної казначейської служби України у Міжгірському районі Закарпатської області на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») судовий збір, сплачений ним за платіжними дорученнями від 31 серпня 2015 року в сумі 3 654 грн, від 13 жовтня 2015 року - в сумі 6 960 грн, та від 24 листопада 2015 року - в сумі 1 810 грн. Стягнуто з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 2 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. На постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення неповернутої суми кредиту в розмірі 31 275,79 доларів США, а також в частині розподілу судових витрат скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Янєва Миколи Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Сторони в судове засідання не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Що стосується позовних вимог ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення неповернутої суми кредиту в розмірі 31 275,79 доларів США. Згідно з наданим банком розрахунком станом на 10 листопада 2015 року заборгованість за Кредитним договором становила 34 609,31 доларів США, з яких: 31 275,79 доларів США - неповернута сума кредиту, 2 890,35 доларів США - прострочені відсотки, 443,17 доларів США - пеня. Під час розгляду справи апеляційним судом раніше, заперечуючи проти позовних вимог банку, адвокат Пеняк І. В. посилалася на те, що ОСОБА_1 сплачував заборгованість перед банком, на підтвердження чого надала копії квитанцій про сплату коштів у період з травня 2008 року по грудень 2014 року та розрахунок заборгованості за Кредитним договором. Апеляційний суд долучив зазначені документи до матеріалів справи, однак виходив з того, що вони не були подані до суду першої інстанції і відповідач не заперечував правильності нарахування заборгованості за неповернутою сумою кредиту в розмірі 31 275,79 доларів США. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та пенею. Апеляційний суд зобов`язаний перевірити доводи сторони відповідача про те, що кошти, сплачені відповідачем після настання строку виконання основного зобов`язання, були безпідставно зараховані банком на погашення процентів за користування кредитом та пені. Встановлені апеляційним судом порушення норм матеріального права (частини другої статті 1050 ЦК України) дають йому право вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги. Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення неповернутої суми кредиту в розмірі 31 275,79 доларів США, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не заперечував, не оспорював та не надав жодних доказів на спростування правильності нарахування вказаної заборгованості. При цьому апеляційний суд не дав правової оцінки і не зробив висновків з приводу аргументів сторони відповідача про те, що після зміни банком строку виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 сплатив на користь ПАТ «Кредобанк» 15 463,43 доларів США, однак банк зарахував ці кошти на погашення процентів за користування кредитом та пені, а не суми основного боргу. Щодо безпідставно стягнутих відсотків по кредиту. 21 липня 2010 року було направлено ОСОБА_1 лист - вимогу №27-7437/10, копія якої була додана до позовної заяви Кредобанку від 15.09.2010 р. №02-3985 . Згідно листа - вимоги, - ПАТ «Кредобанк» вирішило скористатися правом банку, як позикодавця, на дострокове повернення позичальником заборгованості за кредитом, покликаючись на ст. 1050 ЦК України, та просило ОСОБА_1 в 30-ти денний термін погасити заборгованість перед ПАТ «Кредобанк» за кредитним Договором №297/5-08 від 19.05.2008 р. в сумі 43 357,04 долара США, що складається з -42 938,89 доларів США - заборгованості по сплаті кредиту; -418,15 долара США - простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом, у противному випадку, як було зазначено у листі - вимозі, банк почне процедуру дострокового звернення стягнення заборгованості по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, 15.09.2010 року ПАТ «Кредобанк» було направлено ОСОБА_1 повторний лист- вимогу №27-9544/10, в якій просило ОСОБА_1 в 30-ти денний термін погасити заборгованість перед ПАТ «Кредобанк» за кредитним Договором №297/5-08 від 19.05.2008 р. в сумі 43 689,98 долара США, що складається з 42 938,89 доларів США - заборгованості по сплаті кредиту та 760,09 долара США - простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом, у противному випадку, як зазначено у листі - вимозі, банк почне процедуру дострокового звернення стягнення заборгованості по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Банк скористався своїм правом як позикодавця на дострокове повернення позичальником заборгованості за кредитом, покликаючись на ст. 1050 ЦК України, у відповідності до якої, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Враховуючи вищезазначений лист - вимогу ПАТ «Кредобанк» від 21.07.2010 р. №27-7437/10, ПАТ «Кредобанк» (позивач) самостійно змінив строк виконання кредитного договору №297/5-08 ОСОБА_1 з 18.05.2028 року на 30-ти денний строк з моменту направлення позичальнику ( ОСОБА_1 ) зазначеної вимоги, який сплив 20.08.2010 року, тобто, банк самостійно змінив строк виконання кредитного договору №297/5-08 від 19.05.2008 р. з 18.05.2028 року на 20.08.2010 року. Після направлення ОСОБА_1 письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір №297/5-08 від 19.05.2008 р. припинив свою дію, а ПАТ «Кредобанк» втратив право нарахування та стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором. Такої ж позиції в аналогічних правовідносинах дотримується і Верховний Суд в своїй постанові від 14.02.2018 р. у справі №564/2199/15-ц. Як вбачається з поданого позивачем по цій справі розрахунку суми позову, - безпідставно нараховано та погашено (за рахунок платежів відповідача) відсотки за період з вересень 2010 по грудень 2014 років, на суму 15 812,35 дол. США. З 20 серпня 2010 року ПАТ «Кредобанк» втратив право нарахування та стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором №297/5-08 від 19.05.2008 р., тому Банк зобов`язаний був здійснити зарахування коштів в сумі 15 812,35 доларів США, сплачених ОСОБА_1 за період з 20.08.2010 по жовтень 2015 року (згідно наданого Банком до позовної заяви розрахунку), не на погашення нарахованих Банком за період з 20.08.2010 по жовтень 2015 року процентів, а на погашення суми тіла кредиту. Тому апеляційний суд вважає, що вищевикладене є безумовною підставою для відмови у задоволенні Банку частини позовних вимог, а саме неповернутої суми кредиту в розмірі 15 812,35 доларів США та прострочених відсотків в сумі 2890,35 дол. США. Оскільки згідно розрахунків зазначених в позовній заяві позивача неповернута сума кредиту (тіло кредиту) складає 31 275,79 дол. США, сума безпідставно сплачених відсотків за період з вересня 2010 по 2015 рік складає 15 812,35 дол. США, тому сума неповерненого кредиту складає 15 463,44 дол. США. Також Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду в частині розподілу судових витрат та стягнення з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 12 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке. Під час розгляду цієї справи апеляційним судом ПАТ «Кредобанк» не заявляло клопотань про зменшення витрат, понесених відповідачем на оплату правничої допомоги адвоката, відповідних доказів не подавало і не спростувало доводів сторони відповідача щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу. За таких обставин, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України), апеляційний суд не врахував, що саме на іншу сторону покладено обов`язок навести підстави для зменшення розміру таких витрат, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Вказане узгоджується з правовим висновком, сформульованими Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20). Відповідачем було заявлено та документально підтверджено витрати на професійну правничу допомогу в наступному розмірі: В Закарпатському апеляційному суді до подання касації - 15 000,00 грн. У Верховному Суді за подання касації - 7 000,00 грн. В Закарпатському апеляційному суді - 10 000,00 грн. після подання касаційної скарги та повернення справи на новий розгляд. Верховний Суд в постанові від 24.03.2021 р. зазначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином розрахунки заборгованості за кредитним договором та не спростував доводів сторони про те, що кошти, сплачені позичальником після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором, підлягали зарахуванню на погашення основного боргу, а не відсотків та пені. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зауважити наступне. Відповідно до ч.ч.1,4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер. На думку колегії суддів, із заявлених видів адвокатських послуг підлягають до стягнення витрати за надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 10 000,00 гривень. Даний розмір витрат є співмірним із складністю справи, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності, і є обґрунтованим. В цій частині заявлені витрати підлягають до задоволення. Керуючись ст.ст. 268, 374,376, ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 31 275,79 доларів США неповернутої суми кредиту змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» - 15463,44 доларів США неповернутої суми кредиту. Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 -10 000 грн. витрат на правову допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 22 квітня 2022 року. Головуючий Судді