Постанова 4805 № 296/4252/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/4252/20 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П. Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І., з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/4252/20 за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук Ірини Анатоліївни, Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Маслак В.П. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив: - визнати дії начальника Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. протиправними, незаконними та скасувати наказ №115 від 13.04.2020 про звільнення його з посади директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву (СДЮШОР) з футболу «Полісся»; - поновити на посаді директора СДЮСШОР з футболу «Полісся»; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що наказом №550 від 28.12.2018. його було призначено на посаду директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради. Згідно Наказу №11 від 16.02.2020 начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. йому було надано основну щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів та додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів в період з 17.01.2020. В подальшому, відпустку продовжено до 24 лютого 2020 року, тобто на 2 дні як донору крові. Зазначив, що в період перебування у щорічній відпустці він захворів та з 03.02.2020 перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, з якої був виписаний лише 20.03.2020, про що повідомив свого керівника Ковальчук І.А. та вказав, що листок непрацездатності буде подано 23.03.2020, просив керівника прийняти рішення згідно діючого законодавства. В зазначений день після проходження необхідних лікувальних процедур та поставивши печатку в листі непрацездатності, ним було подано лист непрацездатності та заяву про продовження відпустки начальнику Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. , проте остання не винесла наказ про продовження відпустки. При цьому, 23.03.2020 було складено акт №4 від 23.03.2020 про його відсутність на робочому місці. В подальшому, 24.03.2020р. на підставі наказу начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. №102 йому було оголошено догану за відсутність без поважних причин на робочому місці. Позивач зазначив, що в період з 31.03.2020 по 10.04.2020 він знову перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського. Лист непрацездатності АДТ №521817 від 10.04.2020 та звернення на електронну адресу Управління сім`ї, молоді та спорту ним було направлено 10.04.2020, а 13.04.2020 -надіслано заяву з листом непрацездатності АДТ №511817. Крім того, вказав, що начальник Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. з 13.04.2020р. перебувала у відпустці та в цей же день розпорядженням міського голови Сухомлина С.І. її відкликано з щорічної відпустки, у зв`язку з службовою необхідністю. Також, 13.04.2020 його повідомлено про звільнення на підставі наказу начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Ковальчук І.А. №115 від 13.04.2020, з яким він ознайомився того ж дня. Позивач посилався на те, що вказаний наказ є незаконним, оскільки його звільнено під час перебування у щорічній відпустці, враховуючи відсутність домовленостей між сторонами про перенесення відпустки на невизначений термін, в зв`язку з перебуванням на лікарняному. Також вказав, що внаслідок його незаконного звільнення він втратив заробіток. У зв`язку з наведеним, просив задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2021 року позов задоволено частково. Скасовано наказ №115 від 13.04.2020 про звільнення директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради ОСОБА_3 та поновлено його на посаді директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради з 14.04.2020. В решті вимог позовної заяви відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов помилкового висновку, що Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради є неналежним відповідачем. Вказує, що СДЮШОР з футболу «Полісся» знаходиться в оперативному управлінні Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради згідно до повноважень та координує господарську, фінансову та іншу діяльність спортивної школи, яка є неприбутковою організацією, а тому вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути стягнуто з Управління у справах сім`ї молоді та спорту Житомирської міської ради, що є безпосереднім роботодавцем та органом управління школи. В апеляційній скарзі Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що наказом від 13.04.2020 №115 позивача було звільнено з посади СДЮШОР з футболу «Полісся» за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, визначених статутом та посадовою інструкцією. Систематичність невиконання трудових обов`язків підтверджується наказами Управління про оголошення доган ОСОБА_1 від 24.03.2020 №102 за прогул, від 26.03.2020 №103 за неналежне виконання посадових обов`язків та перевищення повноважень, що спричинили неефективне використання та зберігання комунального майна; від 26.03.2020 №104 за неналежне виконання службових обов`язків, що призвело до зняття з учнів неправомірної плати за заняття в спортивній школі, а також збір благодійних коштів без належного їх оформлення; від 26.03.2020 №105 за неналежне виконання посадових обов`язків, що призвело до надання переваг окремим юридичним особам при здійсненні ними господарської діяльності, що було встановлено в ході службового розслідування. Вказує, що зазначені накази на час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення були чинними та в судовому порядку не скасовані. Наказ № 102 від 24.03.2020 був оскаржений в судовому порядку та постановою Житомирського апеляційного суду від 01.02.2021 по справі 296/4546/20 було відмовлено у задоволенні позову про скасування вказаного наказу. Також вважає, що Управлінням дотримано процедуру звільнення ОСОБА_1 з роботи, оскільки в оскаржуваному наказі конкретно вказані підстави звільнення і позивач був з ним ознайомлений. Наголошує на тому, що посилання суду про звільнення позивача із роботи під час перебування у відпустці є необгрунтованими, так як згідно листка непрацездатності ОСОБА_3 перебував на лікарняному із 31.03.2020 по 10.04.2020 та повинен був приступити до роботи 11.04.2020. Наказ про продовження йому відпустки не приймався. Також вказує, що позивачем надано письмові пояснення у листі від 25.03.2020 № 74 щодо застосування дисциплінарного стягнення. Зазначає, що актом перевірки СДЮШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради від 03.03.2020 №17/41094687 встановлено факти неналежного виконання керівництвом спортивної школи своїх посадових та службових обов`язків, визначених Статутом та посадовими інструкціями. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради вказує, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним, оскільки Управління у справах сім`ї , молоді та спорту не є належним відповідачем (а.с. 66-67 том 3). У відзиві на апеляційну скаргу Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради ОСОБА_1 просить у її задоволенні відмовити. Зазначає, що постановою Житомирського апеляційного суду від 01.02.2021 по справі № 296/4546/20 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу № 102 від 24.03.2020 у зв`язку із неналежним відповідачем по справі, проте із змісту постанови вбачається, що суд дійшов висновку про незаконність вказаного наказу. Водночас, накази №103, 104, 105 від 26.03.2020 є предметом розгляду в Корольовському районному суді по справі № 296/5718/20 (а.с. 24-28 том 3). В суді апеляційної інстанції представник позивача Мелешко М.А. доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримав, проти доводів апеляційної скарги Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та відзиві на апеляційну скаргу відповідача. Представник Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Григорчук Н.М. доводи апеляційної скарги Управління підтримала, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечила, надала відповідні пояснення. ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції особисто не з`явився, у судовому засіданні діяв через представника. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №550 від 28.12.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» ЖМР з 02.01.2019р. (а.с.13, т.1). Відповідно до наказу Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №11 від 16.01.2020 директору спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» Житомирської міської ради ОСОБА_1. надано щорічну основну та додаткову відпустки з 17.01.2020 по 22.02.2020 (а.с.16, т.1). Наказом Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №40 від 11.02.2020 приєднано 2 додаткових дні до основної щорічної відпустки ОСОБА_1 за донорство крові згідно довідок КП «Обласний центр крові» та продовжено відпустку до 24.02.2020 включно (а.с.17, т.1 зворот). Із листка непрацездатності Серії АТД № 521461В вбачається, що з 03.02.2020 по 20.03.2020 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, тобто в період перебування в щорічній відпустці (а.с.20, т.1). Заявою від 20.03.2020 позивач повідомив начальника Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. про перебування на стаціонарному лікуванні в період з 03.02.2020 по 20.03.2020 та про надання листка непрацездатності 23.02.2020 (понеділок), оскільки саме вказаної дати останній буде видано йому на руки та просив прийняти рішення згідно поданої заяви(а.с.18, т.1). Листом від 23.03.2020 ОСОБА_1 направив начальнику Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. лист непрацездатності АДТ №521461, який прийнято та зареєстровано відповідачем 23.03.2020 за вх. №95 та просив повідомити про прийняте рішення згідно поданої заяви від 20.03.2020(а.с.19 том 1). Актом №4 від 23.03.2020 зафіксовано відсутність директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» ЖМР ОСОБА_1 на робочому місці 23.03.2020р. (а.с.21 том 1). Наказом Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №102 від 24.03.2020 директору спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни вчинене 23.03.2020, а саме за відсутність на робочому місці без поважних причин з 09:00 до 12:27 на підставі акта №4 від 23.03.2020 «Про відсутність на робочому місці директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» ОСОБА_1 та пояснення ОСОБА_1 від 24.03.2020 за вх. №97 (а.с.22, том 1). Листом від 27.03.2020 ОСОБА_1 повідомив начальника Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. про те, що продовжує перебувати у відпустці (а.с.28, т.1). Із листка непрацездатності № АДТ № 521617 вбачається, що з 31.03.2020 по 10.04.2020 ОСОБА_1 знову перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського. Лист непрацездатності АДТ №521617 від 10.04.2020р. та звернення щодо продовження щорічної відпустки було направлено позивачем 10.04.2020р. на електронну адресу Управління сім`ї, молоді та спорту. 13.04.2020 ОСОБА_1 було надіслано відповідачу заяву з листом непрацездатності АДТ №521617, який отримано останнім за вх.111/13.04.2020 (а.с. 30,31, 33 том 1). Наказом Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради №115 від 13.04.2020 за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, визначених статутом СДЮСШОР з футболу «Полісся» Житомирської міської ради та посадовою інструкцією директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся», що призвело до значних порушень та втрат бюджету, які були встановлені в ході проведення перевірки контрольно-аналітичним відділом Житомирської міської та знайшли своє відображення в акті від 03.03.2020 №17/410094687 «Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності та ефективності використання бюджетних та благодійних коштів Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р.» ОСОБА_1 звільнено з 13.04.2020 з займаної посади директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву в футболу «Полісся» Житомирської міської ради (а.с.34, том 1). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить інформації про вчинений дисциплінарний проступок, порушені позивачем норми посадових обов`язків, визначених статутом СДЮСШОР з футболу «Полісся» ЖМР та посадової інструкції, як директора закладу, дату проступку тощо, а також посилання на докази вини ОСОБА_1 у вчинені будь-яких дисциплінарних проступків. Також, на переконання суду, позивача звільнено під час перебування у щорічній відпустці, що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпПУ. А тому суд дійшов висновку, що звільнення позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв`язку з чим є достатні правові підстави для скасування наказу № 115 від 13.04.2020 «Про звільнення директора СДЮСШОР з футболу «Полісся» міської ради» та поновлення його на посаді директора спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вказав, що позовну вимогу пред`явлено до неналежного відповідача (Управління у справах сім`ї молоді та спорту Житомирської міської ради) та в підготовчому засіданні позивачем не заявлено клопотання про залучення співвідповідача та/або заміну відповідача на належного в частині вимог про стягнення середнього заробітку. Суд також зазначив, що вимога про визнання дій начальника управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. неправомірними задоволенню не підлягає, оскільки в контексті спірних правовідносин, такий спосіб захисту є неефективним та не буде сприяти відновленню порушеного права на працю позивача. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із такого. Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми Конституції України, Кодексу законів про працю України, а також Закон України «Про відпустки», правові позиції Верховного Суду. Відповідно до положень ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку (п.1 ч.2 ст. 80 КЗпП України). Аналогічні норми містять положення п.1 ч.2 ст. 11 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, щорічна відпустка повинна бути продовжена або перенесена на інший період. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (частина четверта статті 11 Закону «Про відпустки»). Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував правову позицію, викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/1, відповідно до якої продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, є обов`язком роботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчене у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву. Відсутність заяви від працівника щодо продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов`язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності, а тим більше не може бути вирішальною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин. Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку, що працівник, який належним чином повідомив роботодавця про волевиявлення щодо продовження відпустки на період, що йде безпосередньо за днем припинення тимчасової непрацездатності, про наявність листка непрацездатності чи надав останньому листок непрацездатності, скористався своїм правом щодо продовження щорічної відпустки. При цьому ні КЗпП України, ні Закон «Про відпустки» не передбачають виключно письмової форми повідомлення про тимчасову непрацездатність. І таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб. А надання листа непрацездатності можливе після виходу з відпустки, що буде підтвердженням правомірності такого продовження і унеможливить обмеження прав працівника та не порушить прав роботодавця, який за відсутності належного підтвердження настання тимчасової непрацездатності не позбавлений можливості прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. У разі відсутності у роботодавця можливості продовжити відпустку він може скористатися правом відкликання працівника з відпустки, якщо для цього існують законодавчо встановлені підстави. Матеріалами справи підтверджено, що позивачу надано щорічну та додаткову відпустку з 17.01.2020 по 22.02.2020 згідно наказу №11 від 16.01.2020 та приєднано два дні до основної щорічної відпустки за донорство крові, відпустку продовжено до 24 лютого 2020 року згідно наказу №40 від 11.02.2020 (а.с.16,17 т.3) В період перебування у щорічній відпустці позивач з 03.02.2020 по 20.03.2020 перебував на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, що підтверджено листком непрацездатності (а.с.20). Про намір продовжити відпустку після закінчення тимчасової непрацездатності свідчать листи позивача, направлені начальнику Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради 20.03.2020. та 23.03.2020 (а.с.18,19 т.1). Доказів наявності згоди між позивачем та відповідачем про перенесення відпустки матеріали справи не містять. Відсутні також докази того, що роботодавцем встановлювався новий термін (період ) відпустки для працівника. З огляду на наведене суд першої інстанції під час вирішення питання щодо законності підстав винесення наказу №115 від 13.04.2020р. обґрунтовано не взяв до уваги наказ №102 від 24.03.2020р. про оголошення догани ОСОБА_1 , який видано під час перебування позивача у щорічній відпустці. Доводи в апеляційній скарзі Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради про те, що наказ № 102 від 24.03.2020 був оскаржений в судовому порядку та постановою Житомирського апеляційного суду від 01.02.2021 по справі 296/4546/20 було відмовлено у задоволенні позову про скасування вказаного наказу не впливають на правильність вирішення спору та свідчать про неправильне трактування відповідачем висновків суду. Так, постановою Житомирського апеляційного суду від 1 лютого 2021 року було скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 жовтня 2020 року яким визнано незаконним та скасовано наказ начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А. №102 від 24.03.2020 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ». Зміст постанови апеляційного суду свідчить, що рішення було скасовано лише з тих підстав, що позов пред`явлено до неналежного відповідача - начальника Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради Ковальчук І.А., а не до юридичної особи - Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради. Будь-яких висновків щодо законності чи незаконності спірного наказу постанова суду не містить. Отже, судові рішення, якими було б встановлено незаконність наказу №102 від 24.03.2020 «Про оголошення догани ОСОБА_1 », відсутні. В апеляційній скарзі Управління сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради також зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено процедуру звільнення суперечать матеріалам справи. При цьому відповідач посилається на те, що в наказі про звільнення конкретно вказано про допущення порушення п. 4.2, 4.4. Посадової інструкції директора СДЮСШОР з футболу «Полісся», а також обов`язків Статуту, що призвело до порушень, зазначених в акті перевірки контрольно-аналітичного відділу від 03.03.2020 №17/410094687. Наголошує, що саме цей акт є основним документом, яким встановлено факти проступку та яким зафіксовано докази неналежного виконання керівництвом СДЮСШОР з футболу «Полісся», зокрема і ОСОБА_1 своїх посадових та службових обов`язків. Проте зазначені доводи не підтверджують обставин дотримання відповідачем процедури при звільненні позивача та спростовуються висновками суду першої інстанції. Вирішуючи спір, суд першої інстанції з`ясував у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, чи додержані відповідачем передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень. Судом встановлено, що у позивача не відбиралися пояснення з приводу вчинення ним порушень трудової дисципліни, що призвели до втрат бюджету та зафіксовані в акті від 03.03.2020р. №17/41094684. Актом перевірки від 03.03.2020р. №17/41094687 зафіксовані порушення в системі управління спортивною школою, однак не встановлено, що негативні наслідки для школи у виді втрат бюджету настали саме у зв`язку з винним невиконанням (порушенням) позивачем своїх конкретних посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією. В наказі про звільнення не вказано, в чому саме полягало систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків, чим ці обов`язки передбачені. У наказі про звільнення позивача № 115 від 13.04.2020 не наведені конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосованого до нього стягнення, що стало приводом до звільнення та коли, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, в чому полягає систематичне невиконання трудових обов`язків. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що систематичність невиконання трудових обов`язків підтверджується наказами Управління про оголошення доган ОСОБА_1 : -від 24.03.2020 №102 - за прогул; -від 26.03.2020 №103 - за неналежне виконання посадових обов`язків та перевищення повноважень, що спричинили неефективне використання та зберігання комунального майна; -від 26.03.2020 №104 - за неналежне виконання службових обов`язків, що призвели до зняття з учнів неправомірної плати за заняття в спортивній школі, а також збір благодійних коштів без належного їх оформлення; -від 26.03.2020 №105 - за неналежне виконання службових обов`язків, що призвело до надання переваг окремим юридичним особам при здійсненні ними господарської діяльності, що було встановлено в ході судового розслідування. Зазначені доводи є безпідставними з огляду на таке. На підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України суд повинен з`ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 зазначеної постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року. Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, що мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни, і порушили її знову протягом року із дня застосування стягнення за перше порушення. Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, що викладені у постановах від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17, від 12 березня 2020 року в справі № 742/4121/18 систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Аналогічна правова позиція висловлена також у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 742/4121/18, де зазначено, що систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Як уже зазначено наказ №102 від 24.03.2020 про оголошення догани за прогул винесено в період перебування позивача у щорічній відпустці, а тому не свідчить про наявність прогулу і про наявність дисциплінарного стягнення в контексті подальшого застосування положень п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Накази №103,104,105 від 26.03.2020 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не були предметом дослідження судом першої інстанції. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ним оспорюються зазначені накази в судовому порядку в іншому провадженні. Проте, не надаючи оцінку законності зазначених наказів від 26.03.2020, колегія суддів зазначає, що вони також не є підставою для подальшого звільнення позивача за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки після винесення кожного з цих наказів позивачем не вчинялось нового дисциплінарного проступку у тому числі станом на 13.04.2020 та винесення наказу №

115. Таким чином, зважаючи на відсутність доказів, які б вказували на систематичність невиконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків, за вчинення яких його правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наказ №115 від 13.04.2020 про звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним. Є також правильними висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить інформації про вчинений дисциплінарний проступок, порушені позивачем норми посадових обов`язків, визначених статутом СДЮСШОР з футболу «Полісся» ЖМР та посадової інструкції як директора закладу, дату проступку тощо, а також посилання на докази вини ОСОБА_1 у вчинені будь-яких дисциплінарних проступків. За наведених обставин доводи апеляційної скарги Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради є безпідставними. Колегія суддів вважає, що не можуть бути враховані також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що належним відповідачем у справі щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, а не спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради. Як свідчать матеріали справи, довідки про доходи ОСОБА_1 надавались спеціалізованою дитячо-юнацькою спортивною школою олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради (а.с.70, т.1, а.с. 82 т. 3). Статут спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради свідчить про те, що спортивна школа є юридичною особою, веде самостійно баланс, має розрахунковий та інші рахунки в органах Державного казначейства України, в установах банків, круглу печатку зі своїм найменуванням, штамп і бланк встановленого зразка, свою символіку, ідентифікаційний код. Судом першої інстанції встановлено, що у п.4.4 Статуту спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради визначено, зокрема, що спортивна школа забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно чинним законодавством; здійснює заходи з вдосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи закладу, забезпечує економне і раціональне використання фонду споживання і своєчасність розрахунку з працівниками. В розділі 6 Статуту визначено фінансову-господарську діяльність спортивної школи. Пунктом 6.5 Статуту врегульовано, що оплата праці та матеріальне стимулювання працівників здійснюється відповідно до чинного законодавства в межах визначеного фонду заробітної плати. Отже, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрутованого висновку про те, що виплата винагороди за виконану позивачем роботу у вигляді заробітної плати здійснювалась спеціалізованою дитячо-юнацькою спортивною школою олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради. Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що спортивна школа є неприбутковою організацією і її фінансування здійснюється за рахунок коштів міського бюджету, а також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не свідчать про те, що виплата заробітної плати позивачу здійснюється не СДЮСШОР з футболу «Полісся», а іншим органом. Є неспростованими пояснення представника відповідача в суді апеляційної інстанції про те, що табелювання, нарахування і виплату заробітної сплати проводить СДЮСШОР з футболу «Полісся», а не Управління у справах сім`ї молоді та спорту Житомирської міської ради. Згідно відповідних нарахувань спортивна школа здійснює запит до Управління про необхідний обсяг фінансування за рахунок коштів міського бюджету, проте здійснення бухгалтерських операцій, у тому числі щодо виплати заробітної плати, проводить самостійно. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, пред`явленої до Управління у справах сім`ї молоді та спорту Житомирської міської ради, з огляду на те, що виплата винагороди за виконану позивачем роботу у вигляді заробітної плати здійснювалась спеціалізованою дитячо-юнацькою спортивною школою олімпійського резерву з футболу «Полісся» Житомирської міської ради. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору виконав вимоги ст.89, ст.264 ЦПК України, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки, викладені в постановах Верховного Суду, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку встановленим обставинам і дослідженим доказам, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22.04.2022. Головуючий Судді