LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС638/11094/20

від 23.02.2022 · Цивільна

УХВАЛА 23 лютого 2022 року м. Київ справа № 638/11094/20 провадження № 61-2201ск22 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Онисковцем Юрієм Аврамовичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лантьєва Віра Валентинівна, Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на квартиру, ВСТАНОВИВ : 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 через представника подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення. У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підстави касаційного оскарження посилається на пункт 2 (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні) та пункт 3 (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України підлягає поверненню з таких мотивів. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаної норми ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі має бути мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України). У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд в оскарженій постанові посилається на постанови Верховного Суду, в яких обставини справи відрізняються від обставин у цій справі, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у розумінні пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки указаним пунктом передбачено, що скаржник має вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, що заявником не зроблено. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Посилаючись на пункт 3 (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 не зазначає норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року в справі № 904/3807/19). У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Ураховуючи викладене, а також те, що на інші підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не посилається, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження, їй необхідно усунути недоліки в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України або надати уточнену касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Онисковцем Юрієм Аврамовичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України повернути особі, яка її подала. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Онисковцем Юрієм Аврамовичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України залишити без руху. Надати для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Н. О. Антоненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»