Ухвала КЦС ВС № 161/16265/19

Ухвала 21 квітня 2022 року м. Київ справа № 161/16265/19 провадження № 61-3439ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільного майна, встановив: 25 березня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року у вищевказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. З постанови Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 брали участь у судовому засіданні 21 лютого 2022 року, а тому були обізнані про рух справи. Проте ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою лише 25 березня 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Заявником не надано жодного доказу щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України. Із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення. Отже, ОСОБА_1 слід надати суду заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести належні підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (супровідний лист про надсилання кореспонденції апеляційним судом, поштовий конверт, довідку апеляційного суду щодо отримання/неотримання ОСОБА_1 чи її представником копії повного тексту постанови від 21 лютого 2022 року). Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Заявником до касаційної скарги долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 3 072, 00 грн. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн). Судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605, 00 грн). Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Позивачем у позовній заяві заявляється одна вимога немайнового характеру (про припинення права спільної часткової власності) та три вимоги майнового характеру (про виділ в натурі житлового будинку, про виділ в натурі земельної ділянки та про стягнення грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки житлового будинку та земельної ділянки в розмірі 28 814, 87 грн). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 1 921, 00 грн. Ураховуючи позовні вимоги, а також вимоги касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження вимоги немайнового характеру становить 1 536, 80 грн (1 921, 00 грн * 0,4 * 1 * 200 %). В частині оскарження вимоги майнового характеру про стягнення грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки житлового будинку та земельної ділянки в розмірі 28 814, 87 грн судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 536, 80 грн (768, 40 грн * 200 %). Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову в частині оскарження вимог майнового характеру про виділ в натурі житлового будинку та про виділ в натурі земельної ділянки, оскільки неможливо встановити дійсну вартість спірного нерухомого майна, виділ якого у власність в натурі просить здійснити позивач. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Таким чином, заявнику необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження позовних вимог майнового характеру про виділ в натурі житлового будинку та про виділ в натурі земельної ділянки, підтвердивши його розмір належними доказами (наприклад, позовна заява з визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості майна тощо) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням дійсної вартості майна, виділ якого у власність в натурі просить здійснити позивач. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату. Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Проте у касаційній скарзі ОСОБА_1 відсутні посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга. У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав). З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), надати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення, в якій навести належні підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, а також доплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2022 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов