Ухвала КЦС ВС № 165/1291/20

Ухвала 23 лютого 2022 року м. Київ справа № 165/1291/20 провадження № 61-16726ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», про відшкодування майнової і моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 10 жовтня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 4 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку; виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши у ній підстави касаційного оскарження. Копія ухвали Верховного Суду від 4 листопада 2021 року направлялася рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену ОСОБА_1 у касаційній скарзі. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом із копією зазначеної ухвали повернено до касаційного суду без вручення адресату з незалежних від суду причин у зв`язку із «закінченням терміну зберігання». Суд касаційної інстанції повторно направив рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали від 4 листопада 2021 року на адресу, зазначену ОСОБА_1 у касаційній скарзі. Копію ухвали суду від 4 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримала 8 лютого 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 18 лютого 2022 року до касаційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та касаційну скаргу, яка не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку, щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана на виконання вимог ухвали суду від 4 листопада 2021 року, не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Підставою касаційного оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року заявник визначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 392/548/16-ц (провадження № 61-21176св18) (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник вказує, що витрати на виготовлення пам`ятників мають відшкодовуватися у порядку статті 1201 Цивільного кодексу України, тобто без застосування їх граничної вартості. У висновку Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 392/548/16-ц викладена позиція, відповідно до якої витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але сума таких витрат не повинна перевищувати граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у відповідній місцевості. Визначення граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож у місцевості зазначено у додатку до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» № 45 від 3 жовтня 2008 року. Касаційна скарга не містить належногообґрунтування мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у ній належним чином обґрунтованих підстав касаційного оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Оскільки заявником недоліки касаційної скарги належним чином не усунено, вказане свідчить про невиконання вимог ухвали, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 8 вересня 2021 року вважати неподаною і повернути заявнику. Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко