Ухвала КАС ВС № 826/18270/14

УХВАЛА 20 квітня 2022 року Київ справа №826/18270/14 адміністративне провадження №К/990/6008/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №826/18270/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив: - скасувати наказ Генерального прокурора України №2496-ц від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі; - зобов`язати Генеральну прокуратуру України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №2496-ц від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 20 липня 2021 року у розмірі 2 155 343,40 грн (два мільйони сто п`ятдесят п`ять тисяч триста сорок три грн 40 коп.). Зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18270,00 грн допущено до негайного виконання. Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора повернуто скаржнику у зв`язку із неусуненням недоліків касаційної скарги. 10 лютого 2022 року скаржником повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Разом із касаційною скаргою, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Так, скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови виготовлено 16 листопада 2021 року, первісну касаційну скаргу подано 13 грудня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, яку ним отримано 04 лютого 2022 року. 10 лютого 2022 року відповідачем повторно подано касаційну скаргу. Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України). З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга після повернення Верховним Судом, без зволікань після виправлення, що свідчить про цілеспрямованість дій відповідача щодо касаційного оскарження. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах Так, скаржником зазначено, що під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.06.2021 року у справі №826/17798/14, від 04.11.2021 року у справі № 640/537/20, у відповідності до яких згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 із Порядку № 100 виключено пункт

10. При визначенні редакції Порядку №100, яка підлягає застосуванню, слід враховувати дату постановлення рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі та наявності нормативних підстав для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку. Також, не враховано частину другу статті 235 КЗпП України щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідної, додаткової складової ефективного захисту порушеного права у разі незаконного звільнення. Крім того, підставою для касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 235 Кодексу законів про працю України з урахуванням вимог пункту 1 частини третьої статті 51 Закону № 1697-VІІ при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь поновленого на посаді прокурора, чиї повноваження припинено у зв`язку з досягненням ним 65 років. Також, скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а саме: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Разом з тим, частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 10 частини шостої статті 12 КАС України). За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вказана справа не визначена у частині четвертій статті 257 КАС України, як справа, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. А тому, скаржником не викладено підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України. Крім того, відповідач зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також справа має виняткове значення для Офісу Генерального прокурора та інших органів прокуратури (пп. а), в) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України). Розгляд справи судом касаційної інстанції розвиватиме право, сприятиме однаковому тлумаченню закону та правильному застосуванню п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 під час вирішення питання щодо стягнення коштів за час вимушеного прогулу прокурорам, які за рішеннями судів поновлені на посадах. Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки. Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а також на підставі пп. а) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, - УХВАЛИВ: Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №826/18270/14. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №826/18270/14. Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/18270/14. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді О. В. Кашпур С. А. Уханенко