Постанова КГС ВС № 5006/27/69б/2012 (905/2158/21)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2022 року м. Київ cправа № 5006/27/69б/2012 (905/2158/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 5006/27/69б/2012 (905/2158/21) за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 1) Малого приватного підприємства "Галакс", 2)Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "Регалс", про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії в межах справи № 5006/27/69б/2012 про банкрутство Малого приватного підприємства "Галакс",- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2021 у справі № 5006/27/69б/2012 (905/2158/21) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (вх.№13846 від 29.11.2021); апеляційну скаргу залишено без руху; зобов`язано скаржницю усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: (1) сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн та надати до суду оригінал платіжного доручення про його сплату, (2) надати до суду докази направлення копій апеляційної скарги на адреси відповідача-1 (Малого приватного підприємства "Галакс") та відповідача-2 (Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "Регалс") з документами, що у останніх відсутні. Роз`яснено скаржниці наслідки невиконання у визначений ухвалою строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 (колегія суддів: Зубченко І.В. - головуючий, Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.11.2021 у справі №5006/27/69б/2012 (905/2158/21) повернуто заявниці. Ухвала суду, з посиланням на приписи частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивована тим, що заявницею апеляційної скарги не виконані вимоги ухвали суду від 13.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху у визначений судом строк. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про повернення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.11.2021 у справі та постановити рішення, яким: - невідкладно прийняти заходи забезпечення позову ОСОБА_1 "Про скасування рішення про державну реєстрацію № 46251812 від 02.04.2019", а саме накласти арешт з забороною перереєстрації, відчуження, переобладнання, перебудівлі, передачі в оренду зареєстрованого за Малим приватним підприємством "Галакс" нерухомого майна: 1167140814123 адміністративна будівля Н-4 з прибудовами Н1-1, Н3-1 загальною площею 8080.1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , - або передати справу до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. В обґрунтування доводів посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з наступних підстав: - поза увагою апеляційного суду залишились обставини того, що у поданій 15.12.2021 заяві про усунення недоліків скаржниця повторно клопотала перед судом про звільнення її від сплати судового збору на підставі нової обставини - довідки про доходи; - апеляційний суд мав врахувати висновки Верховного Суду (постанова від 01.04.2020 справа № 503/1904/16-ц), якими встановлено, що "... Враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.". Тому, на думку скаржниці, апеляційний суд, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні, повинен був продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу; - скаржницею виконано вимоги статті 162 ГПК України та зазначено повну адресу місцезнаходження відповідача-2, що на дату звернення до суду - це адреса обох засновників Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "Регалс", оскільки на цей час вказане товариство не знаходиться за місцем своєї реєстрації. - Законом (ГПК України) не визначено, до якої адреси надсилати позовну заяву тощо. Також, відповідно до правового висновку Вищого господарського суду України, висловленого в постанові від 24.04.2008 у справі № 02-03/67/17 "У випадку сумніву щодо дійсності адреси відповідача в описі вкладенні або в позовній заяві, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази направлення позовної заяви відповідачу або вимагати у позивача уточнення адреси останнього, але не мав законних підстав для повернення скарги. ". Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення. Касаційне провадження Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5006/27/69б/2012 (905/2158/21) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.01.2022. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 5006/27/69б/2012 (905/2158/21); розгляд касаційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розгляд касаційної скарги і

позиція Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті). Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007). Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги закріплено в статті 258 ГПК України. Згідно з частиною третьою даної статті до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; докази сплати судового збору; докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності. Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 з порушенням вимог процесуального закону щодо її форми та змісту, зокрема скаржником не додано доказів сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн та належних доказів відправлення іншим учасникам провадження у справі копії цієї скарги і доданих до неї документів. Водночас, до апеляційної скарги додане клопотання про звільнення від сплати судового збору. Верховний Суд зазначає, що приписами статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що належний до сплати розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру доходу заявниці. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що керуючись приписами частини 2 статті 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у реалізації ним права на апеляційне оскарження, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини 1 статті 17 ГПК України, та встановивши вказані порушення вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.12.2021 від скаржниці надійшла заява про усунення недоліків, за змістом резолютивної частини якої остання просить звільнити від сплати судового збору на підставі наданої суду Довідки про доходи № 3464402923 за 1-4 квартали 2020 року від 13.12.2021. Також до вказаної заяви в якості доказів направлення копій апеляційної скарги б/н від 21.11.2021 у межах справи №5006/27/69б/2012 (905/2158/21) на адреси відповідачів додано сканкопії описів вкладень до цінних листів та накладних. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що скаржницею на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2021 не додано до заяви про усунення недоліків платіжного доручення про сплату судового збору, натомість додано в якості доказу неотримання доходів у 2020 році вищевказану Довідку про доходи, на підставі якої апелянтка повторно просила звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Розглянувши заяву про усунення недоліків з додатками, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання скаржниці про звільнення від сплати судового збору вже було розглянуто в ухвалі суду від 13.12.2021 та в його задоволенні було відмовлено, при цьому надані скаржником документи не в повній мірі відображають матеріальне становище заявниці, оскільки не виключають отримання останньою доходів з інших джерел та не є доказами неможливості сплати судового збору, отже не можуть бути визнані поважною причиною для звільнення від сплати судового збору. Крім того, апеляційним судом з`ясовано, що на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2021 у якості доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "Регалс" скаржницею надано сканкопію опису вкладення у поштове відправлення, за змістом якого вбачається направлення копії апеляційної скарги на адресу відповідача-2, що відповідає адресі апелянтки, зазначеній безпосередньо в апеляційній скарзі, а не на юридичну адресу вказаного товариства. Частиною 6 статті 260 ГПК України визначено негативний наслідок для скаржника у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги у вигляді повернення її без розгляду, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. Так, оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою від 20.12.2021 апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 18.11.2021 у цій справі як таку, що подана з недоліками щодо її форми за умов невиконання скаржницею вимог ухвали апеляційного суду від 13.12.2021 про усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу Відповідача-2. Водночас, основними аргументами касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 про повернення апеляційної скарги є те, що: (1) суд апеляційної інстанції мав врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.04.2020 у справа №503/1904/16-ц, а відтак, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинен був продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу; (2) скаржницею виконано вимоги статті 162 ГПК України та зазначено повну адресу місцезнаходження відповідача-2, що на дату звернення до суду - це адреса обох його засновників; Законом (ГПК України) не визначено, до якої адреси надсилати позовну заяву тощо; апеляційним судом не враховано правового висновку Вищого господарського суду України, висловленого в постанові від 24.04.2008 у справі № 02-03/67/17. Вказані доводи скаржниці Верховним Судом оцінюються критично, з огляду на таке. Частина друга статті 123 ГПК України закріплює, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України "Про судовий збір". Відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір":

1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Колегія суддів зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60). У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2021 по справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). В ухвалі від 13.12.2021 судом апеляційної інстанції було досліджено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору і постановлено рішення про відмову у задоволенні вказаного клопотання та про залишення апеляційної скарги без руху. За тим, в оскаржуваній ухвалі від 20.12.2021 (про повернення апеляційної скарги) суд апеляційної інстанції за розглядом повторного клопотання скаржниці про звільнення від сплати судового збору оцінив, серед іншого, подану заявницею довідку про доходи і дійшов висновку, що надані документи не в повній мірі відображають матеріальне становище заявниці, оскільки не виключають отримання останньою доходів з інших джерел та не є доказами неможливості сплати судового збору, отже не можуть бути визнані поважною причиною для звільнення від сплати судового збору. Суд касаційної інстанції відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень не може переоцінювати докази, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За таких обставин, твердження заявниці про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки її доводам про скрутний майновий стан, що є підставою для звільнення від сплати судового збору, касаційний суд вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду. Доводи скаржниці про те, що оскаржуване судове рішення у цій справі прийняте без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справа №503/1904/16-ц, колегія суддів відхиляє як помилкові, оскільки встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними (ключовою відмінністю є те, що у цій справі заявницею повторно заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, що уже було розглянуте в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху). Верховний Суд також відхиляє як необґрунтовані твердження заявниці касаційної скарги про те, що нормами ГПК України не визначено, до якої адреси надсилати позовну заяву (та інші документи), оскільки системний аналіз вимог частини сьомої статті 120, пункту 2 частини третьої статті 162, пункту 2 частини третьої статті 165, пункту 5 частини шостої статті 242 цього Кодексу свідчить, що належною адресою юридичної особи-учасника справи є її юридична адреса (адреса реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) або інша адреса її фактичного місцезнаходження чи отримання кореспонденції, вказана самою особою у відповідній заяві, яка міститься у матеріалах справи. Натомість апеляційним судом встановлено, що за змістом опису вкладення у поштове відправлення вбачається направлення копії апеляційної скарги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "Регалс", що відповідає адресі апелянтки, зазначеній безпосередньо в апеляційній скарзі, а не на юридичну адресу вказаного товариства. Водночас, будь-яких відомостей чи заяв Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "Регалс" (уповноважених представників) щодо наявності у нього іншої адреси, крім юридичної, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи не встановлено. Відповідних доводів чи пояснень щодо цього касаційна скарга не містить. Вказані обставини підтверджують обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що скаржницею не надано належних доказів направлення копії апеляційної скарги на адресу Відповідача-2, відтак вимоги ухвали суду від 13.12.2021 не виконані, недоліки апеляційної скарги не усунуті. З огляду на не усунення скаржницею у визначений судом строк недоліків апеляційної скарги (не надання доказів сплати судового збору та належних доказів відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Відповідачу-2), суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про повернення на підставі вимог статей 174, 260 ГПК України апеляційної скарги ОСОБА_1 . Посилання скаржника на правову позицію Вищого господарського суду України від 24.04.2008 у справі № 02-03/67/17 колегією суддів відхиляються, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної ухвали апеляційного господарського суду. Колегія суддів додатково звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не позбавляє можливості скаржника повторно звернутися до апеляційного господарського суду із такою скаргою з дотриманням вимог щодо її форми та змісту, визначених статтею 258 ГПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилався скаржник. За таких обставин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин, вимог процесуального права, і підстав для її зміни або скасування не вбачається. Судові витрати У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, залишаються за скаржником. Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі №5006/27/69б/2012 (905/2158/21) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя К.М. Огороднік Судді С.В. Жуков Н.Г. Ткаченко