Постанова 4876 № 904/4927/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.04.2022 м. Дніпро Справа № 904/4927/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б., секретар судового засідання Мацекос І.М., розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 (повний текст складено 24.09.2021, суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/4927/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці позивача - Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", м. Дніпро про виселення із орендованого приміщення ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 18.05.2021 звернулось з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", в якому просить суд виселити Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" з нежитлового приміщення загальною площею 193,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3 та знаходиться на балансі ДП "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект". Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним користуванням відповідачем нерухомим майном, що належить до державної власності, оскільки договір оренди нерухомого майна є припиненим. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 у справі № 904/4927/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на позивача. Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач у відповідності до умов договору оренди своєчасно повідомив позивача про намір продовжити договір оренди, проте у встановлений строк позивач заперечень не заявив, з огляду на що договір оренди вважається автоматично пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах згідно п. 5.20 договору в редакції додаткової угоди від 12.11.2014. Оскільки на момент звернення до суду позивача факт припинення договору оренди не доводиться матеріалами справи, тому в позові про виселення відповідача суд відмовив.

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 у справі № 904/4927/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати звернути на відповідача. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права в частині, що стосується повного та всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив наступне: - 16.12.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, пролонгований додатковою угодою від 21.12.2015 до 02.09.2018; - договір оренди №12/02-4269-ОД припинив свою дію з 03.09.2018 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, майно не було повернуто балансоутримувачу за актом приймання-передачі, а тому відповідач зобов`язаний виселитись із займаного приміщення; - продовження строку договору оренди можливе за умови виконання відповідачем вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 5.20 договору оренди, а саме за умови надання договорів страхування державного майна, надання звітів оцінки об`єкта нерухомості та рецензії на цей звіт разом з поданням заяви про продовження строку дії договору, чого відповідач не зробив; - заява орендодавця про припинення договору засвідчує волевиявлення орендодавця і не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») і є підставою для припинення правовідносин. Сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору (правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 02.07.2019 у справі №906/742/18, №906/743/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі №906/740/18, від 26.12.2019 у справі №904/342/19); - за результатами здійсненої позивачем перевірки шляхом фактичного обстеження орендованого майна було встановлено, що орендарем використовується площа 5 кв. м, яка не була врахована під час укладення договору оренди. Сума недоотриманої орендної плати склала 45 753,45 грн., з яких 32 027,42 грн. недоотримано державним бюджетом; - орендарем не виконано умови договору оренди в частині укладення договору добровільного страхування державного майна; - про зазначені обставини відповідача повідомлено листом від 28.12.2017 №11-02-07985; - листом від 20.06.2018 №11-02-03924 відповідачу направлено копію акта обстеження та план-схему орендованих приміщень, із якої вбачається безоплатне використання відповідачем площі 5 кв.м, також направлено проект додаткової угоди і зазначено про розірвання договору оренди у випадку непідписання Банком додаткової угоди і не сплати недоотриманої орендної плати. Вказаний лист відповідачем залишено без відповіді; - листом від 30.07.3018 відповідач звернувся до позивача про продовження строку договору оренди, але в порушення п.п 5.20 та 10.1 договору не надав документів про виконання умов цього договору, на що суд не звернув уваги під час ухвалення оскаржуваного рішення; - позивач листом від 27.08.2018 повідомив відповідача про закінчення строку договору оренди 02.09.2018, а також вказав на обов`язок відповідача: - надати документи для здійснення незалежної оцінки об`єкта оренди. - сплатити до державного бюджету недоотримані кошти з орендної плати в сумі 32 025,42 грн. за використання відповідачем 5 кв.м орендованого приміщення без врахування цієї площі в договорі оренди. - зазначив про невиконання відповідачем умов договору страхування об`єкта оренди. - проінформував відповідача про можливість пролонгації договору оренди лише за умови підписання відповідачем додаткової угоди, направленої на адресу Банку листом від 20.06.2018 №11-02-03924. - у разі відмови відповідача виконати істотні умови договору вважати цей лист заявою про припинення договору оренди з 03.09.2018 та повернути майно за актом приймання-передачі. - банк листом від 02.10.2018 повідомив позивача про необхідність надати правовстановлюючі документи на площу 5кв. м з метою обґрунтування збільшення витрат з орендної плати Банком; - листом від 24.10.2018 позивач повідомив про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням його терміну, вимагав негайно повернути майно за актом приймання-передачі; - листом від 23.01.2019 відповідач просив надіслати проект договору оренди на новий термін у зв`язку із закінченням строку договору №12/02/4269 ОД, проте всупереч вимогам договору не надіслав разом із такою заявою договорів страхування державного майна та звіту про здійснення незалежної оцінки майна з рецензією на цей звіт всупереч вимогам п.п. 10.1, 5.20 договору оренди. Вказаний довід залишено судом без уваги; - зазначення судом про те, що Банк сповістив про намір продовжити договірні відносини, не відповідає обставинам справи; - обов`язок орендаря надати звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт встановлений абз.1 ч. 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та кореспондується з п. 5.20 договору оренди. Відповідачем такі вимоги не виконано.

3. Узагальнені доводи інших учасників справи. Відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 у справі № 904/4927/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 08.12.2021 о 16:30 год. У судовому засіданні 08.12.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги на 01.02.2022 о 16:00 год., про що учасників апеляційного провадження повідомлено ухвалою. У судовому засіданні 01.02.2022 оголошено перерву до 15.03.2022 о 14:45 год., про що учасників апеляційного провадження повідомлено ухвалою. 15.03.2022 судове засідання не відбулось. Ухвалою суду від 04.04.2022 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 19.04.2022 о 14:45 год. У судовому засіданні 19.04.2022 представник відповідача надав пояснення у справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. 19.04.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін з таких підстав.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. 16.12.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі-Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі-Орендар) укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4269-ОД (далі-Договір). Відповідно до умов Договору: 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення (далі-Майно) площею 428,6 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 3, на 1-2 поверсі(ах) 6-ти поверхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП ДДПУ "Дніпроцивільпроект" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 16 жовтня 2009 року і становить за незалежною оцінкою 3423135,00 грн. 1.2. Майно передається в оренду з метою розміщення відділення банку - фінансової установи. 2.1. Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2009 року 92371,36 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад 2009р. 3.6. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 70 % до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 64659,95 грн. 30 % балансоутримувачу у розмірі 27711,41 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. 5.5. У разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Балансоутримувачу орендоване Майно за актом приймання - передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого Майна з вини Орендаря. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається Орендарем Орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі Орендодавцеві, зобов`язання Орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а Орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення. 10.1. Цей Договір укладено строком на один рік, що діє з 03.11.2009 по 02.11.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою Орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п.5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі. 10.5. Договір припиняє дію у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов`язання щодо страхування орендованого майна протягом одного місяця з дати укладення договору та зобов`язання щодо отримання дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду. 21.02.2010 між сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди від 21.02.2011 №12/02-4269-ОД, згідно якої договір пролонговано з 03.11.2010 по 02.10.2013. Згідно додаткової угоди від 18.07.2012 до договору оренди №12/02-4269-ОД пункти 3.1 та 3.6 розділу

3. Орендна плата, викладено у редакції: орендна плата у розмірі 140416,96 грн. (базова за серпень 2011), без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з вересня, розрахована відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Орендна плата згідно розрахунку перераховується таким чином: 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 98291,87 грн.; 30% - балансоутримувачу у розмірі 42125,09 грн. Відповідно до п.3.6 додаткової угоди від 26.12.2013 до договору оренди №12/02-4269-ОД орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 63138,89 грн. 30% - балансоутримувачу у розмірі 27059,53 грн. Абзац 3 п.10.1 розділу

10. Строк чинності, умови, зміни та припинення договору викладено в редакції: «Цей договір є пролонгованим з 03.10.2013 по 02.10.2014 включно». Згідно додаткової угоди від 12.11.2014 до договору оренди №12/02-4269-ОД договір пролонговано до 02.10.2015. Відповідно до п.3.6 додаткової угоди від 28.09.2015 до договору оренди №12/02-4269-ОД орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 49959,34 грн.; 30% - балансоутримувачу у розмірі 21411,15 грн. Відповідно до додаткової угоди від 21.12.2015 до договору оренди №12/02-4269-ОД договір пролонговано до 02.09.2018 (арк.с. 22). Так, згідно з актом приймання-передачі (арк.с. 12) нежитлові вбудовані приміщення площею 428,6 було передано Орендарю в користування. 11.09.2015 між Балансоутримувачем та ПАТ КБ «Приватбанк» підписано Акт повернення державного майна (зв.арк.с. 21), а саме повернуто частину приміщення загальною площею 235,6 кв.м. Листом від 28.12.2017 №11-02-07985 (арк.с. 23) Регіональне відділення повідомило ПАТ КБ «Приватбанк», що робочою групою була проведена перевірка виконання умов договорів оренди на нерухоме майно, що перебуває на балансі Дніпропетровського державного проектного інституту житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект». Фактичним обстеженням орендованого майна було встановлено, що орендарем використовується площа 5 кв.м, яка не була врахована при укладанні договору оренди. Сума недоотриманої орендної плати склала 45753,45 грн., із якої державним бюджетом недоотримано 32027,42 грн. Також перевіркою встановлено, що орендарем не виконані умови в частині укладання договору добровільного страхування державного майна. Регіональне відділення повідомило відповідача, що у разі несплати недоотриманої орендної плати та пені до Державного бюджету України; ненадання до Регіонального відділення заяви про зміну площі використання по зазначеному договору оренди та лист-погодження балансоутримувача щодо зазначених змін, Регіональне відділення звертатиметься до суду про стягнення недоотриманих коштів до Державного бюджету та виселення орендаря із приміщення. Листом від 20.06.2018 №11-02-03924 (арк.с. 24) Регіональне відділення направило відповідачу копію акту обстеження та план-схему орендованих приміщень з виділенням площі, яку орендар використовує безоплатно, та направило для підписання додаткову угоду про внесення змін до договору оренди і повідомило, що у разі ненадання підписаної додаткової угоди з боку орендаря та несплати недоотриманої орендної плати, вважати цей лист заявою про припинення вищезазначеного договору оренди і необхідністю повернути державне майно за актом приймання-передачі. Листом від 27.08.2018 №11-02-05423 (арк.с. 27) Регіональне відділення повідомило відповідача, що строк дії договору оренди №12/02-4269-ОД закінчується 02.09.2018, оцінка об`єкта оренди була зроблена 10.10.2013, для здійснення незалежної оцінки необхідно надати до Регіонального відділення відповідні документи; станом на 20.08.2018 відповідачем не виконуються умови договору страхування орендованого майна; про те, що робочою групою Регіонального відділення проводилась перевірка виконання умов цього договору оренди та, зокрема, виявлено порушення в частині використання площі 5 кв.м без договору оренди, внаслідок чого здійснено розрахунок недоотриманої орендної плати у розмірі 32027,42 грн., яку відповідачу необхідно сплатити до Державного бюджету України. Було проінформовано відповідача, що договір оренди №12/02-4269-ОД може бути продовжений тільки за наявності виконання всіх умов даного договору, в тому числі підписання додаткової угоди, яка надіслана листом від 20.06.2018 №11-02-03924 Регіонального відділення. У разі відмови від виконання істотних умов договору, вважати цей лист заявою про припинення договору оренди від 16.12.2010 №12/02-4269-ОД, а договір припиненим з 03.09.2018 та необхідністю повернення майна за актом приймання-передачі. Докази направлення цього листа відсутні. 30.07.2018 відповідач на адресу Регіонального відділення направив лист вих.№Е.19.0.0.0/4-625486 (арк.с. 57), в якому зазначив про те, що Банк висловлює зацікавленість у подовженні договірних відносин та звертається з проханням підготувати та надати документи щодо подовження договору оренди на новий термін, а саме 2 роки 11 місяців. Усі необхідні документи будуть надані найближчим часом після їх отримання від балансоутримувача. Відповідач листом від 02.10.2018 №Е.18.0.0.0/4-652765 (арк.с. 33) у відповідь на лист Регіонального відділення щодо підписання додаткової угоди до договору щодо збільшення площі на 5 кв.м, повідомив, що Банк відноситься до державної власності та не може необґрунтовано здійснювати додаткові витрати. У разі надання правовстановлюючих документів, що підтверджують включення площі ґанку до загальної площі приміщення, буде підписано додаткову угоду з боку Банку. Листом від 24.10.2018 №11-02-06936 (арк.с. 31) Регіональне відділення повідомило відповідача, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та відмовою орендаря щодо приведення у відповідність істотних умов, договір оренди припинив свою дію з 03.09.2018. Просило терміново, у відповідності до умов договору оренди №12/02-4269-ОД повернути за актом приймання-передачі в належному стані Балансоутримувачу майно. Листом від 23.01.2019 №Е. 18.0.0.0/4-11951 (арк.с. 34) відповідач підтвердив, що строк дії договору оренди №12/02-4269-ОД закінчився 02.09.2018 та просив надіслати проект договору оренди приміщення. Регіональне відділення вдруге листом від 25.02.2019 №11-02-01312 (арк.с. 35) повідомило відповідача, що строк дії договору закінчився 02.09.2018, залишилась непідписаною додаткова угода, проект якої відповідачу було направлено листом від 20.06.2018 №11-02-03924, оцінка об`єкта оренди зроблена 10.10.2013, більш ніж 3 роки тому, про те, що договір оренди припинив свою дію з 03.09.2018, що необхідно терміново повернути майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі та сплатити заборгованість за договором. Листом від 10.04.2020 №Е. 18.0.0.0/4-2219 (арк.с. 36) відповідач просив Регіональне відділення надати орендні канікули на три місяці до моменту стабілізації ситуації в країні. Листом від 15.05.2020 №11-006-02603 (арк.с. 37) Регіональне відділення вкотре повідомило відповідача, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та відмовою орендаря щодо приведення у відповідність істотних умов договору оренди, договір оренди припинив свою дію з 03.09.2018 та просило відповідача невідкладно сплатити до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати, неустойку, недотриману орендну плату за безоплатне використання державного майна, повернути державне майно, що було предметом договору оренди №12/02-4269-ОД за актом приймання-передачі.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", прийнятого 10 квітня 1992 року №2269-XII в редакції, яка діяла у спірний період, а також Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, що діяла у спірний період:

1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Враховуючи наведені норми права та обставини справи, для вирішення спору суду необхідно встановити, чи доводиться факт сповіщення позивачем як орендодавцем про заперечення проти продовження строку дії договору оренди та чи є підстави вважати цей договір припиненим. Так, відповідно до п. 5.20 договору оренди в редакції Додаткової угоди від 12.11.2014 (а.с. 18-19): «У разі наміру продовжити строк дії договору оренди, Орендар зобов`язаний не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копія договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.)». Додатковою угодою від 21.12.2015 договір пролонговано до 02.09.2018. Суд встановив, що відповідно до умов договору Банком не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору (п. 5.20), було скеровано на адресу позивача лист від 30.07.2018 щодо продовження строку Договору оренди із проханням надіслати відповідний проект договору на електронну адресу уповноваженого співробітника Банку (а.с. 57). Отже, судом з`ясовано, що Банк сповістив про намір продовжити договірні відносини у строки та спосіб, передбачені договором оренди, проте позивач протягом місяця після закінчення строку дії договору проти продовження дії договору заперечень не заявив. Доводами апеляційної скарги ця обставина не спростована. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи обставини справи, дослідивши подані учасниками справи докази, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про доведеність підстав вважати Договір оренди пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, тобто до 02.09.2021, з огляду на відсутність своєчасно заявлених заперечень з боку позивача. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на встановлені обставини, апеляційний господарський суд зазначає про відсутність підстав для виселення відповідача, оскільки на час звернення позивача до суду з відповідним позовом припинення дії договору оренди не доведено, тому висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог є, на думку колегії суддів, законним та обґрунтованим.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Із матеріалів справи слідує, що строк дії договору оренди продовжено за взаємною згодою сторін шляхом підписання ними додаткової угоди від 21.12.2015 до 02.09.2018. За змістом п. 5.20 Договору в редакції Додаткової угоди від 12.11.2014: У разі наміру продовжити строк дії договору оренди, (орендар) зобов`язаний не пізніше, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди, подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (копія договору страхування державного майна, копію договору страхування цивільної відповідальності, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.). Тобто, орендар мав подати відповідну заяву у строк до 02.08.2018. Банк звернувся до позивача листом від 30.07.2018, тобто з дотриманням строку, встановленого п. 5.20 договору оренди, яким висловив зацікавленість у продовженні договору оренди та просив надіслати проект договору на адресу контактної особи-представника Банку. Відповідно до п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 21.12.2015: У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженому управляти об`єктом оренди. Тобто, у разі наявності заперечень щодо продовження дії договору, сторони мали сповістити про це у строк до 02.10.2018. Листом від 24.10.2018, тобто, з пропуском строку, встановленого п. 10.1 договору, Регіональне управління повідомило орендаря про припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням терміну дії 03.09.2018 та у зв`язку з відмовою орендаря щодо приведення у відповідність істотних умов договору. За змістом п. 5.6 Договору в редакції додаткової угоди від 12.11.2014 орендар зобов`язується застрахувати нерухоме майно на користь балансоутримувача, постійно поновлювати договір страхування державного майна та договір страхування цивільної відповідальності таким чином, щоб протягом усього строку дії договору оренди майно було застрахованим, з одночасним наданням копій договорів страхування та платіжних доручень Орендодавцю та Балансоутримувачу. Доводи скаржника обґрунтовані, в тому числі, тим, що відповідач не виконує належним чином вимоги договору в частині страхування майна, зазначає, що останній раз майно було застраховано до 31.03.2017, проте такий довід спростовується матеріалами справи, оскільки відповідачем надано договір добровільного страхування орендованого майна, в тому числі, від 30.03.2018 з терміном дії по 31.03.2019, договір добровільного страхування орендованого майна від 31.03.2019 з терміном дії протягом 12 місяців, договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 30.03.2018 з терміном дії по 31.03.2019, договір добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами від 31.03.2019 з терміном дії до 31.03.2020. Також відповідачем надано докази сплати страхових платежів (а.с. 58-72). Порушення умов договору є підставою для розірвання договору, а не для виселення відповідача. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає доказів неналежної поведінки відповідача щодо дотримання своїх обов`язків за Договором, проте зазначає про невиконання Регіональним відділенням вимог пункту 10.1 в редакції Додаткової угоди від 21.12.2015, у зв`язку з чим колегія суддів вважає встановленим, що Орендодавець не попередив Орендаря про наявність наміру припинити договір оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії цього Договору, у зв`язку з чим відповідач, як Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим Договором, з урахуванням узгодженої сторонами додаткової угоди від 21.12.2015, мав право на поновлення договору на той же строк і на тих самих умовах (пролонгацію) відповідно до вимог цього Договору. Недотримання умов договору оренди в частині обов`язку відповідача укласти договори добровільного страхування майна, страхування цивільної відповідальності - спростовуються матеріалами справи і визнаються недоведеними позивачем. Відповідно до ст.. 762 ЦК України в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції на час існування спірних правовідносин, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції на час існування спірних правовідносин, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Як вбачається із тексту позовної заяви, Регіональне відділення просило суд виселити відповідача із нежитлового приміщення, посилаючись на закінчення терміну дії договору оренди та на норму частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також у зв`язку з відмовою орендаря щодо приведення у відповідність істотних умов договору. В апеляційній скарзі позивач також зазначає про необхідність виселення відповідача з вищенаведених підстав. Оскільки відповідач звернувся до позивача з листом про продовження договору у строки, передбачені його умовами, враховуючи відсутність своєчасно наданих позивачем заперечень щодо продовження дії договору, - доводи позивача про припинення договору внаслідок закінчення терміну дії є помилковими та суперечать положенням як договору оренди, так і нормам чинного законодавства, зокрема ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції на час існування спірних правовідносин, п. 10.1 Договору оренди. Доводи апеляційної скарги в частині відмови орендаря від приведення у відповідність істотних умов договору, а саме щодо спірних 5 кв.м площі, з урахуванням предмету та підстав позову, є такими, що не входять до предмету доказування, у зв`язку з чим відхиляються як необґрунтовані. Доводи апеляційної скарги щодо обов`язку орендаря надати звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт, встановленого абз.1 ч. 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що кореспондується з п. 5.20 договору оренди як обґрунтування порушення договору оренди, відхиляється судом з тих підстав, що такі дії можуть свідчити про порушення умов договору, а не про припинення договору, оскільки розірвання договору і припинення його дії внаслідок закінчення строку договору є різними правовими обставинами, що мають різне правове підгрунтя. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги аргументи сторін, колегія суддів вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. За приписами ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства, та не спростовують викладених вище висновків суду. Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 у справі № 904/4927/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2021 у справі № 904/4927/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.04.2022 Головуючий суддя Л.М. Білецька Суддя І.О. Вечірко Суддя Ю.Б. Парусніков