Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/1299/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2022 року Справа № 906/1299/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А. В. судді Олексюк Г.Є., судді Мельник О.В. без участі представників сторін розглянувши у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 (суддя Сікорська Н.А. м.Житомир, повний текст складено 07.02.2022 року) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Фізичної особи-підприємця Габрука Вадима Володимировича про стягнення 6448,67 грн. ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Габрука Вадима Володимировича завданих збитків у розмірі 6448,67 грн. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи доказів направлення відповідачу вимоги про відшкодування шкоди, як на підставу для відмови у задоволенні позову є неправомірним, оскільки позивач звертався до відповідача із претензією про відшкодування шкоди за вих. № ООП 160/ІНС від 24.03.2021 року. Проте, документ було направлено шляхом поштового відправлення простим листом. Простий лист пересилається простим порядком і не має трек-номера для відстеження, у зв`язку із чим надати до суду доказу направлення претензії відповідачу не вбачається за можливе. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 та постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без повідомлення учасників справи. В силу ч.13 ст.8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило. У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 змінити виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2020 року о 10 год. 50 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Seat", державний номерний знак " НОМЕР_1 " та транспортного засобу "Mercedes" державний номерний знак " НОМЕР_2 " під керуванням ОСОБА_1 . На момент настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Seat", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", який згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 (а.с. 16), за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №211099а9к від 26.07.2019 року був застрахований в ПАТ "Страхова компанія "АРКС" (а.с. 8-15). Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2020 року по справі №752/13165/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення - штраф, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. В даній постанові також вказано, що ОСОБА_1 працює водієм у приватного підприємця Габрука В.В. (а. с. 23). За наслідками дорожньо-транспортної пригоди страхувальник - ОСОБА_2 , 02.07.2020 року відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №211099а9к від 26.07.2019 року звернулася до ПАТ "Страхова компанія "АРКС" з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с. 7). 02 липня 2020 року ПАТ "Страхова компанія "АРКС" складено акт огляду транспортного засобу "Seat", державний номерний знак " НОМЕР_1 " (а.с. 24). ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" зроблено оцінку робіт та матеріалів, необхідних для відновлення транспортного засобу (розрахунок суми страхового відшкодування) згідно якого загальна вартість таких робіт становить 33 263,90 грн. з ПДВ, що також підтверджується рахунком №1 від 02.07.2020 (а.с. 31, 36). 03 липня 2020 року ПАТ "Страхова компанія "АРКС" складено страховий акт, відповідно до якого визначена сума страхового відшкодування власнику транспортного засобу "Seat", державний номерний знак " НОМЕР_1 " в розмірі 33 263,90 грн. (а.с. 35). Платіжним дорученням №684039 від 06.07.2020 ПАТ "Страхова компанія "АРКС" сплачено на користь ОСОБА_2 33 263,90 грн. (а.с. 37). Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу "Mercedes" державний номерний знак " НОМЕР_2 " є Габрук В.В. (довідка про ДТП) (а.с. 18-19). На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля "Mercedes" державний реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", застрахована в АТ "СГ "ТАС" за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/7304941 (а.с. 17). Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes" державний реєстраційний номер " НОМЕР_2 " була застрахована у АТ "СГ "ТАС", ПАТ "Страхова компанія "АРКС" звернулось до АТ "СГ "ТАС" з вимогою про сплату 77329,45 грн. в порядку суброгації (а.с. 26). АТ "СГ "ТАС" здійснила виплату ПАТ "СК "АРКС" страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 26 815,23 грн. з урахуванням зносу транспортного засобу згідно платіжного доручення №133624 від 27.10.2020. (а.с. 39). Позивач направив власнику транспортного засобу "Mercedes" (державний номерний знак " НОМЕР_2 ") Фізичній особі-підприємцю Габруку Вадиму Володимировичу претензію №0011160/ІНС від 24.03.2021, в якій заявив вимогу про сплату 6448,67 грн. різниці між фактичним розміром шкоди, спричиненого пошкодженням автомобіля "Seat" (державний номерний знак " НОМЕР_1 ") внаслідок ДТП, і страховим відшкодуванням (а.с. 38). Відповіді на претензію відповідач не надав та відшкодування збитків в сумі 6448,47 грн. не здійснив. Враховуючи, що АТ "СГ "ТАС" здійснило виплату страхового відшкодування не в повному обсязі, а фізична особа-підприємець Габрук В.В., як власник транспортного засобу, в добровільному порядку залишок страхового відшкодування не перерахував, ПАТ "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Габрука Вадима Володимировича різниці між фактичним розміром шкоди завданої в результаті ДТП та страховим відшкодуванням в сумі 6448,67 грн. (33 263,90 грн. - 26 815,23 грн. = 6448,67 грн.). Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування"). Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до частин 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України "Про страхування". Колегія суддів відзначає, що при застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження N 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону N 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Отже, відносини у цій справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування". Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. З матеріалів справи вбачається, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.06.2020 р. у м. Києві по вул. Академіка Заболотного з вини водія транспортного засобу "Mercedes" (державний номерний знак " НОМЕР_2 ") ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 22.07.2020 р. по справі №752/13165/20, позивачем згідно страхового акту № ARX2584046 від 03.07.2020 р. визначено на підставі рахунка ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" від 02.07.2020 р. вартість відновлювального ремонту та здійснено розрахунок суми страхового відшкодування за заподіяні транспортному засобу "Seat" (державний номерний знак " НОМЕР_1 "), збитки у сумі 33 263,90 грн. В подальшому позивачем виплачено ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" (СТО) страхове відшкодування у розмірі 33 263,90 грн. що підтверджується платіжним дорученням №684039 від 06.07.2020 р. Також, з матеріалів справи вбачається, що, цивільно-правова відповідальність відповідача, який згідно копії довідки про ДТП є власником транспортного засобу "Mercedes" (державний номерний знак " НОМЕР_2 "), була застрахована згідно діючого станом на 30.06.2020 р. полісу №АР/7304941 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у АТ "СГ "ТАС" (приватне) з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілому 130 000,00 грн. З огляду на встановлені обставини колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 04.07.2018 р. Велика Палата Верховного Суду під час перегляду у справі №755/18006/15-ц відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 р. у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність". Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц погодилась з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на третю особу як страховика відповідача покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування, та дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, встановивши те, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що "у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом №1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV). Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), і відступати від неї не вбачається підстав". Тобто з вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду вбачається, що ними врегульовано питання звернення особи, яка виплатила страхове відшкодування, саме до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, у межах ліміту відповідальності страховика, та до заподіювача шкоди у разі відмови страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, чи якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач стверджує, що він звертався до страховика винної особи АТ "СГ "ТАС" (приватне), внаслідок чого він отримав від страхової компанії неповну суму відшкодування, а лише її частину у розмірі 26 815,23 грн. Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів надіслання АТ "СГ "ТАС" (приватне) вимоги, та як наслідок не надано доказів відмови АТ "СГ "ТАС" (приватне) у сплаті решти суми страхового відшкодування. Відповідно до ч.5 ст.222 ГК України претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку. Згідно п. 2.6. рекомендацій Міністерства юстиції України №35-14/7 від 23.01.2007 р. "Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації" структурний підрозділ та юридична служба реєструють претензію в журналі обліку, здійснюють контроль за своєчасним надходженням відповідей від підприємств та організацій, яким були пред`явлені претензії. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування судом доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин у даній справі вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки як вбачається матеріалів справи та не оспорюється сторонами, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ "СГ "ТАС" (приватне) з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілому - 130 000,00 грн. В той же час, оцінена та сплачена позивачем шкода складала 33 263,90 грн. Тобто, сума визначена у страховому акті №ARX2584046 від 03.07.2020 р. та сплачена страховиком потерпілого згідно платіжного доручення №684039 від 06.07.2020 р. є однозначно меншою за ліміт відповідальності, який визначений у полісі відповідача. Згідно ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, у даній спірній ситуації на відповідача по справі не може бути покладено обов`язку по виплаті різниці у виплаченому страховому відшкодуванні, оскільки його цивільно-правова відповідальність є застрахованою у страховика - АТ "СГ "ТАС" (приватне), а шкода, яка спричинена страхувальнику позивача є меншою від того ліміту відповідальності, яку може нести страховик відповідача. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази відмови страховика заподіювача шкоди відшкодувати спричинені збитки. Тому, правові підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 6448,67 грн. відсутні. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову у даній справі не врахувавши вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду дійшов передчасного висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 6448,47 грн. то строк виконання відповідачем обов`язку щодо його сплати не настав, що вказує на відсутність спору між сторонами на день звернення до суду. Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що для суброгації позовну давність треба обчислювати з моменту ДТП, а для регресу - з моменту виплати страхового відшкодування (див. також постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі №199/1848/16, від 27 грудня 2018 року у справі №373/2348/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі №200/13392/13-ц). Велика Палата Верховного суду в постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 підтримала позицію, згідно якої позовна давність у спорах про стягнення коштів з особи, винної у скоєнні ДТП, на користь страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», має обраховуватись з моменту ДТП, а не з моменту виплати страхового відшкодування. Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки у деліктному зобов`язанні, що виникло внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Заміна кредитора у деліктному зобов`язанні в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією, що не змінює порядку перебігу позовної давності. Так, при суброгації нове зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, - відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. В той час як у випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП, і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події. За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правильним по суті висновком Господарського суду Житомирської області про відмову в задоволенні позовної заяви про стягнення завданих збитків у розмірі 6448,67 грн., однак, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції у даній постанові. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 підлягає залишенню без змін із зміною його мотивувальної частини з мотивів, викладених у цій постанові апеляційного суду. Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (скаржника). Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21, виклавши її в редакції цієї постанови.

3. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.22р. у справі №906/1299/21 залишити без змін.

4. Справу №906/1299/21 повернути Господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Олексюк Г.Є. Суддя Мельник О.В.