Постанова Київський апеляційний суд № 756/7895/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/7895/21 Головуючий у І інстанції Тиха О.О. Провадження №22-ц/824/3112/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 16 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана Михайла Миколайовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, УСТАНОВИВ: у травні 2021 року позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Цуркана М.М., звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 15 000 Євро, отримані відповідачем у борг, пеню за несвоєчасне повернення запозичених грошових коштів у розмірі 161 000 грн., інфляційні втрати у розмірі 93 261,50 грн., а також понесені судові витрати по справі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 04.12.2017 між ним та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу у борг 15 000 Євро, а відповідач зобов`язався повернути вказану грошову суму у строк до 04.06.2018 року, про що надав відповідну розписку. Крім того, умовами розписки було передбачено, що відповідач, у разі прострочення повернення коштів, повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день затримки повернення коштів. У порушення взятих на себе зобов`язань відповідач у визначений договором строк суму отриманих за договором позики коштів не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушених прав. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі, поданій представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Цурканом М.М., останній, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 15 000 євро, 161 100 євро - пені за договором, 93 261,50 грн. - інфляційних втрат, а також судові витрати по справі, що складаються із витрат на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. В доводах апеляційної скарги зазначав, що надаючи оцінку змісту розписки, наданої позивачем, суд першої інстанції дійшов хибного висновку пр. те, що вказаний доказ не підтверджує факту отримання відповідачем коштів у борг. Звертає увагу суду також на ту обставину, що в судовому засіданні відповідач не заперечував необхідності повернення грошових коштів у сумі 15000 євро і готовий їх повернути. Апелянт також зазначив, що правовою підставою виникнення між ним та відповідачем правовідносин є саме договір позики, однак, якщо суд першої інстанції дійшов висновку що правовідносини між сторонами виникли з інших правових підстав, то мав би застосувати до цих правовідносин інші норми, зокрема положення статті 1212 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дударенко А.М. посилається на безпідставність доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цуркан М.М. підтримав подану апеляційну скаргу, посилаючись на викладені в ній доводи. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дударенко А.М. в судовому засіданні просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на правову позицію, викладену нею у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді-доповідача Таргоній Д.О., пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту наданої позивачем письмової розписки відповідача не вбачається отримання останнім від позивача грошових коштів у сумі 15 000 Євро саме у борг. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладення між сторонами саме договору позики не відбулося, а підтвердження відповідачем отримання грошових коштів від позивача не свідчить про існування між сторонами саме боргового зобов`язання, надана позивачем розписка від 04.12.2017 не підтверджує передачу позивачем коштів саме у борг і обов`язок відповідача їх повернути. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Так, позивачем суду було надано копію письмової розписки, складеної та підписаної власноруч ОСОБА_2 04.12.2017 року, за змістом якої: «Я, ОСОБА_2 , зобов`язуюсь повернути 15000 євро, половину (викраденої у мене) суми ОСОБА_1 протягом 6 місяців, у випадку не повернення зобов`язуюсь виплачувати пеню в розмірі 1% від суми за кожен день затримки». У тексті вказаної розписки містяться виправлення - закреслено частину тексту, а саме: «викраденої в мене». Оригінал розписки від 04.12.2017 було досліджено у судовому засіданні, копії розписки, наявні у матеріалах справи, відповідають оригіналу. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України). За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Відповідні правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК Українимістяться в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13, від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, та в постановах Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 658/689/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 361/5718/16-ц. У відзиві на позов, представник відповідача - адвокат Дударенко А.М. не заперечувала факту складення та підписання відповідачем зазначеної розписки, однак вказувала, що такий документ було складено не за наслідками отримання коштів у позику, а під впливом інших обставин. В той же час, належних та допустимих доказів, на підтвердження існування інших правовідносин, за наслідком яких була складена досліджувана судом розписка, відповідачем подано не було. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України). Дослідженням зазначеної розписки апеляційним судом установлено, що вона містять необхідні умови договору позики, зокрема, дату їх складання, сторін правочину, отримання грошових коштів у конкретно визначеному розмірі та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення, умови щодо неустойки, при цьому написані власноручно відповідачем. З огляду на викладене, зміст поданої позивачем копії розписки, оригінал якої було досліджено судом, підтверджує факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача із зобов`язанням їх повернення, що становить основний зміст та істотні обставини позичкового зобов`язання, передбаченого частиною першою статті 1046 ЦК України і є належним доказом укладення між сторонами позики вищевказаної грошової суми. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зміст розписки не підтверджує існування зобов`язань договору позики між сторонами. Ураховуючи наведене вище, у даній справі суд першої інстанції не надав належної правової оцінки борговій розписці, не вірно встановив її правову природу та дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами відносин, що виникли з договору позики, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового судового рішення по суті позовних вимог. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання, що визначені у розписці від 04.12.2017 року належним чином не виконав, грошові кошти вчасно та в повному обсязі ОСОБА_1 не повернув, що є підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 15 000 євро. Щодо вимог позивача в частині стягнення інфляційних витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині, з огляду на наступне. За змістом ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, апеляційний суд керується таким. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника таких, що ґрунтуються на законі, невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частина 1 статті 546 ЦК України визначає види забезпечення виконання зобов`язання, а неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток, право довірчої власності. Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК). Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»). Згідно змісту письмової розписки від 04.12.2017 року, сторонами у справі було погоджено умови щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання зобов`язання щодо повернення отриманих у борг коштів у розмірі 1% за кожен день прострочення. Здійснюючи розрахунок неустойки, апеляційний суд виходить із того, що станом на день звернення позивача до суду із даним позовом, розмір пені становив 161 85 євро за 1090 днів прострочки (15000 євро х 0,01 (1%) х 1090 днів). Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В той же час, керуючись положеннями ч. 3 статті 551 ЦК України, апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір пені в 10 разів, визначивши її в розмірі 1 618,00 євро з огляду на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на вказане, апеляційний суд, задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім та документально підтверджених судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволених позовних вимог. Так, згідно наданих позивачем квитанцій про оплату судового збору, за подання позовної заяви до суду першої інстанції ним було сплачено 11 350,48 грн., за подання апеляційної скарги - 17 025,00 грн., що в сумі становить 28 375,48 грн. Крім того, згідно наданих позивачем доказів (Акту прийому-передачі юридичних послуг №85/21 від 05.11.2021 року, рахунків фактур на оплату послуг за Договором про надання правової допомоги № 57/14-12/20 від 14.12.2020 року) загальна вартість отриманих позивачем послуг з надання професійної правничої допомоги становить 49 500,00 гривень. Ціна позову у даному спорі позивачем визначена в розмірі 176 100 євро. Судом апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду першої інстанції встановлено часткову обґрунтованість заявлених вимог та стягнуто 15000 євро заборгованості та 1618 євро пені, що разом становить 9% від заявлених позивачем позовних вимог. З огляду на вказане, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема 2667,25 грн. судового збору та 4653,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана Михайла Миколайовича - задовольнити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року - скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики - 15000 (п`ятнадцять тисяч) євро, а також пеню за прострочення виконання зобов`язань за договором позики в розмірі 1618 (одну тисячу шістсот вісімнадцять) євро. В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 2667 (дві тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 25 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 4653 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят три) гривень 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Реквізити сторін: позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Писана Т.О.