Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/8664/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3271/22 Справа № 212/8664/21 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року м.Кривий Ріг справа № 212/8664/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Остапенко В.О., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 , на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 грудня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення задоволені. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у відшкодуванні понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, вирішити питання про розподіл судових витрат по справі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою посилаючись на те, що підставою для звернення відповідача для отримання професійної правничої допомоги слугувала безпідставна, необґрунтована вимога позивача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення поза межами строку позовної давності. Апелянт звертає увагу на те, що тільки після того, як відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено про необхідність застосування строку позовної давності, позивач, з порушенням вимог ст. 49 ЦПК України, звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог. Подаючи уточнену позовну заяву, позивач фактично відмовився від своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості послуги з централізованого опалення за період з 01 грудня 2013 року по 01.09.2018 року, в той час як ч.3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення. Ухвалюючи додаткове рішення про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення по справі ухвалено на користь позивача - АТ «Криворізька теплоцентраль», тому відсутні правові підстави для відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, провадження № 61-10254св20, вказано, що стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 679/1125/18, провадження № 61-24189св18, вказано, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено здійснення позивачем необґрунтованих дій під час розгляду цієї справи, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України та, як наслідок, відмову в задоволенні заяви про стягнення цих витрат. При цьому не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення доводи апеляційної скарги про те, що підставою для звернення відповідача для отримання професійної правничої допомоги слугувала безпідставна, необґрунтована вимога позивача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення поза межами строку позовної давності та тільки після того, як відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому зазначено про необхідність застосування строку позовної давності, позивач, з порушенням вимог ст. 49 ЦПК України, звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, оскільки зменшення розміру позовних вимог не свідчить про необґрунтованість дій позивач під час подання позову чи розгляду даної справи. Також не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення доводи апеляційної скарги про те, що подаючи уточнену позовну заяву, позивач фактично відмовився від своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості послуги з централізованого опалення за період з 01 грудня 2013 року по 01.09.2018 року, в той час як ч.3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, оскільки в даному випадку позов був позивачем уточнений та не містив посилання на відмову від частини позовних вимог. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 квітня 2022 року. Головуючий: Судді: