Ухвала КАС ВС № 380/5483/21

УХВАЛА 19 квітня 2022 року Київ справа № 380/5483/21 адміністративне провадження № К/990/7578/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу, подану від імені Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі №380/5483/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 30.03.2022 через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшла касаційна скарга від імені (як у ній зазначено) Державної податкової служби України (далі - ДПС України). У вступній частині касаційної скарги зазначено, що скаржником є саме ДПС України, однак, підстави звернення цього органу із касаційною скаргою у справі, у якій ДПС України не є стороною, не зазначено. Натомість, в подальшому касаційна скарга обґрунтована незгодою із судовими рішеннями саме Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС), у зв`язку з чим ГУ ДПС просить їх скасувати. Також подано заяву про розгляд справи за участю ГУ ДПС. Ухвалою від 13.04.2022 Верховний Суд задовольнив заяви суддів Рибачука А.І., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, у зв`язку з чим матеріали касаційної скарги передані на повторний автоматизований розподіл. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2022 для розгляду цієї касаційної скарги визначено склад суду, а матеріали передані судді-доповідачу Гімону М.М. За змістом поданих матеріалів касаційної скарги, їх підписано кваліфікованим електронним підписом представника Холявка Ігорем Ярославовичем. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу ДПС України Холявко Ігор Ярославович є в переліку осіб, які мають повноваження (в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень) вчиняти дії від імені як Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС, так і ДПС України. Такі неузгодженості у касаційній скарзі викликають об`єктивні сумніви щодо суб`єкта, від імені якого подається касаційна скарга: від ГУ ДПС чи ДПС України. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно визначати особу, від імені якої подано касаційну скаргу, у зв`язку з чим такий недолік касаційної скарги об`єктивно впливає на можливість її прийняття і вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить. Скаржник цитує витяги з постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про нереальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що, однак, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. З огляду на зміст судових рішень у цій справі, а також висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, не вбачається різного правозастосування норм Податкового кодексу України, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Посилаючись на неправильне застосування судами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, скаржник не зазначає, які саме первинні документи (на підставі яких формується податкова звітність) не надавалися позивачем до податкої перевірки, як наслідок безпідставно були предметом дослідження судами попередніх інстанцій. Отже, фактично, обґрунтування формально зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та не відповідає правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 і 3 частини другої статті 353 КАС України. Однак, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази у справі, які надавалися ГУ ДПС, скаржник конкретно не зазначає, які ж саме докази залишилися не дослідженими, і які саме обставини внаслідок цього залишилися не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв`язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі. Не містить касаційна скарга жодних нових обставин або доказів, про встановлення і дослідження яких відповідачем заявлялось би клопотання, відповідно, є підстави вважати, що така підстава наведена формально без належного обґрунтування. Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга, подана від імені Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу, подану від імені Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 у справі №380/5483/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя М.М. Гімон