Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 350/566/17

Справа № 350/566/17 Провадження № 22-ц/4808/485/22 Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А. за участю секретаря Пацаган В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рожнятівського районного суду, постановлену суддею Пуликом М.В. 14 січня 2022 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулянич Оксани Михайлівни, в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії головного державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулянич О.М., в якій просив: поновити строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2020 року; визнати дії головного державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулянич О.М. упередженими та незаконними; зупинити дію постанови державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулянич О.М. від 17 лютого 2020 року, якою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 06.08.2019 року по справі №350/566/17 про вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будинок АДРЕСА_1 , до вирішення скарги по суті та набрання рішенням по ній законної сили; скасувати постанову державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулянич О.М. від 17 лютого 2020 року. Вимоги скарги мотивовано тим, що вказаною постановою державного виконавця від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 зобов`язано протягом десяти робочих днів виконати рішення суду щодо вселення його колишньої дружини та їхньої неповнолітньої дочки в будинок АДРЕСА_1 . Скаржник вважає дану постанову незаконною, упередженою та такою, що порушує його житлові права. Стверджує, що будучи у державного виконавця він повідомляв, що у провадженні Рожнятівського районного суду знаходяться дві справи за його позовом про несумісність спільного проживання у будинковолодінні з третіми особами. Крім того, існують кримінальні провадження щодо його побиття та погроз зі сторони третіх осіб та їхніх родичів. Стверджував, що вищевказане домоволодіння належить йому на праві приватної власності. Однак усі вищевказані доводи державним виконавцем проігноровані. Зазначив, що 14.07.2020 року два державні виконавці Рожнятівського районного відділу ДВС, які йому не представились та не показали службових документів, прибули на його подвір`я в АДРЕСА_1 в супроводі двох працівників поліції, які теж не представились, погрожували виламати вхідні двері будинку і провести вселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також відкрити відносно нього кримінальну справу. Своїми діями вони налякали його перестарілу матір, у якої піднявся тиск і заболіло серце, тому він надавав їй першу медичну допомогу. Заявник вказував також, що подавав аналогічну скаргу на цю ж постанову, однак в процесі її розгляду державний виконавець Гулянич О.М. пообіцяла, що зупинить виконання постанови до закінчення розгляду цивільних справ, які знаходяться у провадженні Рожнятівського районного суду. Він поїхав на роботу за межі України і вважав, що виконавче провадження зупинено. Зазначав, що такі дії державних виконавців порушують житлові права заявника та його матері, що змушує його звернутись до суду за їх захистом. Ухвалою Рожнятівського районного суду від 14.01.2022 року поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження постанови від 17.02.2020 року. У задоволенні скарги про визнання дій державного виконавця Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулянич Оксани Михайлівни упередженими та незаконними, зупинення та скасування постанови державного виконавця від 17.02.2020 року відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не надав доказів невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Посилання скаржника на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження якимось чином порушує його та його матері житлові та майнові права, не відповідає дійсності та не може бути підставою визнання її незаконною. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що державним виконавцем не взято до уваги його доводи, викладені у скарзі, зокрема те, що державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2020 року до ухвалення судових рішень по інших цивільних справах. Вважає, що виконання рішення суду по справі №350/566/17 про вселення на даний час неможливе, оскільки на розгляді в суді знаходяться дві цивільні справи за його позовом до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом та про несумісність спільного проживання, які об`єднані в одне провадження. Стверджує, що по кримінальному провадженню відносно третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 його (заявника) визнано потерпілим. 02.03.2020 року ним вже подавалась аналогічна скарга на постанову про відкриття виконавчого провадження і в процесі її розгляду державний виконавець Гулянич О.М. пообіцяла суду та заявнику, що зупинить виконання постанови до закінчення розгляду вищевказаних цивільних справ, однак вказаної обіцянки не дотримала, що уже свідчить про неправомірність дій державного виконавця. Посилається також на те, що він неодноразово повідомляв державному виконавцю, що має намір добровільно виконати рішення суду щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , однак не може добровільно виконати рішення в частині вселення його колишньої дружини ОСОБА_2 , адже саме через різні погляди на життя та несумісність проживання вони і розлучились. Дочка не бажає проживати у будинку без матері, що унеможливлює теж виконання рішення суду. Також ОСОБА_2 з його повнолітнім сином ОСОБА_4 та іншими особами уже неодноразово намагалися завдати скаржнику фізичної шкоди. Він має намір письмово звернутися до суду за роз`ясненням щодо виконання такого рішення. За таких обставин вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та винесена з порушенням норм та принципів чинного законодавства України. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.01.2022 року та постановити нову, якою задовольнити його скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В засіданні апеляційного суду апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав. Начальник Рожнятівського відділу ДВС у Калуському районі подав клопотання, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, розгляд справи проводити без участі представника відділу. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 06.08.2019 року на виконання судового рішення у справі №350/566/17 Рожнятівським районним судом було видано виконавчий лист про вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в житловий будинок АДРЕСА_1 . 17 лютого 2020 року головним державним виконавцем Рожнятівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гулянич О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61293991 по примусовому виконанню вищевказаного виконавчого листа. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на виконавчу службу. Положенням ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 посилався на те, що у провадженні Рожнятівського районного суду знаходяться дві цивільні справи за його позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про несумісність спільного проживання у спірному будинковолодінні та втрату права на користування житловим приміщенням. Крім того, існують кримінальні провадження щодо його побиття та погроз зі сторони третіх осіб та їхніх родичів. Однак колегія суддів зауважує, що вказані заявником обставини жодним чином не впливають на виконання державним виконавцем судового рішення по справі №350/566/17, яке є обов`язковим до виконання. При цьому у випадку задоволення позову ОСОБА_1 у вищевказаних справах, останній не позбавлений права перегляду рішення у справі про виселення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Судом вірно встановлено, що виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження №61293991 та винесено оскаржувану постанову, виданий відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (додаток 44 до пункту 16.1.7 Інструкції), містить всі необхідні реквізити, тому суд вірно вважав, що заявник не надав доказів невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого листа державний виконавець Гулянич О.М. діяла на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України. З огляду на викладене місцевий суд дійшов правильного висновку, що посилання заявника на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження у цій справі порушує його та його матері житлові та майнові права, є необґрунтованим та не може бути підставою для визнання такої незаконною. Також зазначення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неможливість винесення постанови про відкриття провадження до вирішення цивільної справи за його позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом не може бути підставою для визнання незаконними дій державного виконавця. За вказаних обставин можливе відстрочення виконання рішення суду, однак ОСОБА_1 із такою заявою до суду не звертався. Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт 02.03.2020 року вже подавав аналогічну скаргу на постанову про відкриття виконавчого провадження, однак в процесі розгляду державний виконавець Гулянич О.М. не вчинила дій щодо зупинення виконання постанови до закінчення розгляду вищевказаних цивільних справ, то такі є неспроможними, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зупинення виконавчого провадження з підстав, зазначених заявником. Що стосується посилань апелянта на те, що він має намір письмово звернутися до суду за роз`ясненням виконання рішення суду, то такі не мають жодного правового значення, оскільки наміри боржника не є предметом правового регулювання, а жодних дій (подання заяви про роз`яснення виконання судового рішення) боржником не вчинено. Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця при винесенні оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2020 року та сама постанова відповідають приписам законодавства. Правових підстав для визнання їх незаконними, а також для зупинення виконавчого провадження заявником не зазначено, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Рожнятівського районного суду від 14 січня 2022 рокубез змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рожнятівського районного суду від 14 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 20 квітня 2022 року.