Постанова 4813 № 947/12376/21

Номер провадження: 22-ц/813/4675/22 Номер справи місцевого суду: 947/12376/21 Головуючий у першій інстанції Огренич І. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.04.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Вадовської Л.М., Драгомерецького М.М., розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором оренди, встановив: 22.04.2021 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди за користування обладнанням у розмірі 15 000,00 грн., а також неустойки у розмірі 30 000,00 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 08.07.2019 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди №А00061720, відповідно до якого відповідач отримав у тимчасове платне користування обладнання строком до 09.07.2019 року. Посилаючись на те, що відповідач повернув обладнання лише 09.08.2019 року, тобто через місячи, позивач просив його позовні вимоги задовольнити. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.10.2021 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставить питання про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.10.2021 року та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 19.04.2022 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці з 04.01.2022 року по 04.02.2022 року (а.с. 59 ), судді Гірняк Л.А. - у відпустці з 31.01.2022 року по 15.02.2022 року, а також на лікарняному з 01.03.2022 року по 12.03.2022 року, та у відпустках з 14.03.2022 року по 07.04.2022 року і з 08.04.2022 року по 12.05.2022 року (а.с. 61, 63, 72), судді Комлевої О.С. - у відпустці з 10.02.по 11.02.2022 року, з 28.02.2022 року по 04.03.2022 року, з 15.04.2022 року по 29.04.2022 року (а.с. 60, 62, 73), а також через тривале несповіщення відповідача ОСОБА_2 про те, що розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, розгляд даної справи здійснюється 19.04.2022 року. Також колегія суддів зауважує, що у зв`язку з перебуванням суддів Гірняк Л.А. та Комлевої О.С. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2021 року визначено склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді: Вадовська Л.М., Драгомерецький М.М. (а.с. 75). Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем його проживання, що підтверджується довідкою від 14.04.2022 року з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника: АДРЕСА_1 (а.с.17, 49, 68). Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулось до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.69-71), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщеннями. На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що суду не надані належні докази, а саме: акт повернення орендованого обладнання підписаного сторонами, як це визначено в догові оренди, а тому відсутні підстави для встановлення факту заборгованості по орендній платі (а.с. 34-35). Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2019 року між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди № А00061720, за яким на строк з 08.07.2019 року по 09.07.2019 року орендодавець передав орендарю в оренду обладнання, а саме: кутову шліфмашину Bosh GSH 20-230 1 шт. та молоток відбійний Bosh GSH 11 Е, 11 КГ, 17Дж (бокс+пилка+ змазка), загальною вартістю оренди 500,00 грн. за добу (а.с. 4-6). Найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються в додатках до договору оренди, які є невід`ємною частиною договору. Орендна плата, відповідно до п.2.1 Договору, за користування обладнання розраховується на підставі розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу й вказується у відповідному додатку до договору, який є його невід`ємною частиною. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати зазначеної сторонами в акті прийому-передачі: обладнання в оренду. Орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту повернення обладнання з тимчасового користування, до дати підписання сторонами акту здачі-прийому обладнання або до моменту одержання. Початок перебігу строку оренди, відповідно до п.4.1. договору, кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до договору оренди, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування. Відповідно до п.4.2. договору, мінімальний строк оренди обладнання зазначається сторонами у відповідному додатку до договору. Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру № 1 539 від 08.07.2019 року ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_1 500,00 грн. (а.с. 7). В силу п. 4.4 Договору при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами термін оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. Однак, у встановлений договором оренди строк ОСОБА_2 орендоване обладнання не повернув. У зв`язку з цим, 09.12.2020 року ФОП ОСОБА_1 надіслав на адресу ОСОБА_2 листа - вимогу щодо сплати заборгованості за договором оренди від 08.07.2019 року (а.с. 8-9). У порушення п. 4.4 Договору обладнання ОСОБА_2 повернуто позивачу 09.08.2019 року, про що складено акт про повернення обладнання з тимчасового користування. Від підписання акту відповідач ОСОБА_2 відмовився (а.с.56). Згідно п. 5.7 Договору оренди орендодавець має можливість самостійно зафіксувати факт повернення обладнання з тимчасового користування в разі не підписання відповідного Акту орендарем. Заборгованість по орендній платі за період фактичного користування обладнанням відповідачем не сплачена. Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. За змістом ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Враховуючи те, що факт несвоєчасного повернення відповідачем обладнання є доведеним, то право позивача про стягнення орендної плати, є порушеним і підлягає судовому захисту. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 15000,00 грн. Позивач ФОП ОСОБА_1 також просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення у розмірі 30 000,00 грн. (а.с. 3). Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення неустойки у вигляді пені, позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_2 підписав Договір оренди та відповідно до п. 7.2. цього Договору за прострочення повернення майна по закінченню терміну майна зазначеного в Акті передачі обладнання у тимчасове користування орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну перерахування такої неустойки (а.с. 5). У порушення п. 4.4 Договору обладнання ОСОБА_2 повернуто орендодавцю лише 09.08.2019 року, тобто через тридцять днів після строку, визначеного у договорі оренди (а.с.56). Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним. Таким чином, зважаючи на те, що відповідач своєчасно не повернув обладнання, чим порушив умови договору оренди, позовні вимоги в частині стягнення неустойки за кожен день прострочення орендної плати у розмірі 30 000,00 грн. підлягають задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.10.2021 року - скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , та стягнення з відповідача заборгованість за договором оренди у розмірі 15 000,00 грн. та неустойки у сумі 30 000,00 грн. Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з відповідача ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 908,00 грн. та сплачений при подачі апеляційної скарги - у розмірі 1362,00 грн. (а.с. 13, 42). Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ФОП ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 2270,00 грн. (908 + 1362 = 2270), як того вимагає ст.141 ЦПК України. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором оренди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором оренди у розмірі 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) та неустойку у сумі 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.М.Вадовська М.М.Драгомерецький