Постанова Черкаський апеляційний суд № 707/2498/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року м. Черкаси Справа № 707/2498/21 Провадження № 22-ц/821/408/22 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г. суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Луньової Анни Геннадіївни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог До суду з вказаним позовом звернулося АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що відповідно до укладеного договору № 500813528 від 12.02.2019 року відповідач отримав кредит у сумі 88751,86 грн. з фіксованою відсотковою ставкою 23% річних строком на 48 місяців. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 18.08.2021 року має заборгованість 115795,76 грн., з яких 85255,03 грн., заборгованість за кредитом, 25140,73 грн. заборгованість за відсотками, штраф 5400,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Альфа-Банк» вказану суму заборгованості за кредитним договором та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2270 гривні. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року в задоволені позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено повністю. Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту у розмірі 88751,86 грн. та часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом нічим не підтверджені, а отже матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів для задоволення позовних вимог позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У січні 2022 року представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Луньова Анна Геннадіївна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, прийнятого при невірному застосуванні судом норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Луньової Анни Геннадіївни мотивована тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним, допустимим, достовірним, достатнім доказом на підтвердження видачі кредитних коштів. Стверджує, що стороною відповідача не оспорював ся факт отримання кредитних коштів, а також розмір заборгованості. Правом на подання заперечень проти позову та доказів на спростування заявлених позовних вимог відповідач не скористався. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є помилковими. Вказує, що суд 1 інстанції порушив принцип диспозитивності, покладаючи весь тягар доказування виключно на позивача, хоча відповідач взагалі не висловив жодного заперечення проти позову. Він не скористався своїм правом подати відзив, свої докази, свої заперечення, контр розрахунок тощо. Разом з тим, судом взагалі не враховано докази, надані позивачем, у зв`язку з чим прийнято невірне по суті рішення. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 21 січня 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Луньової Анни Геннадіївни на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 січня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 березня 2021 року справу призначено в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом 1 інстанції встановлено, що 12.02.2019 року ОСОБА_1 , підписала оферту на укладання угоди про надання особистого кредиту № 500813528 на суму 88751,86 грн. зі сплатою 23% річних на строк до 13.02.2023 року з зазначенням сукупної вартості кредиту в порядку та розміру повернення кредиту, сплати відсотків щомісячно та відповідальності у вигляді неустойки в разі прострочення платежів. Оферта, підписана ОСОБА_1 , та отримано представником АТ «Альфа-Банк». 12.02.2019 представник АТ «Альфа-Банк» підписав Акцепт на укладання угоди про надання кредиту № 500813528, якою прийнято пропозицію відповідача на умовах Оферти. Також, 12.02.2019 року сторонами підписано анкету-заяву про акцепт, Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500813528, що містить «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг». Нижче зазначено, що підпис позичальника свідчить про отримання нею всієї інформації про умови кредитування. Зазначеним графіком встановлено суму щомісячного платежу за кредитом, що включає суму кредиту, відсотків та комісію за розрахунково-касове обслуговування. Окрім того сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту, пунктом 3 якого визначено строк кредитування (72 місяці), пунктом 6 визначено процентну ставку (23% річних). В позові вказано, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти, проте матеріали справи не містять доказів у вигляді первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт передання грошових коштів позивачем відповідачу. Розрахунок заборгованості за кредитом, що міститься в матеріалах справи є майже нечитабельним, проте суми заборгованості, що розбиті помісячно, не відповідають кінцевим, загальним сумам. Крім того, ані в догові оферти, ані в акцепті, так само як і в паспорті споживчого кредиту немає відомостей про умови нарахування штрафів (пені).

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Луньової Анни Геннадіївни підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції не відповідає. Як встановлено судом 1 інстанції, 12.02.2019 року ОСОБА_1 , підписала оферту на укладання угоди про надання особистого кредиту № 500813528 на суму 88751,86 грн. зі сплатою 23% річних на строк до 13.02.2023 року з зазначенням сукупної вартості кредиту в порядку та розміру повернення кредиту, сплати відсотків щомісячно та відповідальності у вигляді неустойки в разі прострочення платежів. Оферта, підписана ОСОБА_1 , та отримано представником АТ «Альфа-Банк». 12.02.2019 представник АТ «Альфа-Банк» підписав Акцепт на укладання угоди про надання кредиту № 500813528, якою прийнято пропозицію відповідача на умовах Оферти. Також, 12.02.2019 року сторонами підписано анкету-заяву про акцепт, Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500813528, що містить «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг». Нижче зазначено, що підпис позичальника свідчить про отримання нею всієї інформації про умови кредитування. Зазначеним графіком встановлено суму щомісячного платежу за кредитом, що включає суму кредиту, відсотків та комісію за розрахунково-касове обслуговування. Окрім того сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту, пунктом 3 якого визначено строк кредитування (72 місяці), пунктом 6 визначено процентну ставку (23% річних). В позові вказано, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти, проте матеріали справи не містять доказів у вигляді первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт передання грошових коштів позивачем відповідачу. Встановивши, що розрахунок заборгованості за кредитом, що міститься в матеріалах справи, є майже нечитабельним, проте суми заборгованості, що розбиті помісячно, не відповідають кінцевим, загальним сумам, крім того, ані в догові оферти, ані в акцепті, так само як і в паспорті споживчого кредиту немає відомостей про умови нарахування штрафів (пені), суд 1 інстанції дійшов висновку, що виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту у розмірі 88751,86 грн. та часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом нічим не підтверджені, а отже матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів для задоволення позовних вимог позивача. Однак, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані посилання суду 1 інстанції є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 367/786/17 (провадження 61-7071св19). Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту у розмірі 88751,86 грн. та часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом нічим не підтверджені, а отже матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів для задоволення позовних вимог позивача, суд 1 інстанції не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично ухилився від вирішення спору по суті. Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Як встановлено судом 1 інстанції в ухвалі від 23 жовтня 2021 року, позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України. Підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в порядку ст. 185-186 ЦПК України відсутні. Позовну заяву можливо прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі (а.с. 32). Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов`язання банк перед відповідачем виконав. Стороною відповідача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді 1 інстанції, не оспорював ся факт отримання кредитних коштів, а також розмір заборгованості. Правом на подання заперечень проти позову та доказів на спростування заявлених позовних вимог відповідач не скористався. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст. 89 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що підписавши оферту на укладання угоди про надання кредиту №500813528 від 12.02.2019, анкету заяву про акцент Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк2 на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» від 12.02.2019, додаток №1 до Угоди про надання кредиту №500813528 від 12.02.2019 (Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг), паспорт споживчого кредиту від 12.02.2019 відповідачка фактично погодилася на запропоновані позивачем умови кредитного договору, отримала кредитні кошти і користувалася ними, а тому вважає, що між сторонами виникли зобов`язання за кредитним договором. Тому, із висновками суду 1 інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог погодитися не можна. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за кредитом у гривні (стор.14). З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позов підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості станом на 18.08.2021 року в розмірі 115795,76 грн., з яких 85255,03 грн. заборгованість за кредитом, 25140,73 грн. заборгованість за відсотками, штраф 5400,00 грн. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено. Тому, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є доведеними і дають підстави для скасування судового рішення з постановленням нового висновку суду задоволення позовних вимог АТ «Альфа-Банк». Крім того, у відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В зв`язку з тим, що за результатами розгляду апеляційною інстанцією скасовано ухвалене в справі судове рішення та прийнято нову постанову про задоволення позову, то понесені позивачем судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді 1 інстанції та апеляційної інстанції покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Луньової Анни Геннадіївни задовольнити. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 16 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за Угодою про надання особистого кредиту №500813528 від 12.02.2019 станом на 18.08.2021 року в розмірі 115795,76 грн., з яких 85255,03 грн. - заборгованість за кредитом, 25140,73 грн. - заборгованість за відсотками, штраф 5400,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір за розгляд справи в суді 1 інстанції в розмірі 2270,00грн., судовий з бір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3405,00грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий: В.Г. Бородійчук Судді : Л.І. Василенко О.В. Карпенко