Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/2106/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3231/22 Справа № 202/2106/21 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю суддів: Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 29 серпня 2018 року. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 21 березня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 15 909,25 грн., з яких: 11 267,14 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 642,11 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявної у відповідача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами за користування кредитними коштами, тому відсутні підстави для задоволення позову. Не погодившись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк»звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору, був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписав інформаційну довідку про умови кредитування з використання кредитки, що свідчать про його згоду з усіма істотними умовами договору, тому наявні підстави для задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав. Судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 29 серпня 2018 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім`я кредитну картку (а.с.13). Відповідач підтвердив, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанкута тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Анкета-заява ОСОБА_1 містить текст про ознайомлення та погодження його з Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку погоджена споживачем, та не містить умов щодо строку дії кредитного договору та відповідальності за невиконання умов кредитування. Також банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому наявні умови кредитування для декількох видів платіжних карток: «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Між тим, в наданих документах не зазначено, який саме вид платіжної картки отримав відповідач та які умови кредитування застосував банк. Долучений до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов`язки сторін договору надання банківських послуг, - ОСОБА_1 не підписаний. На підтвердження позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого заборгованість станом на 21 березня 2021 року складає 15 909,25 грн., з яких: 11 267,14 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 642,11 грн. - заборгованість за процентами. Також, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено умови кредитування для кредитних продуктів: «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», та містить текст про ознайомлення ОСОБА_1 з інформацією про умови кредитування, але не конкретизовано які саме умови обрані останнім. Між тим, паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 містить застереження, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості за тілом кредиту, нарахованих процентів, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявної у відповідача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами за користування кредитними коштами. Колегія суддів погодитись з висновком суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту не може, з огляду на наступне. За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 140131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 серпня 2018 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, та паспорт споживчого кредиту, як невід`ємні частини договору. Однак, матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цим витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про нарахування процентів, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за нарахованими процентами, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 29 серпня 2018 року. На підставі вище наведеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами, оскільки їх нарахування не підтверджено належними доказами. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачем тіла кредиту в сумі 11 267, 14 грн., що також підтверджується випискою з особового рахунку про користування відповідачем кредитними коштами та здійснювання погашення суми заборгованості (а.с. 72-75), та не спростовано останнім, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 267,14 грн. На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув та помилково встановив, що вимоги банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованими. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку тіла кредиту у розмірі 11 267,14 грн. За положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої та переглядом у суді апеляційної інстанцій у розмірі 4 029,25 грн. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року в частині залишених без задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 267 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 029,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова