Ухвала КАС ВС № 260/1934/20

УХВАЛА 18 квітня 2022 року м. Київ справа № 260/1934/20 адміністративне провадження № К/990/9172/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 сiчня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рiшення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В: У травнi 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далi - Перша кадрова комiсiя), Закарпатської обласної прокуратури, в якому просила: визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення Першої кадрової комісії щодо неї з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички з використанням комп`ютерної техніки; скасувати рішення Першої кадрової комісії від 10 квiтня 2020 року №250 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки»; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 28 квiтня 2020 року №170 про звільнення її з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи та органів прокуратури Закарпатської області за пунктом 9 частини першої статтi 51 Закону України «Про прокуратуру»; поновити на посаді, рівнозначній посаді, яку вона займала станом на 30 квiтня 2020 року та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на роботі. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення Першої кадрової комісії щодо ОСОБА_1 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички з використанням комп`ютерної техніки. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії від 10 квiтня 2020 року №250 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки». Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Закарпатської області від 28 квiтня 2020 року №170 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи та органів прокуратури Закарпатської області за пунктом 9 частини першої статтi 51 Закону України «Про прокуратуру». Поновлено позивача на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи днем 04 травня 2020 року. Стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з 30 квiтня по 09 липня 2020 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 70635,60 грн. В iншiй частинi позову вiдмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 сiчня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції в частинi стягнення середнього заробiтку та прийнято в цiй частинi нове судове рiшення. Стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 422 243, 92 грн. 24 березня 2022 року Закарпатська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 сiчня 2022 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором та звільнення його з цих підстав з органів прокуратури. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого Верховним Судом у адміністративних справах №№420/4196/20, 280/3705/20, 200/5038/20-а, 160/6204/20, 140/3790/19, 160/6596/20, 280/4314/20 та 640/1218/21, в яких вирiшувалися спори, пов`язанi з процедурою проведення атестацiї прокурорiв, запровадженої Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ). За приписами частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 зазначеної норми КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження заявником зазначено застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №№420/4196/20, 280/3705/20, 200/5038/20-а, 160/6204/20, 140/3790/19, 160/6596/20, 280/4314/20 та 640/1218/21. Проте застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору. Водночас Закарпатська обласна прокуратура не конкретизувала норми права, щодо якої сформовано висновок Верховного Суду у зазначених нею справах, а мотиви скарги, з посиланням на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зводяться виключно до наведення цитат та пунктiв із указаних постанов та загальних фраз щодо подiбностi правовідносин, що були предметом розгляду судом касаційної інстанції стосовно яких Суд висловив правову позицію. Так, вирiшуючи спiр у цiй справi, суди виходили саме з того, що вiдповiдачем не спростовано доводи позивача щодо технічних збоїв у програмі тестування при проведеннi атестацiї, а у скарзi вiдсутнi aргументи на спростування цих мотивiв. Суд зазначає, що такі критерії є оціночними і застосовуються судами індивідуально у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин у справі, однак заявник лише навів загальнi фрази із указаних ним прикладiв судових рішень без взаємозв`язку з обставинами цiєї справи. Крім того, змiст оскаржуваних рiшень свiдчить про те, що суд поновив ОСОБА_1 на посадi з якої її звiльнено, а висновки Верховного Суду у справах № №160/6204/20, 200/5038/20, 160/6596/20 та 140/3790/19 та 560/4176/19, про якi зазначив заявник, одночасно пославшись на неправильне застосування судами положень статті 235 КЗпП України, не викладено ним у контексті обставин, установлених судами у цій справі, з урахуванням її індивідуальних ознак. Закарпатська обласна прокуратура лише обмежилася загальною фразою про переваги загального закону над спецiальним, з посиланням на те, що скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, одночасно зазначивши про розвиток права та необхiднiсть перезавантаження органiв прокуратури. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до безсистемного цитування законодавства, часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на дотримання відповідачем процедури звільнення прокурорів з органів прокуратури та на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на невідповідність судових рішень висновкам Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України у. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 сiчня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рiшення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко