Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/3904/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3904/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 19 квітня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови та припису, В С Т А Н О В И В : В березні 2019 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області (далі Управління Держпраці), в якому просив: -визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ЖТ0470/84/АВ/П, складений 14.02.2019 інспектором праці Крупіч В.М.; -визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Управління Держпраці у Житомирській області від 07.03.2019 №ЖИ61/ЖТ0470/84/АВ/П/ТДФС про накладення штрафу у розмірі 250380,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2019 року, залишеним без мін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень від 14.02.2019 №ЖТ0470/84/АВ/П; -визнано протиправною та скасовано постанову від 07 березня 2019 року №ЖИ61/ЖТ0470/84/АВ/П/ТДФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250380,00 грн. Постановою Верховного Суду від 16.06.2021 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 скасовано, а справу №240/3904/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень від 14 лютого 2019 року №ЖТ0470/84/АВ/П; -визнано протиправною та скасовано постанову від 07 березня 2019 року №ЖИ61/ЖТ0470/84/АВ/П/ТДФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250380,00 грн. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Враховуючи норми ч.2 ст.313 КАС України, згідно яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегією суддів вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин та винесення спірних рішень, був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.08.2001. Види діяльності: код КВЕД 02.20 Лісозаготівлі; код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; код КВЕД 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний); код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. 12.02.2019 до Управління Держпраці у Житомирській області за вх. №3-106 надійшла заява підписана особою ОСОБА_3 , в якій зазначено, що в с.Радовель Олевського району Житомирської області працює приватний підприємець із м.Житомира ОСОБА_2 , який займається випалюванням вугілля в урочищі ПОВК та не оформлює працівників, які в нього працюють. У зв`язку із викладеним, заявник просить перевірити вказаного підприємця та змусити оформити працівників. Відповідно до наказу Управління Держпраці у Житомирській області "Про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_4 " від 12.02.2019 №334 та направлення на проведення заходу державного контролю від 12.02.2019 №290/04 посадовими особами контролюючого органу проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. За результатами проведення інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 14.02.2019 №ЖТ0470/84/АВ, відповідно до розділу ІІІ якого встановлено порушення частини третьої статті Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу. За змістом вказаного акту, у ході проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, при виході 13.02.2019 за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 на підставі відеофіксації та усних пояснень працівників встановлено, що 2 (два) працівники допущені до робіт по випалюванню деревного вугілля без оформлення трудових відносин, а саме- ОСОБА_5 (повідомив, що неповнолітній, його вік складає 17 років) та ОСОБА_6 . Виявлене порушення є триваючим на день проведення заходу державного контролю. 14.02.2019 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Житомирській області Крупіч В.М. винесено припис про усунення виявлених порушень від №ЖТ0470/84/АВ/П, відповідно до змісту якого позивача зобов`язано усунути порушення, визначені у акті інспекційного відвідування до 05.03.2019. Постановою про накладення штрафу №ЖИ61/ЖТ0470/84/АВ/П/ТД-ФС від 07.03.2019 на ОСОБА_4 за порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 250380,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України №413, а відтак спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню. З вказаними висновками погодився і суд апеляційної інстанції у постанові від 05 вересня 2019 року, яка в подальшому скасована постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку про їх передчасність. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи висновки Верховного Суду у даній справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У статті 21 КЗпП України міститься визначення, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством,-також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. У цьому випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до якого відсилає стаття 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а, від 25.03.2021 у справі № 260/768/19 та від 29.04.2021 у справі № 560/588/19. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. За змістом п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; за інформацією: Держстату та її територіальних органів; ДФС та її територіальних органів; Пенсійного фонду України та його територіальних органів; за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю. Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника. З матеріалів справи з`ясовано, що наказ від 12.02.2019 №334 "Про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_2 " прийнято, зокрема, на підставі пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 №295, а саме: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (лист від 12.02.2019 №106). Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( далі - Закон №877). За приписами частин 4 та 5 статті 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7,статей 9,10,19,20,21,частини третьої статті 22 цього Закону. Отже, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом №877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах. Конституційне поняття "закон", на відміну від поняття "законодавство", не підлягає розширеному тлумаченню. Це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон №877. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону №877, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено. В той же час, необхідно звернути увагу, що КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю. У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом. Таким чином, саме статтею 1 Закону №877 визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом. Згідно з ч. 4 статті 4 Закону №877 виключно законами встановлюються спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю). Положеннями статті 6 Закону №877 встановлено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких, зокрема, є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Частиною 2 ст. 6 Закону №877 унормовано, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Як свідчить наказ відповідача від 12.02.2019 №334, останній фактично здійснив позаплановий захід державного контролю щодо позивача у формі інспекційного відвідування, на підставі звернення від 12.02.2019 №106. Поряд з цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, наявність зазначеного звернення, жодним чином не узгоджується з вимогами Закону №877 як можлива правова підстава для здійснення позапланового заходу, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування. Так, Закон №877 визначає ряд умов, за яких звернення фізичної особи є підставою для здійснення позапланового заходу: таке звернення має стосуватись порушень, що спричинило шкоду правам заявника; порушення прав заявника має бути підтверджено відповідними доказами; позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням відповідного центрального органу виконавчої влади; посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити суб`єкту господарювання таке погодження; перевірці підлягають лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланового заходу, із їх зазначенням у направленні на проведення заходу державного контролю. Вказані умови не дотримані відповідачем, натомість, в якості правової підстави для проведення інспекційного відвідування останнім застосовано звернення особи, яка підписалась як ОСОБА_3 , та вказала адресу реєстрації-с. Радовель Олевського району Житомирської області, зміст якого зводиться виключно до повідомлення обставин того, що у с. Радовель працює ФОП ОСОБА_1 , який займається випалюванням вугілля в урочищі ПОВК та не оформлює працівників, які в нього працюють. Суд першої інстанції на усунення порушень, вказаних Верховним Судом у постанові від 16.06.2021, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, звернувся до Олевської міської ради з запитом щодо надання інформації про те, чи проживав ОСОБА_3 станом на 11.02.2019 у с.Радовель Олевського району Житомирської області. У відповідь на запит, староста Радовельського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області надав відповідь від 02.09.2021 №1746 про те, що у с. Радовель Олевського району Житомирської області ОСОБА_3 не був зареєстрований, факт проживання без реєстрації на даний час незафіксоване. Вказане свідчить, що підставою для проведення позапланового заходу державного контролю стало звернення особи з зазначенням у ньому ідентифікаційних відомостей особи, які не відповідали дійсності, без забезпечення можливості ідентифікувати обставини того, яке відношення має діяльність позивача до цієї особи, а також без можливості взагалі ідентифікувати особу заявника. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що Управлінням Держпраці не доведено правомірності оскаржуваних припису та постанови, що є підставою для визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині- без змін. Керуючись ст.ст. 9, 73, 77, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.