Постанова Хмельницький апеляційний суд № 673/1524/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2022 року м. Хмельницький Справа № 673/1524/20 Провадження № 22-ц/4820/132/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області в складі судді Ягодіної Т.В. від 21 травня 2021 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У грудні 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказувала, що 01 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Баркософт Агро» укладено договір поставки обладнання №

7. Відповідно до п 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов`язався поставити, а фермерське господарство «Баркософт Агро» - прийняти та оплатити в повному обсязі поставлене обладнання - ПРЕС «ФЛОТТВЕГ» 1750 в комплекті -1 шт. Загальна ціна обладнання згідно з п. 1.2.3. договору становить 2300000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 383333,33 грн. Згідно з п.2.1. договору відповідач зобов`язувався фактично передати обладнання ФГ «Баркософт Агро» протягом 5-ти днів з моменту підписання сторонами вказаного договору. На виконання договору ФГ «Баркософт Агро» здійснено передоплату станом на 13 жовтня 2020 року в сумі 762600 грн., проте обладнання господарству не передано. 13.10.2020 року відповідачці направлена претензія щодо повернення передоплати за непоставлене обладнання, яка отримана нею 15 жовтня 2020 року, однак досі залишається невиконаною. 28.10.2020 року між ФГ «Баркософт Агро» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги за договором № 7 від 01.09.2017 року, за змістом якого вона набула право вимоги до ФОП ОСОБА_2 . Тому позивачка просила стягнути на її користь з ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1086916,99 грн., з яких 762600 грн. - попередня оплата за договором від 01.09.2017 року, 210778,30 грн. - пеня, 65583,60 грн. - інфляційні втрати, 47955,09 грн. - 3 % річних. Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1086916,99 грн. за договором № 7 (поставки обладнання) від 01.09.2017 року та 10510 грн. витрат по сплаті судового збору. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення як незаконне та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянтки, судом першої інстанції не враховано, що за змістом п. 2.1. договору, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФГ «Баркософт Агро», постачальник зобов`язується передати обладнання покупцеві протягом 5-ти календарних днів з дня підписання сторонами цього договору. Тому перебіг позовної давності щодо невиконання умов договору розпочався 07.09.2017 року, позивачка подала позов лише в грудні 2020 року, тобто, зі спливом позовної давності. Суд не повідомив апелянтку у визначений законом спосіб та строк про розгляд справи, чим порушив її процесуальні права. Суд першої інстанції не врахував, що договір про відступлення права вимоги від 19.10.2020 року в порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України укладено ОСОБА_1 від імені первісного кредитора та нового кредитора, тобто направлений на реалізацію інтересів однієї особи, що свідчить про його недійсність. Також суд не дослідив та не дав належної оцінки вимогам про стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних. Не враховано, що до вимоги про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Також згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Також апелянтка заперечує підписання нею акту звірки взаєморозрахунків з ФГ «Баркософт Агро» від 20.12.2019 року, вважає, що її підпис в акті підроблено. У відзиві ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну. Звертає увагу, що звернулася з позовом у строки, передбачені законом. Предметом позову є стягнення грошових коштів внесених як передоплата за договором поставки, а щодо договору про відступлення права вимоги діє презумпція правомірності правочину. Суд першої інстанції належно повідомляв ФОП ОСОБА_2 за вказаною нею адресою в апеляційній скарзі. В засіданні апеляційного суду представник апелянтки підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів. Представниця позивачки просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення. Так, судом встановлено, що 01.09.2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ФГ «Баркософт Агро» в особі директора ОСОБА_3 укладено договір №7 (поставки обладнання). Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити грошові кошти у повному обсязі за поставлене обладнання, згідно з переліком, зазначеним у п. 1.2.1 цього договору. Обладнанням, що поставляється, згідно п. 1.2.1 договору є прес «Флоттвег» 1750 в комплекті 1 шт. Загальна ціна обладнання становить 2300000 грн. (п. 1.2.3 договору). Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає покупцеві обладнання за його місцезнаходженням на підставі видаткової накладної та Акту прийому-передачі обладнання, підписаних повноважними представниками сторін. Постачальник зобов`язується фактично передати обладнання покупцеві протягом 5- ти календарних днів з дня підписання сторонами цього договору. Згідно п. 3.1 договору сторони домовилися, що оплата обладнання за цим договором здійснюється покупцем з відстроченням платежу (на умовах товарного кредиту згідно з приписами ст. 694 ЦК України). Умовою товарного кредиту є зобов`язання покупця оплатити повну ціну обладнання в термін до 31.12.2017 року. Сторони домовились, що відсотки по товарному кредиту не нараховуються. Оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника, що зазначений в реквізитах постачальника в розділі 9 цього договору. Відповідно до п. 4.1 договору за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки, що сталися внаслідок невиконання чи неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, в порядку, передбаченому чинним законодавством. Згідно п. 8.6 договору усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України. Згідно акту звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_2 та ФГ «Баркософт Агро» від 20.12.2019 року за договором поставки обладнання №7 від 01.09.2017 року на рахунок ФОП ОСОБА_2 станом на 26.10.2018 року надійшли грошові кошти в сумі 762600 грн. ФОП ОСОБА_2 не виконала зобов`язання про поставку обладнання згідно умов цього договору. 13.10.2020 року ФГ «Баркософт Агро» направлено ФОП ОСОБА_2 претензію щодо повернення сплачених коштів 762600 грн. у зв`язку з невиконанням зобов`язання про поставку обладнання, яку ОСОБА_2 отримала 15.10.2020 року. 19.10.2020 року між ФГ «Баркософт Агро» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором №7 (поставки обладнання), укладеного між ФГ «Баркософт Агро» та ФОП ОСОБА_2 від 01.09.2017 року, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором. Наведене підтверджується матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 не виконала умови договору поставки обладнання, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь правонаступника ФГ «Баркософт Агро» позивачки ОСОБА_1 отриманої попередньої оплати за договором в сумі 762600 грн., а також пені в сумі 210778,30 грн., інфляційних втрат - 65583,60 грн. та 3 % річних в сумі 47955,09 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не набула права вимоги до відповідачки у зв`язку з недійсністю договору про відступлення права вимоги від 19.10.2020 року є безпідставними. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріали справи не містять даних про те, що договір про відступлення права вимоги від 19.10.2020 року оспорювався у встановленому порядку і визнаний недійсним. Водночас дійсність цього договору не є предметом спору у цій справі, відтак суд першої інстанції обґрунтовано не давав йому правової оцінки. Відтак суд першої інстанції правильно констатував, що право вимоги за договором поставки обладнання № 7 від 01.09.2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ФГ «Баркософт Агро», перейшло від фермерського господарства до ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). В засіданні апеляційного суду представник апелянтки підтвердив, що ФОП ОСОБА_2 отримала від ФГ «Баркософт Агро» грошові кошти в сумі 762600 грн. на виконання договору поставки обладнання № 7 від 01.09.2017 року, не поставила обумовлене обладнання фермерському господарству і не повернула отримані кошти. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. З врахуванням наведених норм права обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки 762600 грн. отриманих нею коштів. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з простроченням вказаного грошового зобов`язання суд правомірно стягнув з відповідачки інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми відповідно до розрахунку, поданого позивачкою, правильність якого в свою чергу не спростовано апелянткою. Разом з тим, необґрунтованим є висновок суду в частині стягнення пені. Так, розрахунок пені здійснено позивачкою виходячи з облікової ставки НБУ за час користування коштами на підставі норми ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України, який за змістом ст. 1 ГК України регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. В свою чергу згідно з пунктом 1 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема , справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У зв`язку з заміною кредитора ФГ «Баркософт Агро» у зобов`язанні на нового кредитора - фізичну особу ОСОБА_1 вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а отже, підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а не норми Господарського кодексу України. За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Суд першої інстанції не врахував, що умовами договору не встановлено сплату постачальником пені за порушення виконання ним свого зобов`язання, не встановлено прямий обов`язок щодо сплати пені у разі порушення такого зобов`язання і нормами цивільного законодавства. Відтак помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення апелянтки про розгляд справи є безпідставними. Так, з матеріалів справи вбачається, що судові повістки надсилалися ФОП ОСОБА_2 за її місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 , проте поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Вказану адресу як місце свого постійного проживання вказала апелянтка і при подачі апеляційної скарги. Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак вказану справу розглянуто судом з дотриманням норм процесуального права - ФОП ОСОБА_2 є належно повідомленою про розгляд справи. Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачкою позовної давності, апеляційний суд приймає до уваги таке. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України). Відповідач ФОП ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи судом першої інстанції не зверталася до суду із відповідною заявою про застосування позовної давності, тому відсутні процесуальні підстави для розгляду цієї заяви апеляційним судом. З врахуванням наведеного, оскільки в резолютивній частині рішення вказано загальну суму стягнення з відповідачки, вказане рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позов - стягнути з відповідачки на користь позивачки грошові кошти в сумі 876138,69 грн., з яких 762600 грн. - попередня оплата за договором, 65583,60 грн. - інфляційні втрати, 47955,09 грн. - 3 % річних. В решті позову слід відмовити. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК пропорційно задоволенню позову (80,60%) на користь позивачки підлягають стягненню 8471,06 грн. судових витрат, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (19,40%) з позивачки на користь ФОП ОСОБА_2 підлягають стягненню 3058,41 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги, відтак різницю 5412,65 грн. (8471,06 грн. - 3058,41 грн.) слід стягнути з відповідачки на користь позивачки. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), грошові кошти в сумі 876138,69 грн., з яких 762600 грн. - попередня оплата за договором, 65583,60 грн. - інфляційні втрати, 47955,09 грн. - 3 % річних, а також понесені судові витрати в сумі 5412,65 грн. В решті позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Повна постанова складена 18 квітня 2022 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко