Постанова КАС ВС № 500/4932/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 року м. Київ справа № 500/4932/21 адміністративне провадження № К/990/3382/22 розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 500/4932/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя: П. М. Баб`юк) від 06 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Р. Й. Коваль, В. В. Гуляк, О. М. Довгополов,) від 29 листопада 2021 року, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ 1. 09 серпня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, скаржник) до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі - Головного управління ДПС Тернопільській області, відповідач, податковий/контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00019260704 від 07 грудня 2020 року.

2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на підтвердження їх поважності.

3. Від позивача на адресу суду першої інстанції 01 вересня 2021 року надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що адвокатом позивача порушено укладений договір про надання правничої допомоги та не вчасно подано до суду даний позов. Зокрема, в період з 31 травня 2021 року по 01 серпня 2021 року адвокат позивача перебував у відпустці. Позивач просить визнати поважними такі причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

4. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 січня 2022 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року клопотання ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено позивачу строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

8. Письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті. IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір виник внаслідок оскарження податкового повідомлення-рішення № 00019260704 від 07 грудня 2020 року.

10. При цьому, позивачем спочатку було оскаржено це податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку і за результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПС України від 29 квітня 2021 року № 9797/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін.

11. Вказане рішення ДПС України отримано позивачем 06 травня 2021 року.

12. Судами також встановлено, що строк оскарження спірного податкового повідомлення-рішення сплинув 07 червня 2021 року, а позивач до суду з цим позовом звернувся 09 серпня 2021 року, що свідчить про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, ця справа відноситься до категорії справ, для яких встановлений місячний строк звернення до суду, який позивачем пропущено, а наведені у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду обставини є неповажними.

14. При постановленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій послалися на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

16. Позивач наводить доводи аналогічні доводам заяви про поновлення строку звернення до суду, апеляційної скарги, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

17. Зокрема, позивач як причину пропуску строку наводить недобросовісне виконання адвокатом позивача своїх обов`язків за договором про надання правничої допомоги, а саме, не вчасне подання до суду даного позову. Зазначає те, що в період з 31 травня 2021 року по 30 липня 2021 року адвокат позивача перебував у відпустці.

18. Надалі, скаржник здійснює виклад обставин щодо протиправного прийняття податкового повідомлення-рішення та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

20. У справі, що розглядається, спірним питанням даної справи є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.

21. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

22. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

23. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

25. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

26. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

28. Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною другою цієї статті визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

29. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

30. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

31. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

32. Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

33. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

34. Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

35. Вирішуючи спірне питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом судами попередніх інстанцій встановлено таке.

36. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00019260704 від 07 грудня 2020 року, яке оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС України.

37. За результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПС України від 29 квітня 2021 року № 9797/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 00019260704 від 07 грудня 2020 року, а скаргу - без задоволення.

38. Рішення ДПС України від 29 квітня 2021 року № 9797/6/99-00-06-03-02-06 отримано позивачем 06 травня 2021 року.

39. Позовну заяву про оскарження податкового повідомлення-рішення № 00019260704 від 07 грудня 2020 року позивачем подано до суду першої інстанції 09 серпня 2021 року.

40. Ключовим питанням, що постало перед судами першої та апеляційної інстанцій, було дотримання позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом у цій справі, визначаючись щодо якого суди обох інстанцій виходили з правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

41. Так, Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини 4 статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

42. Постановою Верховного Суду у справі № 500/2486/19 ухваленої 26 листопада 2020 року, у якій сформовано новий правовий висновок, у той же час, податкове повідомлення-рішення № 0017950902 від 21 грудня 2020 року, яким застосовано до ТОВ «Міленд Груп» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 140 000,00 гривень, прийнято контролюючим органом вже після зміни правової позиції, тому зміна судової практики виникла до виникнення спірних правовідносин, які набули характеру спірних з часу винесення податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2020 року.

43. Отже, як на день прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і під час подання скарги до ДПС України, вже значний час була доступна в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація про зміну судової практики.

44. У спорі, в межах якого переглядаються оскаржувані судові рішення, сторони не заперечують, що позивачем 06 травня 2021 року отримано рішення ДПС України про результат розгляду скарги, а з позовом позивач звернувся 09 серпня 2021 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду.

45. Позивачем ні у позові ні в окремій заяві не вказано за яких обставин зазначений строк був пропущений та не надано доказів поважності причин його пропуску.

46. У зв`язку з цим, позовну заяву судом першої інстанції було залишено без руху та запропоновано обґрунтувати причини пропуску вказаного строку.

47. У свою чергу, в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач як причину пропуску строку наводить недобросовісне виконання адвокатом позивача своїх обов`язків за договором про надання правничої допомоги, а саме, не вчасне подання до суду даного позову. Зокрема, зазначає те, що в період з 31 травня 2021 року по 30 липня 2021 року адвокат позивача перебував у відпустці.

48. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що поважними причинами несвоєчасного звернення з позовом до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

49. Разом з тим, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, а доводи заяви про поновлення строку для звернення до суду, апеляційної скарги, а так само й у касаційній скарзі висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

50. Крім того, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду і носять організаційний характер доводи скаржника про те, що строк пропущено через недобросовісне виконання адвокатом своїх обов`язків за договором про надання правничої допомоги (а саме, не вчасне подання до суду цього позову), оскільки позивач не обмежений кількісними та якісними показниками щодо вибору собі адвоката.

51. Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що завдана неналежним виконанням умов такого договору шкода правам та інтересам позивача може бути відшкодована в цивільному порядку згідно умов договору та положень цивільного законодавства.

52. Водночас, Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

53. При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

54. Позивачем не надано суду жодного доказу обмеження (перешкоди) в організації праці безпосередньо адвокатом, а також доказів перешкоди самому позивачу звернутися до суду першої інстанції в період з 06 травня 2021 року (дня отримання рішення ДПС України) по 09 серпня 2021 року день подання адміністративного позову до суду.

55. Ураховуючи викладене, позивач не обґрунтував дотримання строків звернення до суду та не подав належні і допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних причин, які унеможливили подання позовної заяви у строк, встановлений процесуальним законом (протягом одного місяця з 05 травня 2021 року по 09 серпня 2021 року).

56. На підставі наведеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, які підтримав й суд апеляційної інстанції, про те, що підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними, а тому позовна заява підлягає поверненню з підстав, визначених частинами другою статті 123 КАС України.

57. Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

58. Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

59. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

60. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

61. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 500/4932/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін О. О. Шишов