Ухвала КАС ВС № 804/10759/15

УХВАЛА 18 квітня 2022 року м. Київ справа № 804/10759/15 адміністративне провадження № К/990/5902/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в справі №804/10759/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України та Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної пенітенціарної служби України, в якій просив визнати незаконним та скасувати пункт наказу Державної пенітенціарної служби України від 22.07.2015 року №113/ОС-15, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області; визнати незаконним та скасувати пункт наказу Державної пенітенціарної служби України від 24.07.2015 №116/ОС-15 про часткову зміну пункту наказу Державної пенітенціарної служби України від 22.07.2015 №113/ОС-15, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області з 24 липня 2015 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме, визнано протиправними та скасовано накази Державної пенітенціарної служби України від 22.07.2015 №113/ОС-15 та від 28.07.2015 №116/ОС-15 в частині звільнення ОСОБА_1 відповідно до пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади". Одночасно, цим же рішенням відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_1 щодо його звільнення посади начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на підставі пункту 64 «в» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 24.07.2015 року, та про зобов`язання Міністерство юстиції України протягом трьох робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Законом України від 16.09.2014 № 1682 «Про очищення влади», а також про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а у випадку законної неможливості - на рівнозначній посаді в цьому державному органі з 24.07.2015, зі стягненням середнього заробітку без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 24.07.2015 по день винесення судового рішення у цій справі, а також моральної шкоди у розмірі 1000000,00 грн. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Міністерством юстиції України 10 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 14 лютого 2022 року. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначено, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Так, відповідач зазначає про неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02 червня 2021 року у справі №800/527/14, Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №819/3432/15, від 17 березня 2020 року у справі №814/473/15, від 22 травня 2018 року у справі №800/63/16, від 13 березня 2019 року у справі №800/278/17, від 18 вересня 2018 року у справі №800/186/17. Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Однак, скаржник посилаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі з подібними правовідносинами із цією справою. Крім того, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №800/527/14, постанову Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/186/17 скаржник не вказав яку норму права застосовано всупереч висновків, викладених у ній. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року в справі №804/10759/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України та Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди повернути скаржнику. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя О. А. Губська