Ухвала КАС ВС № 320/1110/21

УХВАЛА 18 квітня 2022 року м. Київ справа № 320/1110/21 адміністративне провадження № К/990/7120/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги, УСТАНОВИВ: Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, позов задоволено. 17.02.2022 ГУ ДПС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на вищезазначені судові рішення. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС підстави для касаційного оскарження судових рішень. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідач у касаційній скарзі не зазначив підставу (підстави) касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС. У касаційній скарзі ГУ ДПС вказує на те, що суди першої та другої інстанцій неправильно застосували норми статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, необґрунтовано відступивши при цьому від висновку Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якого вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску. Одне лише посилання ГУ ДПС на постанову Верховного Суду та зазначення мотивів незгоди з рішенням судів попередніх інстанцій без взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС, не означає, однак, що касаційна скарга відповідає пункту 4 частини другої статті 330 КАС. За змістом норми цього пункту підстава касаційного оскарження повинна мати зв`язок із підставами задоволення позову (відмови в задоволенні позову). Суди першої та апеляційної інстанцій висновок про задоволення позову вмотивували тим, що ОСОБА_1 , як платник єдиного податку, який отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не перебуває в добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та на момент виникнення спірних правовідносин досяг передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку згідно з пунктом 4 частини першої, частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», звільнений від сплати єдиного внеску за себе, а також від подання звіту. Суди при виборі норми послалися на висновок Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а. Отже, посилання ГУ ДПС на висновок Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 як на приклад іншого правозастосування не пов`язане з висновком судів в оскаржуваних судових рішеннях з підставою задоволення позову. ГУ ДПС у касаційній скарзі зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не вказуючи, однак, яких саме норм права стосується цей довід. Верховним Судом наразі сформовано висновок щодо застосування норм пункту 4 частини першої, частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 25.03.2021 у справі №807/921/16, від 09.11.2021 у справі №820/6494/17. З урахуванням змін до глави 2 розділу ІІІ КАС, які набрали чинності з 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи викладене, касаційну скаргу ГУ ДПС на ухвалені у цій справі судові рішення слід повернути. Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. СуддяЄ.А. Усенко