Ухвала КАС ВС № 440/2692/20

УХВАЛА 18 квітня 2022 року м. Київ справа №440/2692/20 адміністративне провадження №К/990/6851/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В.М., суддів: Калашнікової О.В., Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №440/2692/20 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про встановлення відсутності компетенції, УСТАНОВИВ: Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час проходження навчання у вищому навчальному закладі у розмірі 127 223,75 грн. У свою чергу, ОСОБА_1 подав зустрічний позов, у якому просив установити відсутність компетенції Харківського національного університету внутрішніх справ звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення коштів. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, залишеним без змін Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчального закладі, у розмірі 127223,75 грн (сто двадцять сім тисяч двісті двадцять три гривні сімдесят п`ять копійок). У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про встановлення відсутності компетенції відмовлено. 05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №440/2692/20. Ухвалою від 19 травня 2021 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу відповідача, як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у касаційному порядку. 02 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення. Однак, ухвалою від 29 червня 2021 року Верховний Суд повторно повернув касаційну скаргу відповідача, оскільки вона не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у касаційному порядку. 21 лютого 2022 року відповідач утретє звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. У зв`язку із запровадженням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ воєнного стану через акт відкритої агресії з боку Російської Федерації, а також враховуючи наказ Голови Верховного Суду від 02 березня 2022 року №29/0/8-22 «Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану» вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі вирішується у перший день можливості вчинення процесуальних дій. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. З матеріалів касаційної скарги слідує, що ОСОБА_1 оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену 25 березня 2021 року, у той час, як касаційну скаргу подано у лютому 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, на обґрунтування чого зазначає про те, що 20 липня 2021 року отримав ухвалу Верховного Суду від 29 червня 2021 року про повернення раніше поданої касаційної скарги. Враховуючи, що на даний час скаржником враховані та виконані вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції, останній звертається з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 440/2692/20 через поважність причин пропуску такого строку. Вирішуючи вказане клопотання скаржника колегія суддів виходить з наступного. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому подання первинної касаційної скарги у встановлений законом строк не передбачає зупинення строку на касаційне оскарження для нього та можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження. Крім того Судом установлено, що вперше подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року, оскільки касаційна скарга не містила належно вмотивованих підстав для касаційного оскарження. Повторно подана касаційна скарга повернута ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року з тих же підстав, тобто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. При попередніх зверненнях із касаційними скаргами скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у розумний строк після отримання ухвали Верховного Суду від 29 червня 2021 року. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, а також не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів. Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №440/2692/20. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №440/2692/20 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. ........................... ........................... ........................... В.М. Соколов О.В. Калашнікова Л.О. Єресько , Судді Верховного Суду