Постанова 4855 № 826/3666/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3666/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2015 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (далі - відповідач 2, Уповноважена особа Фонду), в якому просив: - бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - визнати протиправною (незаконною); - бездіяльність Уповноваженої особи Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду - визнати протиправною (незаконною); - зобов`язати Уповноважену особу Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1 стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; - зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. В обґрунтування заявлених вимог позивач послалась на те, що 04 липня 2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» №43957, відповідно до умов якого Банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 190 000,00 грн у тимчасове строкове користування на строк до 06 серпня 2014 року та зобов`язався сплачувати проценти за його користування. На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС». 10 листопада 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», на підставі якої 13 листопада 2014 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №119 «Про початок процедури ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким розпочато процедуру ліквідацію Банку. З 21 листопада 2014 року Фондом було розпочато здійснення виплат вкладникам ПАТ «КБ «УФС» гарантованих сум відшкодування відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Звернувшись за телефоном гарячої лінії до відділення Банку, позивачу стало відомо, що його не було включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. В подальшому, з листа Уповноваженої особи Фонду позивачу стало відомо про те, що його не включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з тим, що операція з внесення та перерахування коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного вище Договору банківського вкладу (депозиту) є нікчемним відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Не погоджуючись з рішенням відповідача про визнання договору банківського вкладу (депозиту) №43957 від 04 липня 2014 року нікчемним, та, відповідно, не включення даних про нього, як про вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернулась до адміністративного суду з відповідною позовною заявою. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2015 року, яка залишена без змін на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року замінено відповідача у справі, а саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєву Анну Миколаївну. Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2015 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2015 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» щодо формування повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» в частині не включення до нього ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору №43957 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 04 липня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 . Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 21708016) виплатити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору №43957 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 04 липня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем 1 у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, що 04 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 укладено договір №43957 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР», відповідно до умов якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000,00 грн у тимчасове строкове користування на строк до 06 серпня 2014 року (дата повернення вкладу) та зобов`язується сплачувати проценти за його користування в розмірі 19,75 процентів річних (пункти 1.1., 1.2. Договору). При цьому, слід наголосити, що умови укладеного договору не містять в собі будь-яких обмежень щодо зарахування на банківський рахунок позивача коштів від третіх осіб. Згідно з наданою суду копією квитанції № TR.58270.1629.35 від 10 липня 2014 року на рахунок, відкритий у ПАТ «КБ «УФС» на ім`я ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн з призначенням платежу «надходження коштів за депозитною угодою №43957 від 04/07/2014». Постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 року №410/БТ було віднесено банк до категорії проблемних. В зазначеній постанові НБУ вказується про те, що ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» порушує вимоги Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003. Зазначеною постановою Банку заборонено залучати кошти на вклади від фізичних осіб у національній та іноземній валютах. На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року № 491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» запроваджено строком на три місяці з 15 серпня 2014 року по 15 листопада 2014 року. 30 жовтня 2014 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС» Гончаровим С.І. видано наказ №34, яким створено комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів)», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього наказу. У відповідності до наданої суду копії Протоколу засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів від 10 листопада 2014 року, визнано нікчемними правочини згідно з Додатком №1 до Протоколу. Довідка про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «КБ «УФС» вказує, що банківська операція щодо перерахування грошових коштів у розмірі 190 000,00 грн з призначенням платежу «надходження коштів за депозитною угодою №43957 від 04/07/2014» на рахунок №26305001000006.5549 на підставі документа (квитанції) № TR.58270.1629.355 проведена 11 липня 2014 року. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 листопада 2014 року № 119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року включно. На підставі рішення №198 від 02.11.2015 «Про зміну уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» та делегування повноважень ліквідатора банку» призначено Оберемка Р.А. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1138 від 19.04.2018 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», а саме провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Савельєвій Анні Миколаївні на строк з 20.04.2018 до 12.11.2018 включно. Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу. При цьому, 20 листопада 2014 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення наступного змісту: «У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 13 листопада 2014 року рішення № 119 про початок ліквідації ПАТ «КБ «УФС» Фонд з 21 листопада 2014 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «УФС» з 21 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» (далі - ПАТ «АЛЬФА-БАНК»). Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. ‹…› Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.» (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/42-ukr-fin-svit/1168-901-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-kb). Між тим, як свідчить надана суду копія повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. від 24 грудня 2014 року №001/4025, ОСОБА_1 повідомлено про те, що правочин вчинений останньою виключно з метою створення обов`язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, - такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, а відповідно порушують публічний порядок, у зв`язку з чим договір банківського вкладу від 04 липня 2014 року №43957, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України. Також, ОСОБА_1 цим листом повідомлено про звернення 26 листопада 2014 року Уповноваженою особою Фонду до МВС України з заявою про відкриття кримінального провадження. 05 листопада 2015 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що рішенням виконавчої дирекції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб № 198 від 02 листопада 2015 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ». Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «УФС» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемку Роману Анатолійовичу з 03 листопада 2015 року. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/42-ukr-fin-svit/2676-oholoshennia-pro-zminu-upovnovazhenoi-osoby-fondu-na-zdiisnennia-likvidatsii-pat-kb-ufs) 11 листопада 2015 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 05 листопада 2015 року № 201 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» на 2 роки до 12 листопада 2017 року включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «УФС», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону, делеговані провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами* Оберемку Роману Анатолійовичу до 12 листопада 2017 включно. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/42-ukr-fin-svit/2713-prodovzheno-likvidatsiiu-pat-kb-ufs) 03 листопада 2017 року на офіційному веб - сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 02 листопада 2017 року № 4916 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» строком на один рік до 12 листопада 2018 року включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «УФС», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Оберемку Роману Анатолійовичу строком на один рік до 12 листопада 2018 року включно. (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/42-ukr-fin-svit/25905-prodovzheno-strok-zdiisnennia-protsedury-likvidatsii-pat-kb-ufs) Вважаючи протиправною бездіяльність та дії відповідачів, які полягають у невключенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб й до Загального реєстру вкладників, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою. Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2015 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2015 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно з висновками постанови Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в даній справі, який, скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договорів банківського вкладу та здійснення транзакцій щодо зарахування суми коштів на рахунки, позивач отримала перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. Також, Верховний Суд зазначив: - під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили, який саме правочин є нікчемним (відкриття позивачем рахунку у банку, тобто Договір банківського рахунку, чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з рахунків інших осіб тощо), як і не встановили, які умови Договору банківського рахунку чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку; - не було аргументовано, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку. У відповідності до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Таким чином, суд за наслідками нового розгляду цього спору має встановити такі обставини: - який саме правочин є нікчемним (відкриття позивачем рахунку у банку, тобто Договір банківського рахунку, чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з рахунків інших осіб тощо); - встановити, які умови Договору банківського рахунку чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку; - аргументувати, чому платіжні операції з перерахування коштів з рахунку іншої особи чи осіб на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (Закон №4452-VI). За визначенням ст. 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Частиною 1 ст. 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Згідно з положеннями ст. 27 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону №4452-VI, - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку). Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону №4452-VI, - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону №4452-VI, - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону №4452-VI, - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. Отже, Закон №4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Матеріалами справи підтверджено, що договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» №43957 між позивачем та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» укладено 04.07.2014. Як підтверджує квитанція № TR.58270.1629.35 від 10 липня 2014 року на рахунок, відкритий у ПАТ «КБ «УФС» на ім`я ОСОБА_1 надійшли грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн з призначенням платежу «надходження коштів за депозитною угодою №43957 від 04/07/2014». Досліджена вказана квитанція є належним чином оформленим документом банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 ст. 26 Законом №4452-VI, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Крім того, зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до прийняття постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних. Під час розгляду даної справи відповідачі не надали доказів про визнання договору нікчемним в судовому порядку. Колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем 2 не доведено наявність правових підстав, визначених Законом №4452-VI, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО. Втім, колегія суддів встановила, що згідно зі статті 53 Закону №4452-VI 14.08.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12661110046007762 про державну реєстрацію припинення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ». Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантування завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Згідно зі ст. 53 Закону №4452-VI рішення про передачу майна (активів та зобов`язань) неплатоспроможного банку спеціалізованій установі приймається виконавчою дирекцією Фонду не пізніше двох місяців до завершення строку ліквідації банку. Передача майна (активів та зобов`язань) спеціалізованій установі повинна бути завершена не пізніше строку ліквідації банку. За результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів. Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку. Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ліквідацію банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення процедури ліквідації банку та припинення банку як юридичної особи. Колегія суддів зауважує, що у цих правовідносинах ФГВФО виконує управлінські функції щодо виплати гарантованої державою суми відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна. Юридичний факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам. Відповідно до абз. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Керуючись приписами п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. При обранні способу відновлення порушеного права позивача колегія суддів виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до ст. 1058 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. За приписами ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Зважаючи на те, що 14.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №12661110046007762 про припинення державної реєстрації ПАТ «КБ «Український Фінансовий Світ» як юридичної особи, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, крім визнання протиправною бездіяльності відповідачів, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ФГВФО на користь позивача завданої шкоди у розмірі 190 000, 00 грн., які були внесені за договором банківського вкладу №43957 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ». Колегія суддів, наголошує, що ФГВФО або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 №2346-III, відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором. Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (ч. 1 ст. 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації. Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зміст ст. 41 Конституції України поширюється на право вкладника фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову в цій частині. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі №200/14379/19-а. Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених сторонами у даній справ, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині, а саме: визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» щодо формування повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» в частині не включення до нього ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору №43957 банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 04 липня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 , оскільки такий спосіб задоволення адміністративного позову, не відновлює порушеного права позивача та не вирішує даний спір Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, з урахуванням встановленого статусу позивача як вкладника та наявності протиправної бездіяльності відповідачів щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, який має право на відшкодування коштів за вкладом, однак ліквідацію банку на даний час, колегія суддів, використовуючи правові висновки Верховного Суду у справі №200/14379/19-а вважає за необхідне, з метою повного захисту прав позивача, задовольнити позовні вимоги частково та визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не виплати позивачу гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу №43957 від 04.07.2014 та стягнути з відповідача 1 на користь позивача завдану шкоду у розмірі 190 000, 00 грн., які були внесені за вказаним договором банківського вкладу. Принагідно колегія суддів акцентує увагу, що ст. 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а). Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Однак, згідно з п. 17 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду. Оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб`єкта владних повноважень. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вірним суб`єктом за рахунок якого підлягає часткове присудження судових витрат на користь позивача є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, судові витрати підлягають стягненню не з уповноваженої особи, а з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21.08.2019р. у справі № №818/3524/15, адміністративне провадження №К/9901/13175/18 та в додатковій постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9960/15. З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 2 підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 70,00 грн. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задольнити частково. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задоволити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року - скасувати. Винести нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни та Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» щодо не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №43957 від 04 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ». Стягнути з Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (код ЄДРПОУ 21708016, вулиця Січових Стрільців, 17, місто Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) завдану шкоду у розмірі 190 000, 00 (сто девяносто тисяч) гривень, які були внесені за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №43957 від 04 липня 2014 року укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ». У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 70 (сімдесят) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 21708016). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль