Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/5880/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/5880/21 пров. № А/857/3856/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Опорного закладу «Збаразька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Збаразької міської ради Тернопільської обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській обл. до Опорного закладу «Збаразька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Збаразької міської ради Тернопільської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Збаразька міська рада Тернопільської обл., про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі (суддя суду І інстанції: Мірінович У.А.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10.01.2022р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 10.01.2022р.),- В С Т А Н О В И В: 15.09.2021р. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській обл. (надалі- позивач, ГУ ДСНС України у Тернопільській обл.) звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив застосувати захід реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Опорного закладу «Збаразька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Збаразької міської ради Тернопільської обл. (надалі відповідач, заклад освіти, Збаразька ЗОШ № 1), що знаходяться за адресою: 47302, Тернопільська обл., Тернопільській район, м.Збараж, вул.Шевченка, буд.1, шляхом знеструмлення, до повного усунення порушень, зазначених у даній заяві (а.с.3-5). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.22-23, 56-57, 88-89). Відповідно до ухвали суду від 14.12.2021р. залучено до участі в справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Збаразьку міську раду Тернопільської обл. (надалі третя особа, Збаразька МР) (а.с.74-76). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. заявлений позов задоволено частково; застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Збаразької ЗОШ № 1 за адресою: 47302, Тернопільська обл., м.Збараж, вул.Шевченка, буд.1, до повного усунення порушень; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.92-101). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Збаразька ЗОШ № 1, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.108-111). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що місцевим бюджетом на 2021 рік не передбачені видатки на виконання припису позивача № 3 від 22.01.2020р. Визначений за наслідками повторної перевірки термін (до 02.08.2021р.) виконання вимог припису і усунення порушень є необґрунтований, оскільки будівля закладу освіти є пам`яткою архітектури місцевого значення. Також закупівля товарів, послуг на виконання припису потребує проведення відповідних процедур згідно Закону України «Про публічні закупівлі», що зумовлює необхідність додаткового часу. Також відповідачем вживаються активні дії для виконання припису позивача: надіслані відповідні листи до розпорядника коштів і власника закладу з приводу виконання припису; виявлені порушення на час розгляду справи були частково усунуті зі сторони апелянта. Наголошує на тому, що порушення, які залишились та не усунуті відповідачем, не можуть вважатися підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі, оскільки такі порушення не становлять загрози життю та здоров`ю людей, не призводять до виникнення пожежі. При цьому, згідно судової практики захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. При обранні такого заходу повинен враховуватися принцип співмірності обраного заходу тим порушенням, які виникли, і тими, що залишилися неусунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Зазначає, що зупинення подальшої роботи закладу освіти призведе до порушення прав здобувачів освіти на доступність та якість наданих освітніх послуг. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, упродовж з 10.06.2021р. по 17.06.2021р. провідним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Тернопільського районного управління ГУ ДСНС України у Тернопільській обл., в присутності керівника Збаразької ЗОШ № 1 проведено позапланову перевірку виконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 3 від 22.01.2020р., який був виданий за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки щодо будівель, приміщень та території відповідача за адресою: 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., м.Збараж, вул.Шевченка, буд.1 (а.с.18-20). Під час здійснення перевірки позивачем з`ясовано, що заходи, запропоновані до виконання у приписі № 3 від 22.01.2020р., не виконано відповідачем у повному обсязі, про що позивачем складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 112 від 17.06.2021р. (а.с.9-17). Так, під час проведеної перевірки відповідача з`ясовано, що не виконаними залишились порушення вимог нормативних актів у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

1. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів, що знаходяться у будівлі не виконані за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, а методом скрутки.

2. Будівлю не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56-2014 «Системи протипожежного захисту», а саме: системою пожежної сигналізації та системою оповіщення людей про пожежу типу СО-2.

3. Будівлю не обладнано пристроями від прямих попадань блискавок і вторинних її проявів відповідно до вимог.

4. В коридорі другого поверху влаштована перегородка, яка перекриває шлях евакуації до сходової клітки.

5. На шляхах евакуації з центрального входу першого поверху будівлі влаштоване горюче оздоблення.

6. З приміщення їдальні будівлі не влаштований другий евакуаційний вихід.

7. Вхідні двері відкриваються проти напрямку виходу з будівлі.

8. Під сходовими клітками будівлі влаштовані підсобні приміщення.

9. Не здійснено вогнезахисне обробляння дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

10. Не обладнано евакуаційним освітленням шляхи евакуації в приміщеннях та по маршрутах евакуації: у коридорах і проходах за маршрутом евакуації; в місцях зміни (перепаду) рівня підлоги або покриття; в зоні зміни напрямку маршруту; перед кожним евакуаційним виходом; із зовні перед кожним кінцевим виходом з будівлі.

11. Вхідні двері в електрощитову та люки виходів на горище встановлені не протипожежні 2-го типу з класом вогнестійкості ЕІ 30.

12. Приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння, а саме: одним покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м на кожен поверх будівель.

13. Територію та приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки згідно з ДСТУ ЕN ІSО 7010:2019 «Графи безпеки. Зареєстровані знаки безпеки». В описі виявлених порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки зазначено вимоги законодавства, які були недотримано відповідачем із вказівкою на відповідні статті. Також проведенню вказаного заходу передувала аналогічна перевірка (Акт № 9 від 22.01.2020р.) щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки під час експлуатації будівлі Збаразької ЗОШ № 1, що стверджується долученим до справи приписом № 3 від 22.01.2020р. (а.с.18-19). Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не усунуті всі порушення вимог пожежної безпеки в закладі освіти, а тому експлуатація такої будівлі до повного усунення виявлених перевіркою порушень є недопустимою. Оскільки на час розгляду справи доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не надано, а ті порушення, які залишилися, продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей, тому наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Кодекс цивільного захисту України не визначає у який спосіб має бути здійснена зупинка роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень. При цьому, позивачем не наведено жодного нормативного акту, яким визначено спосіб застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи, зокрема, у спірному випадку приміщень школи. За наведених обставин, обраний позивачем спосіб, як «повне знеструмлення», не відповідає як вимогам нормативно-правових актів, і може призвести до неможливості виконання судового рішення. Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд прийшов до висновку, що існуюча загроза життю та здоров`ю громадян не може бути усунута в інший спосіб, ніж ліквідація передумов цих шкідливих наслідків, а тому позовні вимоги ГУ ДСНС України у Тернопільській обл. підлягають до задоволення шляхом застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі Збаразької ЗОШ № 1 до усунення порушень, зазначених у позовній заяві. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин. Частиною 5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Згідно з ч.7 ст.7 цього Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. За приписами ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Частиною 1 ст.70 зазначеного Кодексу визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2 ст.70 цього Кодексу). Правила пожежної безпеки в Україні, затв. наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014р., є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (п.4 Розділ І вказаних Правил). Пунктами 26 та 33 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю, а небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. Згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Звідси, чинне законодавство пов`язує наявність чи відсутність загрози для життя і здоров`я людей від тих чи інших порушень законодавства у сфері пожежної безпеки не тільки із їхньою можливістю спричинити саму пожежу, але й сприяти її швидкому розвитку. Таким чином, у випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, орган контролю звертається до суду із адміністративним позовом. В розглядуваному випадку позивачем шляхом проведення перевірки виявлена сукупність порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки під час експлуатації будівлі Збаразької ЗОШ № 1, що знаходиться за адресою: 47302, Тернопільська обл., Тернопільській район, м.Збараж, вул.Шевченка, буд.1, при цьому на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не у повній мірі такі порушення були усунуті. За таких обставин в суду першої інстанції були наявними правові підстави для часткового задоволення заявленого позову. У частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що застосування розглядуваного крайнього заходу обґрунтовано позивачем належними доказами та причинами. Так, представленими доказами доводиться факт часткового усунення відповідачем виявлених порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, при цьому частина порушень залишається неусунутою. Обґрунтування наведеного заходу зумовлено необхідністю вжиття дієвих та своєчасних заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж. Також враховуючи цільове призначення наведеного об`єкта відповідача та виявлені під час його експлуатації порушення, тривалий час їх неусунення, в колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості доводів позивача про наявність за цих умов загрози безпосередньо життю та здоров`ю людей. Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем, останнім на час розгляду справи судом не усунуто наступні порушення:

1. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів, що знаходяться у будівлі не виконані за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, а методом скрутки.

2. Будівлю не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56-2014 «Системи протипожежного захисту», а саме: системою пожежної сигналізації та системою оповіщення людей про пожежу типу СО-2.

3. Будівлю не обладнано пристроями від прямих попадань блискавок і вторинних її проявів відповідно до вимог.

4. З приміщення їдальні будівлі не влаштований другий евакуаційний вихід.

5. Вхідні двері відкриваються проти напрямку виходу з будівлі.

6. Під сходовими клітками будівлі влаштовані підсобні приміщення.

7. Не здійснено вогнезахисне обробляння дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

8. Не обладнано евакуаційним освітленням шляхи евакуації в приміщеннях та по маршрутах евакуації: у коридорах і проходах за маршрутом евакуації; в місцях зміни (перепаду) рівня підлоги або покриття; в зоні зміни напрямку маршруту; перед кожним евакуаційним виходом; із зовні перед кожним кінцевим виходом з будівлі.

9. Вхідні двері в електрощитову встановлені не протипожежні 2-го типу з класом вогнестійкості ЕІ

30. При цьому, колегія суддів зауважує, що поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, встановлені у цій справі порушення, безперечно, в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм. Зокрема, колегія суддів вважає, що системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів, як наприклад, евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, відключення або блокування (розблокування) інших інженерних систем. Невлаштування систем протипожежного захисту збільшує час виявлення пожежі, що, у свою чергу, призводить до несвоєчасних заходів щодо евакуації людей та матеріальних цінностей на ранній стадії виникнення пожежі та може призвести до отримання травм, загибелі людей, що знаходяться в будівлі, та значних матеріальних втрат. Порушення вимог щодо улаштування, утримання та експлуатації електромереж і електрообладнання створює загрозу виникнення пожежі від дії теплових проявів електричної енергії, що може призвести до загибелі людей. Наведені порушення є окремими самостійними підставами для висновків про наявність небезпечних чинників, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища. Згідно практики Європейського суду з прав людини оцінка додержання ст.1 Першого протоколу спирається на «справедливу рівновагу (баланс)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, й інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Однак цей баланс не варто розуміти як необхідність обов`язкового досягнення «соціальної справедливості» у кожній конкретній справі. Зазначений критерій означає, що повинно бути розумне співвідношення (іншими словами - обґрунтована пропорційність) між метою, якої передбачається досягти, та засобами, що для цього використовуються. «Справедливого балансу» не буде дотримано, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення в справі «Трегубенко проти України»). Тобто порушення ст.1 Першого протоколу становить не саме по собі ущемлення прав особи, а наявний істотний дисбаланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном (рішення від 23.01.2014р. в справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У пошуках «справедливої рівноваги» Європейський суд з прав людини враховує велику кількість різноманітних чинників. Але й у цих питаннях (як і в питаннях наявності «суспільного інтересу») також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. Що стосується конкретних обставин справи, то заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони експлуатації будівлі слід застосувати з метою попередження негативних наслідків, які можуть настати за наявних умов існування реальної загрози життю та здоров`ю людей. Неусунуті відповідачем порушення є істотними та виключними, несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають: на забезпечення безпеки роботи відповідача (його працівників, відвідувачів, дітей (учнів)) у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі; на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; на евакуацію людей (учнів) та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації. При збереженні таких умов існує реальна загроза життю, отримання травм або шкоди їх здоров`ю. Кожне із зазначених в акті перевірки порушення саме по собі створює очевидну загрозу життю та здоров`ю людей, а їх сукупність вказує на максимальний ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування. При цьому, існування (неусунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді, зокрема, повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень. Водночас, можливі обмеження відповідача в здійсненні ним основної діяльності за наслідками застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), не можуть бути співрозмірними із гарантованими державою правами людини на життя і здоров`я, особисту безпеку, які є найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення - головним обов`язком держави. Виділення відповідачем такого окремого суб`єкта в розглядуваних правовідносинах як заклад освіти колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав. Норма ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачає можливість застосування у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення: роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів; експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень; випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Отже, вказана норма оперує узагальненими поняттями, без виділення конкретних особливостей наведених робіт, будівель, випуску продукції тощо. Водночас, виділення таких узагальнених об`єктів не перешкоджає застосуванню норм Кодексу цивільного захисту України до будівель і споруд навчальних закладів. При цьому, наявність такого виду експлуатації як забезпечення навчального процесу закладу освіти, не є обставиною, яка унеможливлює поширення норм Кодексу цивільного захисту України на вказані об`єкти. Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що на час апеляційного розгляду справи ним частково виконані вимоги із усунення виявлених порушень. Факт виконання/невиконання суб`єктом господарювання порушень, встановлених зокрема, в акті за результатами проведення попереднього заходу (перевірки) органом державного нагляду (контролю), шляхом винесення припису, може бути встановлено лише за результатами проведення таким органом позапланових заходів (перевірки). Під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано актів, складених за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, згідно яких всі вищевказані порушення є усунутими. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи характер порушень, виявлених під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду цієї справи в суді не усунуті, вони можуть призвести до займання і розповсюдження вогню та безумовно пов`язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі. Вказані порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення. Обраний судом спосіб задоволення заявленого позову - зупинення експлуатації будівлі відповідача за своїм змістом не суперечить приписам ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України і не заперечує суті застосованого судом заходу реагування. Формальна невідповідність сформульованого судом заходу реагування у буквальному виразі приписам Кодексу цивільного захисту України не призводить до жодного порушення прав відповідача, не покладає на нього додатковий тягар і не сприяє будь-якому свавіллю зі сторони позивача суб`єкта владних повноважень. Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позовні вимоги ГУ ДСНС України у Тернопільській обл. про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є обґрунтованими, підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, а тому такі підлягають до часткового задоволення. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволені частково у визначений спосіб. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткову підставність та обґрунтованість заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із вищевказаних мотивів. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Збаразьку ЗОШ №

1. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Опорного закладу «Збаразька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Збаразької міської ради Тернопільської обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. в адміністративній справі № 500/5880/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Опорний заклад «Збаразька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Збаразької міської ради Тернопільської обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 15.04.2022р.