Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/8209/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/8209/21 пров. № А/857/23199/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (суддя першої інстанції Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 16.07.2021 №UA205140/2021/000001/1 про коригування митної вартості товарів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з фактурою FM 114/М/2021 від 30.06.2021 позивачем було придбано у компанії «P.P.H.U. ARBOL» легковий автомобіль: марки «Renault», модель «Clio», 2016 року випуску, за ціною 8 500 Польських злотих. З метою митного оформлення подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA205140/2021/008996 та передбачений МК України перелік документів, де в графі 42 вказано ціну товару в сумі 8 800 Польських злотих. Однак, Волинська митниця Держмитслужби не погодилася із вищезазначеною декларантом митною вартістю та прийняла рішення №UA205140/2021/000001/1 від 16.07.2021 про коригування митної вартості товарів, яким визначила митну вартість товару за резервним методом у сумі 6825 Євро з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки документально підтверджено заявлену у декларації вартість автомобіля і підстав для її неприйняття у митного органу не було. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.07.2021 №UA205140/2021/000001/1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача судовий збір в розмірі 908 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 гривень. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає, таке постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією №UA205140/2021/008996 та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності, зокрема в технічному паспорті на автомобіль вказану іншу особу, а не продавця. Згідно висновку експерта №1629 від 12.07.2021 вартість даного транспортного засобу становить 1912 євро, вартість згідно електронного довідника SCHWACKE становить 8250 Євро, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 140598,82 грн, що в еквіваленті станом на 15.07.21 становить 4359,90 Євро. У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, містили розбіжності, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом № 61577 від 15.07.2021. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 16.07.2021 №UA205140/2021/000001/1 та митну вартість товару визначено на рівні 6825 Євро. Апелянт вважає рішення про коригування митної вартості 16.07.2021 №UA205140/2021/000001/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим. Також апелянт вказав про безпідставність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень, оскільки такий є непідтвердженим. Сторони у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Представник Волинської митниці подав клопотання про відкладення слухання справи у зв`язку з військовим станом. Разом з тим, таке не було задоволено, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно ст.12-2 вказаного Закону України в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Отже, суди зобов`язані здійснювати судочинство. Представник апелянта не надав суду доказів неможливості його явки до суду для проведення слухання. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що згідно фактури FM 114/М/2021 від 30.06.2021 позивачем було придбано у компанії «P.P.H.U. ARBOL» легковий автомобіль: марки «Renault» , модель «Clio» , 2016 року випуску, за ціною 8 500 Польських злотих. З метою митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля, а саме: «марки «Renault» , модель «Clio», 2016 року випуску…», декларантом ПП «Респект Брок» 14.07.2021 було подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA205140/2021/008996 та передбачений МК України перелік документів, де в графі 42 вказано ціну товару в сумі 8 800 Польських злотих, в тому числі вартість доставки - 300 Польських злотих. На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано: рахунок фактуру (інвойс) №114М/2021 від 30.06.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ; банківський платіжний документ 02-515 від 30.06.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0000009366 від 05.07.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією №1629 від 12.07.2021. Під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією №UA205140/2021/008996 та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що дані документи містять розбіжності, а саме: транспортний засіб придбано фізичною особою ( ОСОБА_1 ) у юридичної особи (P.P.H.U. ARBOL) на підставі фактури від 30.06.2021 № 114/М/2021, згідно якого вартість транспортного засобу становить 8500 Польських злотих. Однак, в технічному паспорті №2016СЯ45307 від 13.06.2016 в гр. С зазначений власник транспортного засобу HENIN ROBERT; згідно висновку експерта №1629 від 12.07.2021 вартість даного транспортного засобу становить 1912 євро, вартість згідно електронного довідника SCHWACKE становить 8250 Євро, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 140598,82 грн., що в еквіваленті станом на 15.07.21 становить 4359,90 Євро. У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, містили розбіжності, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: декларацію країни відправлення; договір, угоду, контракт із третіми особами; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом № 61577 від 15.07.2021. Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 16.07.2021 №UA205140/2021/000001/1 та митну вартість товару визначено на рівні 6825 Євро. Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205140/2021/0010442 від 16.07.2021 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Волинської митниці Держмитслужби №UA205140/2021/000001/1 від 16.07.2021 про коригування митної вартості з таких підстав. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно з частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок фактуру (інвойс) №114М/2021 від 30.06.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; банківський платіжний документ 02-515 від 30.06.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0000009366 від 05.07.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією №1629 від 12.07.2021. Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - «легкового автомобіля марки « Renault», модель Clio», 2016 року випуску…» у розмірі 8 800 Польських Злотих та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом не надано витребуваних документів, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 6 825, 00 Євро. В оскаржуваному рішенні відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей щодо відомостей про власника та продавця товару. Однак, суд першої інстанції правильно відхилив такі доводи відповідача, оскільки з інших документів, поданих при митному оформленні, зрозуміло, що покупцем товару є позивач, а продавцем товару - « P.P.H.U. ARBOL» , зокрема згідно рахунку-фактури №114М/2021 від 30.06.2021, банківського платіжного документу №02-515 від 30.06.2021 року, міжнародної товарно-транспортної накладної (MRN) від 03.07.2021 №21PL301010Е0753814. Надані позивачем документи підтверджують те, що покупцем товару «легкового автомобіля марки « Renault» , модель « Clio» , 2016 року випуску…» є саме позивач . Згідно висновку експерта №1629 за результатами автотоварознавчого дослідження від 12.07.2021 вартість даного транспортного засобу становить 1912,00 Євро, що згідно курсу валют НБУ станом на 12.07.2021, становить: 1 Євро: 32,4056 грн. (1912,00 Євро х 32,4056 грн. = 61 959,51 грн.), 1 злотих: 7,1247 грн., (61959,51 грн. / 7.1247 грн. = 8696,44 Польських злотих). Отже, згідно висновку експерта вартість даного транспортного засобу в польських злотих становить 8696,44 станом на 12.07.2021. Додаток 1 до даного висновку експерта є витяг з SCHWACKE (електронний каталог, який містить інформацію про транспортні засоби, комплектації, оціночну вартість в залежності від експлуатаційних умов). З даного витягу вбачається рік випуску транспортного засобу, комплектація, номер кузова, пробіг, визначено вартість нового автомобіля, вартість продажу та купівельну вартість вживаного автомобіля. Електронний європейський каталог надає інформацію про середню ціну конкретного автомобіля та носить рекомендаційний характер. Однак, в даному каталозі не визначена вартість пошкодженого транспортного засобу. Як встановлено актом про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.07.2021 автомобіль легковий марки Renault, модель Clio, 2016 року виготовлення, двигун бензиновий, колір чорний містить пошкодження, ознаки експлуатації, а саме: «ЛФП (подряпини, сколи) по всьому кузову, забруднення та пошкодження оббивки салону та сидінь. Передня ліва дверка, кришка багажника, заднє ліве крило, задній бампер, ліве колесо, ліва фара, правий поріг, праві двері, відсутні бокові дзеркала, відсутнє скло права передня дверка». У висновку експерта наявна вся інформація про пошкодження, деформації, дефекти даного легкового автомобіля, відповідно експертом визначено вартість відновлюваного ремонту, що становить 140598,82 грн. (згідно курсу валют НБУ станом на 12.07.2021 року 1 Євро: 32,4056 грн, (140598,82 грн. / 32,4056 грн. = 4338,72 Євро). Результати розрахунку визначені в додатку 2 до висновку. Отже, експерт у своєму висновку за результатами автотоварознавчого дослідження №1629 від 12 липня 2021 року вказав достовірну інформацію, та з врахуванням всіх пошкоджень визначив вартість вживаного легкового автомобіля марки Renault модель Clio, 2016 року виготовлення. Також, огляд автомобіля експертом зафіксовано у фотографіях, які додані до висновку, з яких вбачають значні пошкодження. Однак, відповідачем не було взято до уваги дану інформацію. Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення необґрунтовано встановлено рівень митної вартості в розмірі 6 825, 00 Євро. Щодо наявної у митниці інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне. За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. У зв`язку із чим, суд вважає висновки відповідача, що документи, надані до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої митної вартості товару протиправними та такими, що суперечать об`єктивним обставинам справи та спростовуються поданими до митного оформлення документами. Наведене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну товару, яка визначена ним у рішенні від 16.07.2021 №UA205140/2021/000001/1 внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення відповідача. Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Матеріалами справи підтверджено, що 02.08.2021 між Адвокатським об`єднанням «Преміум сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір №02/08/21-1 про надання правової допомоги (а.с.44-45). На виконання умов договору №02/08/21-1 від 02.08.2021 про надання правової допомоги позивач сплатила адвокатському об`єднанню «Преміум сервіс» кошти: 1000 грн. - за надання правової інформації і роз`яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів; 3000 грн. - за складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, що підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг від 04.08.2021, рахунком-фактурою №04/08/21-1 від 04.08.2021 на суму 4000 грн та квитанцією від 06.08.2021 на суму 4000 грн (а.с.46-50). Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов цілком об`єктивного висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 4000 грн, оскільки розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним предмету спору, а також співмірним із виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягом, наданих адвокатом послуг. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 15.04.2022.