Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/12726/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/12726/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 14 квітня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (ГУ ПФУ у Хмельницькій області) в якому просила: -визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Хмельницькій області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої та виплаченої на підставі рішень ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 19 лютого 2021 року №188499 за період з 29 квітня 2013 року по день фактичної виплати пенсії та від 26 квітня 2021 року №968230188499 за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу 3% річних за несвоєчасну виплату належної їй розміру пенсії нарахованої та виплаченої на підставі рішень ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 19 лютого 2021 року №188499 за період з 29 квітня 2013 року по день фактичної виплати пенсії та від 26 квітня 2021 року №968230188499 за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати пенсії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 29 квітня 2013 року по 31 січня 2018 року в сумі 12830 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 36 коп. та за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2021 року в сумі 314 (триста чотирнадцять) грн. 00 коп. Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 29 квітня 2013 року по 31 січня 2018 року в сумі 12830 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 36 коп. та за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2021 року в сумі 314 (триста чотирнадцять) грн. 00 коп. відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 29 квітня 2013 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, розмір якої обчислено за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням страхового стажу 36 років 9 місяців 19 днів (зараховано по 02 серпня 2011 року, коефіцієнт страхового стажу - 0,36750), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,80728. Згідно заяви від 19 лютого 2018 року позивачці проведено перерахунок пенсії з 01 березня 2018 року з врахуванням оптимального варіанту заробітної плати за 60 місяців до 01 липня 2000 року згідно довідки про заробітну плату від 27 листопада 2017 року № 01-34/1629. Також, під час розгляду заяви-запиту позивачки від 23 січня 2021 року перевірено матеріали пенсійної справи та встановлено доцільність проведення перерахунку пенсії позивачці з дати її призначення з врахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1994 року (згідно довідки від 09 квітня 2013 року № 111) та з 01 липня 2000 року по 27 квітня 2013 року (за даним, що містяться в системі персоніфікованого обліку). Так, 19 березня 2021 року на особовий рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк", відповідачем виплачено доплату пенсії за період з квітня 2013 по січень 2018 в розмірі 12830,36 грн. 21 травня 2021 року на особовий рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк", відповідачем виплачено доплату пенсії за травень 2021 року та доплату пенсії за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2021 року в розмірі 314,00 грн. 30 липня 2021 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з заявою щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, однак листом від 13 серпня 2021 року №7272-6422/Ш-04/8-2200/21, проте відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року (Порядок №159). Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно з п. п. 1, 2 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Пункт 3 Порядку №159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Згідно з п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Колегія суддів звертає увагу, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а. Так, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.01.2019 у справі №159/1615/17. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.