Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/8980/19

Справа № 308/8980/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14.04.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю захисника - адвоката Росохи Т.Й., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/134/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2019. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , із середньою освітою, пенсіонер, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 284 грн. 20 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ 139609 від 29.07.2019 та постанови судді від 11.09.2019 вбачається, що 29.07.2019 о 00 год. 05 хв., на проспекті Свободи,20 у м.Ужгороді, на порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 , керував автомобілем марки ГАЗ 32213-ПЕ-СПГ номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився в присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер», чек №599. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд не з`ясував усі обставини справи, проігнорував клопотання про допит у судовому засіданні свідків. Не заперечуючи факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, стверджує, що за кермом перебував його син, який через поломку автомобіля пішов по допомогу, а він знаходився біля піднятого капоту. Наголошує, що йому поліцейським не було роз`яснено ст.63 Конституції України та за відсутності окулярів не міг прочитати складений на нього протокол про адміністративне правопорушення. Просить постанову скасувати, справу закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився. Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду в черговий раз не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи -2- вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП. Крім того присутній у судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Росоха Т.Й. не заперечувала про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №139609 від 29.07.2019 (а.с. 1) поліцейський зазначив, що ОСОБА_1 29.07.2019 о 00 год. 05 хв., на проспекті Свободи,20 у м.Ужгороді, керував автомобілем марки ГАЗ 32213-ПЕ-СПГ номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія в установленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків. Окрім того, в матеріалах справи наявні чек №599 результату тесту «Драгер» до протоколу ОБ №139609 про виявлення у ОСОБА_1 алкоголю 1,16 проміле (а.с.2), письмові пояснення двох свідків (а.с.4,5), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів (а.с.3), відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції (а.с.8), розписка ОСОБА_1 в якій він зобов`язується залишити транспортний засіб на місці зупинки (а.с. 6), а також копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 628874 від 29.07.2019, винесена щодо ОСОБА_1 , який цієї доби о 00 год. 05 хв., на проспекті Свободи в м.Ужгороді, на порушення вимог пункту 15.9 «г» Правил дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом марки ГАЗ 32213-ПЕ-СПГ з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо на пішохідному переході, за що був підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн., який ОСОБА_1 , згідно з копії банківської квитанції, сплатив 09.08.2019 (а.с.7,29). В оскарженій постанові суддя констатував, що в діях ОСОБА_1 , який у порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №139609 від 29.07.2019, чеком №599 приладу «Драгер» із позитивним результатом у 1,16 проміле, актом огляду на стан сп`яніння з використанням -4- спеціальних технічних засобів із зазначенням свідків огляду ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх письмовими поясненнями, наявними у матеріалах справи та дослідженими у судовому засіданні, відеозаписом події, взято до уваги постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 628874 від 29.07.2019. Водночас ні протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 139609 від 29.07.2019, ні чек №599 тесту «Драгера», ні акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції не містять факту заперечень ОСОБА_1 , щодо керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Також як убачається з відеозапису події, поліцейськими було роз`яснено ОСОБА_1 права, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КУпАП, а також уголос було йому зачитано зазначені вище як протокол про адміністративне правопорушення, так і постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП. Ці докази і відомості повністю спростовують усі доводи, викладені в апеляційній скарзі. Обов`язкового виклику та допиту в судовому засіданні свідків, законом не передбачено, тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині також відхиляються. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Стосовно інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то вони також не спростовують доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка -5- володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що захисником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і клопотань з цього приводу не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2019, щодо нього,- без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: