Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/598/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/598/18 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П. Категорія 43 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М. з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу № 296/598/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» про визнання незаконним та скасування рішення комісії за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Сингаївського О.П. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив рішення комісії Житомирського РЕМ від 11 жовтня 2017 року, яким визнано правомірним акт від 20 вересня 2017 року №019179 про порушення ним ПКЕЕ, а також нараховано вартість отриманої не облікованої електроенергії на суму 237507,85 грн, - визнати протиправним та скасувати. В обґрунтування позову зазначено, що згідно рішення комісії Житомирського РЕМ від 11.10.2017 йому було нараховано до сплати 237 507,85 грн. за спожиту необліковану електроенергію. Нарахування відбулося на підставі акту №019179, складеного 20.09.2017, яким ніби то зафіксовано факт споживання ним електроенергії шляхом самовільного підключення до електромережі. Цим же рішенням, яке виготовлено у вигляді протоколу №986, визнано правомірним акт №019179 від 20.09.2017. Позивач вважає дії відповідача з приводу складання акту про порушення та прийняття на його основі рішення у формі протоколу від 11.10.2017 є протиправними. Акт про порушення Правил складений без дотримання вимог п.6.41 Правил користування електричною енергією (надалі ПКЕЕ): акт складено у відсутність споживача та його представника (на цей день ОСОБА_3 не мала повноважень представника); в акті не вказано змісту виявленого порушення, а саме яким чином споживачем було зроблено позаоблікове підключення до електричної мережі; не вказано достатніх вихідних даних, необхідних та достатніх для визначення обсягу недорахованої електричної енергії. Крім цього, ні позивач, ні його представник не були повідомлені про час та місце розгляду акта від 20.09.2017 та про засідання комісії 11.10.2017. Також позивач зазначив, що він, придбавши частину приміщення за адресою АДРЕСА_1 , повністю виконав вимоги пп. 5.3, 6.18 ПКЕЕ, а саме повідомив електропередавальну організацію про зміну власника приміщення, розірвання старого договору та припинення електропостачання за договором, який був укладений із попереднім власником. Ним був укладений новий договір про підключення електропостачання, тому, відповідно до п.6.18 ПКЕЕ, постачальник електроенергії зобов`язаний був припинити постачання за договором, який існував. Також вказав, що його представник ОСОБА_3 намагалася в позасудовому порядку вирішити спірне питання щодо нарахувань по акту від 20.09.2017, проте 29.12.2017 отримала лист-відповідь про вирішення питання в судовому порядку, у зв`язку з чим просив поновити строк на звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» про визнання незаконним та скасування рішення комісії та у його задоволенні відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , просить рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги по суті є аналогічними доводам позовної заяви. Окрім того зазначено, що суд не звернув уваги на те, що за змістом п. 6.42. Правил під час засідання комісії з розгляду актів про порушення визначається обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Однак протягом розгляду справи представник відповідача не заперечував проти того, що спожита електроенергія ОСОБА_4 була облікована через лічильник на якому було чітко встановлено обсяг її використання. Вважає, що недорахованої електричної енергії не було, а тому комісія не мала законного права нараховувати штрафні санкції. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно копії Акту про порушення № 019179 (ПКЕЕ або ПКЕЕН) від 20.09.2017, уповноваженими особами відповідача встановлено, що споживач ОСОБА_1 при користуванні електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , порушив Правила користування електричною енергією, а саме пункт 5.1., шляхом самовільного бездоговірного підключення струмоприймачів до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника (а.с. 4). Відповідно до Протоколу №986 від 11.10.2017 засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ комісія прийняла рішення про визнання правомірним Акту від 20.09.2017 №019179 про порушення ПКЕЕ та про здійснення розрахунку по акту у відповідності до п. 2.6 Методики по потужності, виходячи з поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення за період 6 календарних місяців по дату усунення порушення. Обсяг та вартість необлікованої електричної енергії складає 97833 кВт.год на суму 237507,85 грн. (з ПДВ) та нарахована сума повинна бути сплачена до 13.11.2017 (а.с. 5). Представник позивача ОСОБА_3 ознайомлена з вказаним протоколом та отримала його 11.10.2017, про що свідчить її підпис. ОСОБА_3 зверталася до відповідача із листом щодо правомірності нарахування по акту про порушення ПКЕЕ №019179 та отримала відповідь від 21.12.2017 №012/21161, з якої вбачається, що питання нарахування по даному акту буде вирішуватися в судовому порядку (а.с. 7). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з таких підстав. Так, згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно зі ст.1 Закону України «Про електроенергетику» (Закону) енергія - це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; споживачі енергії - це суб`єкти господарської діяльності та фізичної особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією згідно із законодавством України. Згідно зі ст. 27 Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; порушення правил користування енергією. До суду апеляційної інстанції представник позивача адвокат Кушнірук В.М. подав договір купівлі-продажу приміщення від 16.10.2012 року за яким ОСОБА_1 купив у ОСОБА_5 приміщення першого поверху гуртожитку літ. «А», що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . При цьому сторона позивача посилається на те, що ОСОБА_1 , придбавши цю частину приміщення, повністю виконав умови п. 5.3, 6.18 Правил користування електричною енергією ( ПКЕЕ), а саме повідомив електропередавальну організацію про зміну власника приміщення, розірвання старого договору та припинення постачання електроенергії за договором, який був укладений із попереднім власником. Також стверджує, що ОСОБА_1 був укладений новий договір про підключення електропостачання, тому на підставі п. 6.18 ПКЕЕ постачальник електричної енергії зобов`язаний припинити постачання електроенергії за договором, який існував. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що відповідно до п. 1.1. Правил приєднання електроустановок до електричної мережі, затверджених Постановою НКРЕ № 32 від 17.01.2013р. (далі - ППЕЕМ), ці Правила регулюють відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників (крім когенераційних установок) до електричних мереж. Пунктом 1.2. ППЕЕМ визначено, що у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях: "приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання електропередавальною організацією послуги замовнику зі створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місив приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності;" "підключення - виконання комплексу організаційно-технічних заходів з первинної подачі напруги на електроустановку (електроустановки) замовника;" Згідно з абз. 4 п. 1.3 ППЕЕМ, послуга з приєднання надається на підставі Договору про приєднання, що укладається за типовою формою. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відносини з приєднання електроустановок, тобто створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності та відносини з постачання електричної енергії, тобто відносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються різними нормативно-правовими актами, а саме ПКЕЕ та ППЕЕМ. Тобто, існують суттєві розбіжності в поняттях «послуги з приєднання до електричної мережі» та «підключення електроустановок». Надання електропостачальником послуги з приєднання до електричної мережі не передбачає постачання електричної енергії та не надає права споживачу на підключення своїх електроустановок до електричної мережі енергопостачальника, а також споживати електричну енергію за відсутності договірних відносин щодо постачання електричної енергії. Судом встановлено, що 23.12.2016 між сторонами було укладено договір про приєднання до електричних мереж № 13980-н/076/510, що у розумінні Правил користування електричною енергією не є договором про постачання електричної енергії, та відповідно не надає право позивачу на споживання електричної енергії. Посилання ОСОБА_1 на те, що він здавав нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в оренду ПАТ «КБ «Надра» та після припинення орендних відносин лічильник не змінювався і приміщення від споживання електроенергії ніколи не відключалось не можуть бути враховані, оскільки із доданих відповідачем до матеріалів справи документів вбачається, що 19.06.2014 за заявою ПАТ «КБ «Надра» точка обліку електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 була виведена з Договору, а постачання електричної енергії припинено. Факт припинення постачання електричної енергії підтверджено Актом від 19.06.2014, складеним в присутності представника ПАТ «КБ «Надра», відповідним нарядом 32067 від 19.06.2014 про припинення електропостачання. Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (ПКЕЕ), що діяли на час виникнення спірних правовідносин. Пунктом 1.6 зазначених ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об`єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Порядок укладання договору про постачання електричної енергії передбачено у пунктах 5.1?5.4 ПКЕЕ. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об`єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об`єктом споживача. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов`язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії. Отже, чинним законодавством у сфері споживання та постачання електричної енергії заборонено споживати електроенергію без укладення відповідного договору. У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч зазначеним вимогам ПКЕЕ здійснював споживання електричної енергії в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , без укладання відповідного договору про постачання електричної енергії з Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі положення і є структурним виробничим підрозділом ПрАТ «ЕК «Житомиробленерго». Встановивши, що ОСОБА_1 здійснював споживання електричної енергії в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , без укладання відповідного договору про постачання електричної енергії з Житомирським районом електричних мереж, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи позивача про допущені відповідачем порушення при складенні акту від 20.09.2017 спростовуються матеріалами справи. Щодо решти доводів позивача у справі, що викладені в апеляційній скарзі, то колегія суддів не вбачає за необхідне давати їм повторну оцінку, у належний спосіб здійснену судом першої інстанції. З цього приводу, Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15.04.2021. Головуючий Судді