Постанова 4824 № 359/8893/21

справа № 359/8893/21 головуючий у суді І інстанції Яковлєва Л.В. провадження № 22-ц/824/5297/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 березня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 04 грудня 2017 року у розмірі 26 272 грн. 98 коп. станом на 17 серпня 2021 року, з яких: 21 747 грн. 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 525 грн. 25 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 04 грудня 2017 року, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останнього про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на положення ст. 207, 638 ЦК України, а також вказує, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів. Позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, ОСОБА_1 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з порушенням зобов`язання за кредитним договором та урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17 серпня 2021 року має заборгованість у розмірі 26 272 грн. 98 коп. Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 грудня 2017 року в розмірі 21 747 грн. 73 коп. та судові витрати в розмірі 1 879 грн. 11 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову через невідповідність висновків суду обставинам, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачу було видано кредитну картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом. Активація відповідачем картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Відповідач звертався до банку з метою перевипуску картки, отримав перевипущені картки з новими номерами та продовженим строком дії, якими продовжив користуватися. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі розрахунком заборгованості, паспортом споживчого кредиту, а також випискою по рахунках відповідача, довідкою про видані картки та довідкою про зміну умов кредитування. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. У матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, який підписано відповідачем та в якому чітко вказано умови кредитування для картки «Універсальна», яку відповідач отримав. Відповідач не спростував, що ним отримано кредитну картку і не надав будь-яких доказів про те, що розрахунок заборгованості банку з відсотками не відповідає умовам кредитування, з якими він погодився у письмовому вигляді. Паспорт споживчого кредиту відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджує достовірно той факт, що відповідач був повідомлений про умови кредитування щодо сплати процентів. Нарахування заборгованості відбулося у відповідності до повідомлених відповідачу умов згідно з паспортом споживчого кредиту, що також не спростовано відповідачем. Суд безпідставно відмовив позивачу у стягненні відсотків, умови щодо сплати яких визначено у паспорті споживчого кредиту. Позивач посилається на ряд постанов Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.15). Згідно з розрахунком, наданим АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 04 грудня 2017 року станом на 17 серпня 2021 року становить 26 272 грн. 98 коп., з яких: 21 747 грн. 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 525 грн. 25 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.9). Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено досягнення між сторонами згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження вказаних обставин позивач надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку за договором, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку з зазначенням номерів кредитних карток, паспорт споживчого кредитування, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 21 747 грн. 73 коп. за простроченим тілом кредиту і в цій частині рішення суду відповідачем не оскаржується. АТ КБ «Приватбанк» оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні прострочених відсотків, вважаючи, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув їх на користь позивача. З наявної у матеріалах справи анкети-заяви від 04 грудня 2017 року, яка містить підпис позичальника, вбачається, що розмір відсотків не зазначено. До позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» долучив паспорт споживчого кредиту, вказуючи, що суд повинен прийняти його до уваги, враховуючи висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц. Однак, паспорт споживчого кредитування був підписаний ОСОБА_1 01 червня 2018 року з терміном дії до 16 червня 2018 року, тоді як анкета-заява підписана 04 грудня 2017 року (а.с.15-17). Заборгованість нарахована позивачем за період з 13 червня 2018 року по 01 серпня 2021 року (а.с.75). Жодних даних про те, що паспорт споживчого кредитування стосується підписаної відповідачем заяви матеріали справи не містять, а, відтак, посилання позивача на вказаний доказ, який не має жодного відношення до укладеного 04 грудня 2017 року договору б/н, є безпідставними. Дії відповідача щодо активації картки, користування коштами, їх повернення, отримання нових карток, відсутність заперечень щодо підпису паспорту не свідчать про те, що ОСОБА_1 погодився на нарахування прострочених відсотків на умовах та в порядку, які застосовані банком. У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18вказано про те, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. У той же час, така виписка може бути прийнята до уваги судом при вирішенні вимоги про стягнення процентів у разі якщо сторонами погоджено усі істотні умови договору в цій частині. Суд першої інстанції прийняв до уваги виписку по рахунку та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту. У разі відсутності у справі доказів, які вказують на обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення прострочених відсотків, нарахованих на зазначених у позовній заяві умовах, суд позбавлений можливості самостійно обрахувати відсотки за користування позичальником кредитними коштами. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з позичальника на користь позивача прострочених відсотків відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в цій частині без змін. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.