Постанова 4857 № 500/6446/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6446/21 пров. № А/857/2029/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В, суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (головуючий суддя Баранюк А.З., м. Тернопіль) у справі № 500/6446/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 05.10.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в формі листа-відповіді № 3711-3537/К-190021 від 08.07.2021 р., яким позивачу відмовлено в розрахунку, нарахуванні та виплаті, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання, яке було нараховане на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 р. (справа № 500/2435/18) в сумі 34635,60 грн. та від 18.04.2019 р. (справа № 500/525/19) в сумі 69492,36 грн., з моменту виникнення права на таке отримання по день фактичної виплати донарахованої частини щомісячного довічного грошового утримання; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розрахувати, нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання, яке було нараховано на виконання рішень: Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12. 2018 р. (справа № 500//2435/18 з 28.03.2019 р. (момент виникнення права на таке отримання) по квітень 2021 р. (момент фактичної виплати донарахованої частини щомісячного довічного грошового утримання) з суми 34635,60 грн.; від 18.04.2019 р. (справа № 500/525/19) з 02.10.2019 р. (момент виникнення права на таке отримання) по квітень 2021 р. (момент фактичної виплати донарахованої частини щомісячного довічного грошового утримання) з суми 69492,36 грн. Позов обґрунтовує тим, що у червні 2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини грошового утримання у зв`язку з порушенням строків його виплати. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було відмовлено у задоволенні заяви у зв`язку з відсутністю підстав для отримання суми компенсації. Вважає відмову протиправною, оскільки саме з вини відповідача рішення суду, які набрали законної сили 28.03.2019 та 02.10.2019, були фактично виконані лише у квітні 2021. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, нарахованого на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 по справі №500/2435/18, від 18.04.2019 по справі №500/525/19, у зв`язку з порушенням строку його виплати. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, нарахованого на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 по справі №500/2435/18, від 18.04.2019 по справі №500/525/19, у зв`язку з порушенням строку його виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого нараховано доплату у сумі 34635,60 грн. Вказана постанова суду була включена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №

649. Зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року у справі № 500/2435/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з 01.01.2018 р. в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, яка складає 34887,00 грн., відповідно до довідки Апеляційного суду Тернопільської області №5075/18 від 14 серпня 2018 р. без обмежень граничного розміру з врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року у справі №500/525/19 зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та яка згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №1461/18вх. від 20 грудня 2018 року складає 52331,40 грн., - без обмеження граничного розміру, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат. Зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2019 року в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та яка згідно довідки Тернопільського апеляційного суду №455/19 від 22 січня 2019 року складає 57054,60 грн.,- без обмеження граничного розміру, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року в адміністративній справі №500/525/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії скасовано частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про проведення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці «без обмеження граничного розміру», і в цій частині прийнято нову постанову. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про проведення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці «без обмеження граничного розміру». У решта частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року в адміністративній справі №500/525/19 залишено без змін. Вказані рішення, які набрали законної сили 28.03.2019 та 02.10.2019, були фактично виконані лише квітні 2021. 18.06.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача і просив: надати інформацію про виплачену суму грошових коштів; здійснити розрахунок і виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Листом Головного управління №3711-3557/К-02/8-1900/21 від 08.07.2021 позивача повідомлено, що виплата доплат, які нараховані згідно рішень суду, здійснюється за окремою бюджетною програмою. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік з урахуванням норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено видатки на погашення заборгованості із пенсійних виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, за рішеннями суду в розмірі 360 млн. грн. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника, в даному випадку до органу Пенсійного фонду України. Таким чином, виплата нарахованих згідно рішень суду доплат проведена після виділення коштів на ці витрати. Враховуючи вищезазначене, підстав для нарахування та виплати компенсації немає. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (Закон № 2050-ІІІ) з послідуючими змінами та доповненнями, та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок № 159) з послідуючими змінами і доповненнями. Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у даному Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україно та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата і інші. Відповідно до статті 4 Закону №2050-111, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (Порядок №159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. За змістом пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством). З аналізу наведених правових норм колегія суддів вказує, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячного довічного грошового утримання). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній-справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, щомісячне довічне грошове утримання). При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі щомісячного грошового утримання, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги ( Постанова Верховного суду від 03 липня 2018 р. у справі № 521/940/17). Відповідно до положень пункту 7 Порядку №159, компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Суд апеляційної інстанції вважає, що пенсійний орган, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено щомісячне довічне грошове утримання у встановленому законом розмірі, повинен був здійснити виплату цього утримання з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання, є порушенням права позивача на отримання такої компенсації. Крім того, апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про відсутність його вини у несвоєчасній виплаті сум довічного грошового утримання, нарахованих на виконання рішень суду, з посиланням на те, що виплата вказаних сум пенсії здійснена відповідно до Постанови №649, оскільки позивач, отримував довічне грошове утримання у зменшеному розмірі внаслідок протиправних дій Управління, що встановлено рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 по справі №500/2435/18, від 18.04.2019 по справі №500/525/19, тобто несвоєчасна виплата сум довічного грошового утримання у спірному випадку зумовлена протиправними діями відповідача, а не внаслідок застосування положень Постанови №649. Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність фінансування для виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 500/6446/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний