Постанова 4857 № 260/748/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/748/20 пров. № А/857/21776/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів : Іщук Л.П.,Носа С.П. з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року (постановлена головуючим-суддею Дору Ю.Ю. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Тячівська районна державна адміністрація, Теребовлянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суді із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі Тячівська РДА), згідно висновку №01-15.4/31 від 28.07.2018 про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою : АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 та зобов`язати відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської РДА в порядку та у строки, передбачені ст.ст.118, 1861 Земельного кодексу (далі ЗК) України, погодити їй проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 09.02.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення та зобов`язано відповідача повторно розглянути поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 25.05.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення судового контролю щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20 на підставі ст.382 КАС України та постановити ухвалу про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень щодо виконання рішення суду на підставі ст.383 КАС України. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контрою щодо виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20 було повернуто заявнику. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 15.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 по справі №260/748/20 про повернення заяви скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 заяву ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправними дії відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської РДА щодо невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20 та зобов`язано відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської РДА вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню вказаного судового рішення. У задоволенні інших заявлених вимог відмовлено. Окрему ухвалу направлено до відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської РДА для реагування та вжиття заходів щодо усунення встановлених судом порушень. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду першої інстанції з покликанням на факт позбавлення процесуальної можливості встановити судовий контроль за заявою позивача після ухвалення судового рішення є необґрунтованим, оскільки у разі його невиконання, позивач має право звернутися з такою заявою після винесення рішення по суті. Крім того, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника об`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційна скарга сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА мотивована тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20 сектором у межах компетенції та вимог чинного на час розгляду проекту законодавства, було розглянуто проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та за наслідками розгляду проект було прийнято. Відтак, сектором вчинено усі дії, які відповідають вимогам законодавства. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити повністю, а апеляційну скаргу сектору містобудування та архітектури частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю задовольнити, а заяву в частині визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень щодо виконання рішення суду на підставі ст.383 КАС України повернути заявнику, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 09.02.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення та зобов`язано відповідача повторно розглянути поданий позивачем проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час судового розгляду не здобуто доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка згідно Генерального плану, поєднаного з детальним планом території села Теребля, затвердженого VII сесією VII скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016, розташована на землях загального користування (вулиця). Відповідно до листа Тячівської РДА №03-39/5/145 від 23.02.2021 на запит від 17.02.2021 щодо надання копії Генерального плану, поєднаного з детальним планом території с.Теребля позивача було проінформовано про те, що такий розроблено відповідно до ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно Закону виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками містобудівної документації на місцевому рівні, матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженням в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобів масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування. Згідно вимог чинного законодавства, порекомендовано звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування щодо надання копії вищезгаданої містобудівної документації, в зв`язку з відсутністю в Тячівської РДА технічних засобів для копіювання документальних матеріалів не стандартного формату. У подальшому, листом сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА №01-15.1/141 від 31.03.2020 було повідомлено, що у зв`язку з наданням ОСОБА_1 незавірених копій проекту землеустрою, сектор повернув вищевказаний проект без розгляду, як такий, що не відповідає вимогам ч.4 ст.1861 ЗК України. Також, листом сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА №01-15.1/186 від 22.04.2020 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що наявні у матеріалах проекту землеустрою картографічні матеріали (схема розміщення земельної ділянки, план відведення земельної ділянки, план меж земельної мідянки, акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки), на яких показане місце розташування спірної земельної ділянки, не відповідають наявному у секторі містобудування та архітектури генеральному плану, поєднаному з детальним планом території с.Теребля, затвердженому рішенням VІІ сесії VІІ скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016, така розташована на землях загального користування (вулиця), що не відповідає вимогам містобудівної документації, план зонування території с. Теребля у складі генерального плану населеного пункту і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану не розроблявся. Враховуючи викладені у постанові Восьмового апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №260/748/20 висновки, встановлено невідповідність проекту землеустрою містобудівній документації, а саме : надане ОСОБА_1 до матеріалів справи та наявне у матеріалах проекту із землеустрою викопіювання з плану зонування с.Теребля Тячівського району зазначеного у Постанові, де показано місце розташування спірної земельної ділянки, не відповідає наявному у секторі містобудування та архітектури генерального плану, поєднаному з детальним планом території с.Теребля, затвердженого рішенням VІІ сесії VІІ скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016. Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20, а відтак протиправність дій суб`єкта владних повноважень - відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської РДА та направлення до відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської РДА окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону зі встановленням строку для повідомлення суду про їх усунення. В частині вимоги заявника про встановлення судового контролю про виконання судового рішення, суд першої інстанції відмовив, оскільки зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, відповідачем у справі, суд може лише одночасно з його ухваленням. Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Згідно ст.1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтею 382 КАС України, згідно з положеннями якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, установити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, вправі суд, який ухвалив судове рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту, шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов`язків, пов`язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування таких заходів впливу є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, встановленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 по справі №17-рп/2011 зазначив, що механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. У Рішенні від 30.06.2009 по справі №16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 п.п.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Суд апеляційної інстанції зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Цей обов`язок не залежить від того, подала особа, на користь якої прийнято рішення, заяву чи виконавчий лист. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. При цьому, передбачені статтею 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.02.2020 по справі №0640/3719/18, від 04.03.2020 по справі №539/3406/17, від 11.06.2020 по справі №640/13988/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням. Як встановлено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 09.02.2021, після затвердження рішенням сьомої сесії VII скликання Тереблянської сільської ради Тячівського району №85 від 10.06.2016 Генерального плану, поєднаного з детальним планом території с.Теребля, позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,2500 га за рахунок земель запасу Тереблянської сільської ради, земель, які перебувають у користуванні для будівництва та обслуговування жилого будинку та надвірних споруд в АДРЕСА_1 . Тереблянською сільською радою не було представлено Генеральний план, поєднаний з детальним планом території с. Теребля. Надане відповідачем викопіювання з плану зонування с.Теребля Тячівського району, що являється частиною генерального плану, поєднаного з детальним планом території с. Теребля, затвердженого VII сесією VII скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016, підлягає критичній оцінці, оскільки такий документ не завірений в установленому порядку. Водночас, відповідачем не надано відомостей щодо актуальності вказаного викопіювання та підтвердження того, чи являється таке викопіювання з Генерального плану, поєднаного з детальним планом території села Теребля, затвердженого VII сесією VII скликання Тереблянської сільської ради №85 від 10.06.2016. Також позивачем було долучено до відзиву на апеляційну скаргу схему розміщення земельної ділянки, викопіровку з плану зонування с. Теребля Тячівського району, на яких місце розташування спірної земельної ділянки є відмінним від того, яке вказано у представленому відповідачем викопіюванні з плану зонування с. Теребля Тячівського району. Відповідачем не було доведено судам першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті, правомірність оспорюваного висновку, зокрема не надано суду доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка, згідно вказаного Генерального плану, розташована на землях загального користування, а тому такий висновок не ґрунтується на вимогах закону. Також, у рішенні вказано, що огляд в судовому засіданні представленого третьою особою Генерального плану с. Теребля не спростував наведених висновків суду, оскільки за результатами такого огляду не встановлено помилковості розробленого позивачем проекту землеустрою. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що листом №01-15.1/186 від 22.04.2021 сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА повернув частину матеріалів проекту із землеустрою без урахування рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 09.02.2021. З урахуванням того, що відповідач не виконав рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 по справі №260/748/20, то такий спосіб судового контролю за виконання судового рішення, як встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення відповідно до ст.382 КАС України, на думку колегії суддів, буде доцільним у цій правовій ситуації, як спосіб перевірити хід виконання рішення суду. При цьому, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що стаття 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов`язання подати звіт існує виключно на стадії ухвалення судового рішення. На підставі наведених вище норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зважаючи на те, що на встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду є об`єктивні підстави, а саме часткове виконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виконання рішення суду є завершальною стадією судового розгляду і контроль за її проходженням покладено на суд. При цьому, суд зобов`язаний реагувати на будь-які факти затримки у виконанні рішення суду. Таким чином, заяву позивача про встановлення судового контролю за виконання судового рішення, шляхом встановлення строку для подання звіту, необхідно задовольнити та встановити 2 місяці, з моменту дати набрання законної сили цієї постанови, на подання відповідачем до Закарпатського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у цій справі. Стосовно вимоги заявника про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідно до ст.383 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до ч.1-3 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Відповідно до ч.4 ст.383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Отже, заява в порядку статті 383 КАС України може бути розглянута судом за умови її відповідності вказаним вище вимогам процесуального закону. Як встановлено судом апеляційної інстанції та видно з матеріалів справи, вказана заява не відповідає вищезазначеним вимогам, зокрема, заявником на виконання вимог пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України не надано інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження. Колегія суддів зазначає, що встановлені законодавцем вимоги до позовних заяв, заяв та інших документів, які подаються до суду, не можна вважати несуттєвими. Такі є обов`язковими для дотримання та виконання. Подання до суду заяви у порядку, передбаченому ст.383 КАС України, пов`язане саме з оскарженням дій та бездіяльності відповідача при примусовому виконанні судового рішення, на користь чого свідчать положення пунктів 6-8 частини 2 статті 383 КАС України, за якими позивач має зазначити у заяві, зокрема, відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження, інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження. Незгода з добровільно виконаним рішенням не породжує у заявника права на звернення до суду в порядку статті 383 КАС України. Виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до ст.383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 по справі №805/1458/17-а, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Таким чином, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку ст.383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Відповідно до абз.2 ч.3 ст.383 КАС України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана позивачем заява не відповідає встановленим статтею 383 КАС України вимогам, а тому підлягає поверненню. Суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України. Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 317, 321, 325, 328, 382, 383 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Апеляційну скаргу сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області задовольнити частково. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року по справі №260/748/20 скасувати. Зобов`язати відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі №260/748/20 протягом двох місяців з дати набрання цією постановою законної сили. Заяву ОСОБА_1 в частині постановлення окремої ухвали на підставі статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі №260/748/20 повернути заявнику. Постанова в частині встановлення судового контролю на підставі статті 382 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а в частині повернення заяви набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук С. П. Нос Повне судове рішення складено 14.04.2022