Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3758/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3758/20 пров. № А/857/16914/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л. П., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року, прийняте суддею Біньковською Н. В. у місті Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення,- встановив: ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій відповідача при нарахуванні пенсійного забезпечення особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56 та 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання відповідача привести розмір основної пенсії у відповідність до вимог чинного законодавства, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановивши виплати додаткової пенсії за втрату здоров`я та надбавки за понаднормований стаж від розміру зарплати, взятої для обрахунку пенсії із 08.10.2017 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, з врахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що позивачу призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до п. 1 ч.1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який відпрацював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року та обчислено відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію позивачу призначено до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року № 2148-VIII. Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017 року, тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом. Крім того, у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017 року відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами. Отже, зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Із заявою про перерахунок основної пенсії у розмірі, не нижчому, ніж розмір прожиткового мінімуму, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області 08.10.2020 року. Станом на час звернення позивача із вказаною заявою, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» становив 1712,00 грн. Як слідує із рішення відповідача 23.04.2020 року, яким проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , загальний розмір пенсії за віком позивача з 01.07.2020 року призначено в розмірі 1712,00 грн. Отже, загальний розмір пенсії позивача за віком на час його звернення із відповідною заявою про перерахунок пенсії становить 1712,00 грн., що не є меншим розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Суд звертає увагу, що відповідач станом на час розгляду заяви від 08.10.2020 року не відмовляв позивачу у виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю. Більше того, як слідує із матеріалів справи, виплата позивачу додаткової пенсії, як особі віднесеній до 2 категорії з числа ліквідаторів здійснюється у розмірі 170,82 грн., що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії №926210191519 від 24.02.2021 року (а.с.62), Таким чином, оскільки позивач отримує, окрім пенсії за віком, додаткову пенсію потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також доплату до прожиткового мінімуму, що у своїй сукупності призводить до отримання ним пенсії в розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому у задоволенні позовної вимоги позивача про приведення у відповідність розміру основної пенсії за віком величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановивши виплати додаткової пенсії, слід відмовити. Суд також вважає некоректним посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.10.2019 року у справі № 809/627/18, оскільки спірні правовідносини у вказаній справі не є тотожні і стосуються припинення виплати особі раніше перерахованої пенсії, а не перерахунку пенсії. Судом встановлено, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 08.10.2020 року. Отже, перерахунок пенсії позивачу слід проводити з 01.10.2020 року. Враховуючи наведене, суд залишає без задоволення позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи з 08.10.2017 року. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відтак слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 року з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач мав право на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII за наявності стажу роботи не менше 20 років, однак призначення пенсії відбувається за нормами статті 28 Закону №1058-IV з урахуванням стажу роботи 35 років. Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності з 11.10.2017 року, внесено зміни до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, оскільки діє нова редакція ч.2 статті 56 Закону №796-XII, а позивачу пенсія призначена на умовах ч.1 статті 27 Закону №1058-IV, то немає підстав для проведення перерахунку пенсії на умовах ч.2 статті 56 Закону №796-XII. Питання визнання такими, що не відповідають Конституції України змін, внесених Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, в Конституційному Суді України не розглядались, зміни до Закону діють з 11.10.2017 року і по сьогоднішній час, отже є чинними і підлягають виконанню. Як зазначалось вище, ст.55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводиться відповідно до Закону №1058-IV, а стаття 28 Закону №1058-IV встановлено повний страховий стаж для чоловіків 35 років, а також передбачено збільшення пенсії за віком на 1 відсоток розміру пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам. Оскільки у ОСОБА_1 відсутній понаднормовий стаж понад 35 років (наявний стаж 25 років), то збільшення пенсії за віком на 1 відсоток суперечить чинному законодавству. Також зазначає, що форма заяви про призначення/перерахунок пенсії передбачена Порядком №22-1. Однак, заява позивача викладена у формі звернення щодо надання роз`яснення про перерахунок пенсії. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Позивач з 20.09.2013 року отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку встановленого для одержання державних пенсій згідно із пунктом 1 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка обчислена за нормами частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 47). 08.10.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо приведення пенсійного забезпечення у відповідність до вимог чинного законодавства, оскільки трудовий стаж позивача складає 25 років 5 місяців і 9 днів, відтак він має право на повну державну пенсію, другу пенсію - за втрату здоров`я та надбавку за понаднормативний стаж за 5 років. Листом від 30.10.2020 року №3486-3307/Г-03/8-0900/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що йому призначена пенсія відповідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка обчислена за нормами частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії позивача виходить набагато менший від попереднього, а тому відсутні підстави для його проведення. Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням страхового стажу 25 років 5 місяців (індивідуальний коефіцієнт становить 0,78861) та заробітної плати за період з 01.07.1986 року по 31.12.1990 рік і з 01.07.2000 року по 31.03.2005 рік 3855,38 грн., в тому числі: 979,92 грн. основний розмір пенсії; 263,32 грн. доплата до пенсії при неповному стажі; 170,82 грн. додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії; 297,94 грн. доплата до мінімальної пенсійної виплати (а.с. 10). Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон №1058-IV). Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором. Нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі - Закон № 796-ХІІ) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Згідно з частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (в редакції чинній до 11.10.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності 11.10.2017) частину 2 статті 56 Закону №796-ХІІ доповнено реченням «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини 2 статті 27 Закон №1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Водночас, згідно з частиною 1 статті 27 Закон №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп-Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно достатті 25 цього Закону. З аналізу зазначених норм слідує, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв`язку зі змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV. Оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV, а наголошує на збереженні визначених ч.1 ст. 27 Закону № 1058-IV умов пенсійного забезпечення, на думку суду апеляційної інстанції, відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18, а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Позиція суду першої інстанції є помилковою, що в цій справі правовідносини не є тотожними. Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 300/3758/20 в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, з врахуванням раніше виплачених сум, скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі № 300/3758/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич