Ухвала КГС ВС № 918/307/21

від 11.04.2022 · Господарська

УХВАЛА 11 квітня 2022 року м. Київ cправа № 918/307/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Кролевець О.А., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду (головуючий - Демидюк О.О., судді - Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.) від 01.11.2021, у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ніла Хасевича-26" про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, ВСТАНОВИВ: 01.12.2021 ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №918/307/21 до суду касаційної інстанції разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №918/307/21 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з несплатою судового збору та на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням заявниці строку для подання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення, або наведення інших підстав для поновлення строку. 21.01.2022 до Верховного Суду від скаржниці надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано конверт, в якому на адресу скаржниці була надіслана постанова Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №918/307/21 та фіскальний чек від 19.01.2022 №ПН 215600426655, що не міг вважатися належним доказом підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, оскільки фіскальний чек не містив інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга та дати прийняття судового акта (постанови), що оскаржується, з огляду на що з чеку не вбачалося, яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором. У зв`язку з цим, ухвалою Верховного Суду від 24.01.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №918/307/21 повернуто без розгляду на підставі статті 174 та частини 5 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. 22.02.2022 ОСОБА_1 повторно звернулася з касаційною скаргою на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №918/307/21. Також заявниця подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Оскаржувана ОСОБА_1 постанова Північно - західного апеляційного госпо-дарського суду ухвалена 01.11.2021, повний текст складено 05.11.2021, а отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 25.11.2021. Водночас, вдруге касаційна скарга була подана скаржницею 22.02.2022, тобто з пропуском більше 2 місяців цього строку. Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. В обґрунтування підстав поновлення строку, ОСОБА_1 зазначає, що весь час після отримання ухвали про повернення касаційної скарги вона перебувала в стресовому стані та не могла повірити, що саме її неуважність призвела до повернення касаційної скарги. Зазначає, що нас готують до того, що кожного дня буде необхідно тікати та залишати свою домівку через можливий напад країни-сусіда. Вважає, що час, який був нею використаний після отримання ухвали Верховного Суду (три тижні) не свідчить про її зволікання, а був саме необхідним часом для того щоб отямитися та почати діяти. Крім того, запроваджені урядом України обмеження щодо запобігання розповсюдженню коронавірусного захворювання COVID-19 призводять до певних труднощів як у повсякденному житті громадян, так і в роботі органів публічної влади, установ, організацій - у тому числі поштових відділень. Карантинні обмеження ускладнюють роботу установ, організацій, внаслідок чого їхні працівники можуть допускати ненавмисні помилки під час надання послуг громадянам. Колегія суддів зауважує, що зазначені причини не визнаються судом поважними та не можуть вважатися такими, що дійсно перешкоджали зверненню з касаційною скаргою у передбачений законом строк. Скаржниці вже надавався строк для усунення недоліків, вона була обізнана щодо необхідності їх усунення, при цьому своїм правом на усунення недоліків скористалася лише частково. Вказані обставини свідчать про невжиття нею всіх необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства, встановлених для звернення з касаційною скаргою в межах передбаченого законом строку. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що ухвала Верховного Суду від 24.01.2022 про повернення касаційної скарги була нею отримана 31.01.2022, проте, вдруге з касаційною скаргою скаржниця звернулася до суду лише 22.02.2022. Відтак, звернення до суду касаційної інстанції поза межами встановленого строку, не підтверджує неможливість звернутися з касаційною скаргою раніше, а зазначені скаржницею доводи про те, що час, який був нею використаний після отримання ухвали Верховного Суду (три тижні) не свідчить про її зволікання, а був саме необхідним часом для того щоб отямитися та почати діяти, не можуть бути взяті до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржниця не навела будь-яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на касаційне оскарження. При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що в країні йде війна, а вона готувалась до того, що кожного дня буде необхідно тікати та залишати свою домівку через напад країни-сусіда спростовується тим, що в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. Звернулася скаржниця з касаційною скаргою 22.02.2022, а тому весь цей час (більш ніж три тижні з дня отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги) не могла бути обізнаною про неминучість військової агресії Російської Федерації. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Законом України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних про-цесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, вста-новлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і та-кими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Тобто, відповідно до цієї норми, суд поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, лише у випадку якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Однак скаржниця у скарзі не наводить підстав пропуску строку, які зумовлені обмеженнями, впровадженими, у зв`язку з карантином. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з проце-суальних строків. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав, наведених скаржницею у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №918/307/21 та про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху з наданням заявниці строку для наведення, за наявності, інших підстав поважності пропуску, встановленого процесуального строку на касаційне оскарження. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Предметом спору у справі №918/307/21 є визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів Об`єднання співвласників гуртожитку на вул. Ніла Хасевича, 26 в м. Рівне "Ніла Хасевича-26" , оформленого протоколом № 2 від 22.02.2018 року у м. Рівне. Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, а саме одну немайнову вимогу, скаржниця при подачі цієї касаційної скарги повинна була сплатити судовий збір у розмірі 4 540,00 грн = (2270,00 грн х 200 %). Проте, до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі не додано. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з несплатою судового збору, скаржниці необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 4 540,00 грн. Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В: