LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4874906/1078/21

від 06.04.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.21 р. у справі № 906/1078/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2022 року Справа № 906/1078/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 16.12.21 р. суддею Кравець С.Г. у м.Житомирі, повний текст складено 17.12.21 р. у справі № 906/1078/21 за позовом Житомирського міського центру зайнятості до Житомирської обласної прокуратури про стягнення 23744,67 грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.12.2021 у справі №906/1078/21 позов задоволено. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, буд. 11; ідентифікаційний код 02909950) на користь Житомирського міського центру зайнятості (10009, м.Житомир, пл.Польова, буд.6-А; ідентифікаційний код 13561251): - 23 744, 67 грн допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 , - 2 270 грн витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням від 16.12.2021 у справі №906/1078/21 Житомирська обласна прокуратура звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №906/1078/21. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2021 у даній справі про задоволення позову скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Житомирського міського центру зайнятості відмовити. Стягнути на користь прокуратури Житомирської області здійснені нею судові витрати. Так, скарга мотивована тим, що задовольняючи позов, суд виходив з того, що Житомирським міським центром зайнятості у період з 15.03.2021 по 02.06.2021 ОСОБА_1 (якого в подальшому поновлено судом на посаді) виплачено допомогу по безробіттю, яка відповідно до ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" підлягає стягненню з роботодавця. Вказане судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню. Обгрунтовуючи подання апеляційної скарги та її вимоги зазначає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки під час розгляду даної господарської справи судом першої інстанції були відсутні докази, якими підтверджено неправомірність дій Житомирської обласної прокуратури під час звільнення ОСОБА_1 . Вважає, що позивачем не доведено факту незаконного звільнення з посади Житомирською обласною прокуратурою ОСОБА_1 , якому виплачена допомога по безробіттю в сумі 23 744, 67 грн., оскільки судове рішення у адміністративній справі №240/2118/21, на підставі якого ОСОБА_1 поновлено на посаді, оскаржується в касаційному порядку. Житомирською обласною прокуратурою подавалось до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення судом касаційної інстанції справи №240/2118/21. Однак, суд першої інстанції, розглянувши указане клопотання, відмовив у його задоволенні. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 матеріали спраи №906/1078/21 витребувано з Господарського суду Житомирської області. 18.01.2022 матеріали справи №906/1078/21 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 16.12.21 р. суддею Кравець С.Г. у м. Житомирі, повний текст складено 17.12.20 р. у справі № 906/1078/21. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Також запропоновано позивачу у строк до 15.02.2022 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 21.01.2022 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги не скористався. Відповідно до ст.ст. 69, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. На підставі заяви від 15.03.2021 про надання (поновлення) статусу безробітного, персональної картки №065021031500017 з розрахунком стажу станом на 12.03.2021, довідки №431 від 04.06.2021 (а.с.7,10,24) та відповідно до ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", ОСОБА_1 було надано статус безробітного та з 15.03.2021 призначено допомогу по безробіттю. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Житомирської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №240/2118/21 визнано протиправним та скасовано рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 11.01.2021 №24 "Про неуспішне проходження прокурором атестації"; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Житомирської обласної прокуратури від 10.03.2021 №53к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Коротишівської окружної прокуратури Житомирської області та органах Житомирської обласної прокуратури, з 15.03.2021; стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по 17.05.2021 у розмірі 46 944, 84 грн. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №240/2118/21 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Житомирської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року - без змін. На підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2021, керівником Житомирської обласної прокуратури О.Білошицьким було видано наказ №336н від 03.06.2021, яким: скасовано наказ керівника Житомирської обласної прокуратури від 10.03.2021 №53к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області та органів Житомирської обласної прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області та в органах Житомирської обласної прокуратури з 15.03.2021 (а.с.9). За час перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю в сумі 23 744, 67 грн, що підтверджується довідкою №431 від 04.06.2021 щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги по безробіттю (а.с.24), а саме: за березень 2021 4 979, 35 грн, за квітень 2021 9 080, 00 грн, за травень 2021 9 079, 99 грн, за червень 2021 - 605, 33 грн. 04.06.2021 Житомирським міським центром зайнятості було видано наказ №74 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю", яким зобов`язано вжити заходів по поверненню коштів в сумі 23 744, 67 грн, виплачених у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв`язку із поновленням його на роботі на підставі рішення суду, на посаді прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області (а.с.25). 07.06.2021 Житомирський міський центр зайнятості звернувся до Житомирської обласної прокуратури з претензією №1317/08 від 07.06.2021 про відшкодування сплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 23 744, 67 грн (а.с.26, докази надіслання а.с.27), проте, вказана претензія не була задоволена відповідачем. Враховуючи викладені обставини, посилаючись на положення ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", позивач звернувся з позовом до суду, та вимагає стягнення з відповідача суми виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 23 744, 67 грн., що і є предметом спору. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулюються, закрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття-система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Одним із видів такого забезпечення за Законом, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Згідно п. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Відповідно до ст. 34 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботі. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі: 1) поновлення його на роботі за рішенням суду; 2) незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; 3) незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю. Згідно п.п. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов`язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів): поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Згідно ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення. Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним. Матеріали справи свідчать про те, що з метою добровільного вирішення питання щодо повернення виплачених ОСОБА_1 коштів у вигляді допомоги по безробіттю в позасудовому порядку, позивачем надіслано відповідачу претензію №1317/08 від 07.06.2021 р., однак, вказана претензія не була задоволена відповідачем. Водночас повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини 1 статті 34 та частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", якими передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Тобто, праву Фонду стягувати - кореспондує обов`язок Роботодавця відшкодувати. Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, а саме: Державна служба зайнятості України через її територіальні органи, яким є, зокрема, позивач у справі (частина 6 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", до роботодавців, зокрема, належать: установи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Отже, Коростишівська місцева прокуратура Житомирської області є роботодавцем громадянина ОСОБА_1 , який зобов`язаний виконати вимогу, передбачену Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо відшкодування допомоги по безробіттю, яка була виплачена гр. ОСОБА_1 як безробітному, з огляду на встановлення рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі №240/2118/21 протиправного звільнення даної особи та поновлення його на посаді прокурора Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області та в органах Житомирської обласної прокуратури з 15.03.2021. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що у період з 15.03.2021 р. по 02.06.2021 р. ОСОБА_1 перебував на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості як безробітний. Судом встановлено, що позивачем здійснено виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 в загальному розмірі 23 744, 67 грн. за період з 15.03.2021 р. - 02.06.2021 р., яка підлягає відшкодуванню відповідачем, зважаючи на встановлені обставини справи та вищевикладені вимоги правових норм, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував. Аналогічна позиція щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця міститься в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №910/12913/17 та від 12 липня 2018 року у справі №914/586/17. Аналізуючи ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", суд апеляційної інстанції вказує, що позивачу надається право утримати із роботодавця суму виплаченого органами соціального страхування забезпечення безробітному лише у разі поновлення його на роботі, що має бути підтверджено рішенням суду. Вказане утримання є мірою відповідальності роботодавця, покладенням на нього тягаря грошової компенсації, яку в законному порядку від органів соціального страхування отримала особа, яка була незаконно звільнена, оскільки право на отримання оплати праці є невід`ємним правом особи, що гарантовано Конституцією України. За встановлених обставин, враховуючи що відповідач не надав доказів повернення вищевказаних грошових коштів позивачу, позовні вимоги Житомирського міського центру зайнятості є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Безпідставними є доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо не доведення позивачем складу правопорушення у діях відповідача як підстави для притягнення останнього до відповідальності, з огляду на те, що предметом спору не є стягнення завданих збитків відповідачем, а стягнення з роботодавця сплачених сум страхових коштів. Дана вимога позивача грунтується на законодавстві, перерахованому у даній постанові. В свою чергу об`єкти дослідження (що визначаються підставами та предметом позову) у справах про стягнення збитків і про стягнення виплачених безробітному сум не є тотожними. Судом також прийнята до уваги постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №240/2118/21, якою рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 залишено без змін. Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.21 р. у справі № 906/1078/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Бучинська Г.Б. Суддя Грязнов В.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»