Ухвала КЦС ВС № 212/1555/20

Ухвала Іменем України 22 лютого 2022 року м. Київ справа № 212/1555/20 провадження № 61-21227ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку та інших процесуальних дій, що обмежували його права, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на свою користь 700 000 грн - на відшкодування моральної шкоди і 30 000 грн - на відшкодування майнової шкоди. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 27 березня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2015040730000841 слідчим слідчого відділу Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справі України в Дніпропетровській області (далі - Жовтневий РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області) внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 213 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 18 травня 2015 року слідчим Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12015040730000841 за відсутністю складу кримінального правопорушення. 07 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120150402300000542 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 213 КК України. 24 листопада 2015 року за місцем його мешкання в домоволодінні на АДРЕСА_1 слідчим Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області в межах кримінального провадження № 120150402300000542 було проведено обшук, під час якого вилучено: 20 кг брухту кольорових металів; грошові кошти в сумі 17 089 грн; два мобільні телефони LENOVO і SAMSUNG; електронні підлогові ваги в кількості 1 шт.; документи у вигляді 1 зошита, 2 блокнотів і 4 аркушів паперу з рукописними записами; квитанцію від 11 лютого 2015 року № 007001, квитанцію від 06 лютого 2009 року № 238, квитанцію без зазначення дати № 3793. В подальшому з матеріалів кримінального провадження № 12015040230000542 виділено кримінальне провадження, яке зареєстровано за № 12015040230000634 від 27 листопада 2015 року за частиною першою статті 213 КК України за фактом здійснення прийому брухту кольорових металів на території домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . 30 листопада 2015 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 213 КК України. В цей же день обвинувальний акт відносного нього було направлено до суду. За результатами судового розгляду вказаного кримінального провадження Криворізька місцева прокуратура № 2 звернулася до суду з постановою про відмову від публічного обвинувачення. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року у справі № 212/10039/15-к зазначене кримінальне провадження закрито у зв`язку невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримати. Також вказаною ухвалою суду вирішено повернути йому вилучені 24 листопада 2015 року речові докази. Крім цього, Покровським відділенням поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Покровське ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області) здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040730001372 від 05 травня 2016 року за частиною першою статті 213 КК України за фактом здійснення прийому металобрухту. За результатами досудового розслідування 13 липня 2016 року слідчим слідчого відділу Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС України винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки встановлено відсутність події кримінального правопорушення. Незаконними діями органів досудового слідства та суду йому завдано моральної шкоди, яка полягає в порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації його життя, неодноразові обшуки, що негативно чином вплинуло на здоров`я його матері. Моральну шкоду він оцінив у розмірі 700 000 грн. Крім цього, йому було завдано майнової шкоди в сумі 30 000 грн, яка складається з вартості не отриманого майна за ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2019 року. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна - Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 300 000 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду, шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ). В іншій частині позову відмовлено. Врахувавши тривалість, глибину фізичних та душевних страждань, спричинених позивачу притягненням до кримінальної відповідальності, істотність змін в його житті та можливість їх відновлення, керуючись засадами справедливості, співмірності, добросовісності та розумності, місцевий суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок Державного бюджету 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки такий розмір відповідатиме завданій позивачу моральній шкоді, а також вимогам частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Однак, на думку суду, заявлена вимога про відшкодування майнової шкоди не підлягає задоволенню, так як позивач не надав доказів на підтвердження вартості вилученого в нього майна, а також - розрахунку завданої йому майнової шкоди. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і його представника - Чепурнова В. І. задоволено частково. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області) залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року змінено в частині відшкодування майнової шкоди і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким частково задоволено вказані позовні вимоги. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 17 089 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди відмовлено. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, а також - з висновками про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування вартості не отриманого майна, а саме - брухту кольорових металів масою 20 кг. Однак у ОСОБА_1 також було вилучено 17 089 грн, які йому не повернені. Тому вказані кошти підлягають стягненню на користь позивача. 24 грудня 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ГУ НП в Дніпропетровській області подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Крім цього, ГУ НП в Дніпропетровській області подало заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 січня 2022 року визнано наведені в заяві ГУ НП в Дніпропетровській області підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду: заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати відповідні докази; уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також - сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 6 341,78 грн. При цьому заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду. На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме: заява про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року; уточнена касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року; копія платіжного доручення від 11 лютого 2022 року № 1543, які ГУ НП в Дніпропетровській області здані на пошту 16 лютого 2022 року. Заява ГУ НП в Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року мотивована тим, що воно отримало копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду 25 листопада 2021 року. На підтвердження вказаних обставин ГУ НП в Дніпропетровській області надало копію конверта Дніпровського апеляційного суду за ідентифікатором поштового відділення 5010102875021. Заява підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, а також надана заявником копія поштового конверта Дніпровського апеляційного суду за ідентифікатором поштового відділення 5010102875021, згідно з яким поштове відправлення було отримане 25 листопада 2021 року, свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення. Тому заяву ГУ НП в Дніпропетровській області необхідно задовольнити. Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Уточнена касаційна скарга ГУ НП в Дніпропетровській області мотивована тим, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Суди попередніх інстанцій не обґрунтували розмір суми, яку стягнули на користь позивача на відшкодування моральної шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок доведення наявності шкоди та її розміру. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та його вини в її заподіянні. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19, та не було враховане судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Позивач не надав доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового розслідування та прокуратури, і спричиненням йому моральної шкоди в заявленому ним розмірі. Крім цього, уточнена касаційна скарга ГУ НП в Дніпропетровській області містить посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, тобто на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак формальне посилання заявника на те, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування конкретної норми права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах. Разом з тим наведені заявником доводи касаційної скарги є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Судами встановлено, що 27 березня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2015040730000841 слідчим слідчого відділу Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 213 КК України. 13 травня 2015 року слідчим слідчого відділу Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час обшуку нічого не виявлено та не вилучено, обставини кримінального провадження свого підтвердження не знайшли, тому за результатами досудового розслідування 18 травня 2015 року слідчим слідчого відділу Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12015040730000841 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення. 07 жовтня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120150402300000542 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 213 КК України. 24 листопада 2015 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року в межах кримінального провадження № 120150402300000542 було проведено обшук на території домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 , під час якого у ОСОБА_1 вилучено 20 кг брухту кольорових металів, які передано на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова-Грейн»: підлогові електронні ваги для визначення маси металобрухту; рукописні документи, а також - грошові кошти в сумі 17 089 грн, які передано на зберігання Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Згідно з постановою Прокуратури Дніпропетровської області про виділення матеріалів досудового розслідування від 26 листопада 2015 року з матеріалів кримінального провадження № 12015040230000542 виділено кримінальне провадження, яке зареєстровано за № 1201504023000063 за частиною першою статті 213 КК України за фактом здійснення прийому брухту кольорових металів на території домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 213 КК України. За результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12015040230000634 до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу 30 листопада 2015 року було направлено обвинувальний акт за частиною першою статті 213 КК України відносно ОСОБА_1 . За результатами судового розгляду вказаного кримінального провадження Криворізька місцева прокуратура № 2 звернулася до суду з постановою про відмову від публічного обвинувачення. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 08 листопада 2019 року у справі №212/10039/15-к вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді та вичерпанням можливості їх отримати, відповідно до пункту 3 частини першої статті 284 КПК України. Також зазначеною ухвалою суду вирішено повернути ОСОБА_1 речові докази: брухт кольорових металів масою 20 кг., який зберігався у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Грейн»; електроні підлогові ваги; документи у вигляді зошита, 2 блокнотів та 4 аркушів паперу; грошові кошти загальною сумою 17 089 грн, які перебували на зберіганні Криворізького ВП ГУ НП в Дніпропетровській області; мобільні телефони «LENOVO» і «SAMSUNG». Крім цього, слідчим відділом Покровського ВП КВП ГУ НП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні від 05 травня 2016 року № 12016040730001372 за частиною першою статті 213 КК України за фактом здійснення прийому металобрухту. 29 травня 2016 року слідчим слідчого відділу Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час обшуку нічого не виявлено та не вилучено, обставини кримінального провадження не знайшли свого підтвердження, тому за результатами досудового розслідування слідчим слідчого відділу Жовтневого РВ КМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області 13 липня 2016 року винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Отже, в період з 27 березня 2015 року по 08 листопада 2019 року, що складає 56 місяців, позивач перебував під слідством та судом. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Наведене узгоджується з правовими висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 352/2255/19 (провадження № 61-11055св20). В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Врахувавши тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, характер і обсяг страждань, яких він зазнав, його можливості щодо відновлення немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і саму можливість такого відновлення в необхідному чи повному обсязі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що грошова сума, яка підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, становить 300 000 грн. Такий висновок судів у цій справі узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду. Встановивши, що під час обшуку у ОСОБА_1 було вилучено 17 089 грн, які йому не повернені, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди і правильно постановив стягнути згадані кошти на користь позивача. Посилання заявника на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19, про те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, не заслуговують на увагу, оскільки наведені висновки стосуються загальних підстав деліктної відповідальності. Вказані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. У справах № 686/13212/19, № 686/27885/19 предметами позовів було відшкодування моральної шкоди на загальних підставах цивільно-правової відповідальності. Натомість в цій справі предметом позову є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, тобто підлягають застосуванню спеціальні норми. Такими спеціальними нормами є статті 1167, 1176 ЦК України, статті 1-3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», за змістом яких шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, висновки апеляційного суду в цій справі не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених заявником постановах. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та оцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку та інших процесуальних дій, що обмежували його права. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко