Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/1981/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2896/22 Справа № 191/1981/21 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Керімової-Бандюкової Л.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 13.08.2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 85-2008, згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 100 034,00 грн. на термін до 13.08.2013 року, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до укладеного договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. У випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 100 034,00 грн. В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2012 року з відповідачів на користь позивача АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість в розмірі 195 977,95 грн. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором після ухвалення рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2012 року заборгованість до стягнення за період з 09.08.2012 року по 09.06.2021 року становить 1 049 859,39 грн., з яких: 286 198,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 09.08.2012 року по 09.06.2021 року; 763 660,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 09.08.2012 року по 09.06.2021 року. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 85-2008, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договори поруки. Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення. Ураховуючи, що відповідачі продовжують ухилятися від виконання зобов`язань, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 85-2008 від 13.08.2008 року станом на 09.06.2021 року за період з 09.08.2012 року по 09.06.2021 року в розмірі 1 049 859,39 грн., яка складається із: 286 198,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 09.08.2012 року по 09.06.2021 року; 763 660,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 09.08.2012 року по 09.06.2021 року; а також судові витрати. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.12.2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині відмови у стягнення пені за період з 16.06.2015 року по 09.06.2021 року в розмірі 471 263,25 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони по справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що 13.08.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 85-2008, за умовами якого вона отримала кредит в сумі 100 034,00 грн. (п.1.2), з терміном повернення кредиту, відсотків, і винагороди до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до договору), але не пізніше 13.08.2013 року, із вказівкою на те, що зазначений термін може бути змінений, згідно п.п.2.3.3.,2.4.1 даного договору (п.1.3). Поряд з цим, пунктом 7.1 встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання даного договору обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за даним договором (а.с.8-10). 13 серпня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено з кожним окремо договори поруки № 85-2008/1, № 85-2008/2, № 85-2008/3, за якими поручителі зобов`язались відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань по вищевказаному кредитному договору ОСОБА_1 в тому ж розмірі, що і ОСОБА_1 включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а.с.12-13). Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2012 року, що набрало законної сили 02.11.2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № 85-2008 від 13.08.2008 року в розмірі 185 977,95 грн. Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення АТ КБ "ПриватБанк" у вересні 2012 року з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23.09.2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21.09.2016 року у справі № 6-1252цс16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У пунктах 92, 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу). Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Доводи апеляційної скарги про те, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи. Звернення АТ КБ "ПриватБанк" у вересні 2012 року з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тобто, вказаним вище судовим рішенням стягнуто усю суму заборгованості за кредитом достроково, чим змінено порядок, умови і строк дії кредитного договору та вважається, що строк виконання договору в повному обсязі настав. Таким чином, кредитор згідно вимог частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання кредитного договору та після цього має право лише на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором. Оскільки кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також неустойки (пені), обумовленої цим договором, припинилося. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідачів процентів, нарахованих після ухвалення вищевказаного судового рішення та нарахованої на вказані проценти пені, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. У даному випадку положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. Умовами кредитного договору не обумовлена умова нарахування і сплати процентів, передбачених договором за користування кредитом після закінчення строку кредитування. Щодо дії кредитного договору до повного повернення позичальником кредиту, сплати процентів та можливість нарахування у зв`язку з цим процентів до повного погашення зобов`язання, є необґрунтованими, оскільки така умова кредитного договору не є встановленням строку дії договору в розумінні статті 251 ЦК України. Нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами), про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов`язання за кредитним договором, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. В охоронних/спірних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте таких вимог позивач не у цій справі не пред`явив, що не позбавляє його в майбутньому пред`явити такі вимоги. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2021 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко