Постанова Хмельницький апеляційний суд № 689/2188/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2022 року м. Хмельницький Справа № 689/2188/18 Провадження № 22-ц/4820/8/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнта І. В., секретар судового засідання Гриньова А. М., з участю представника позивачки ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року (суддя Баськов М. М., повне судове рішення складено 11 січня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ярмолинецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення батьківства та стягнення аліментів. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У жовтні 2018 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що 15 лютого 1991 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Восени 2000 року після погіршення стосунків з чоловіком вона познайомилася з ОСОБА_3 . У них склалися близькі відносини і вона мала намір створити з ним нову сім`ю. Шлюбні відносини з ОСОБА_4 припинили. У грудні 2000 року дізналася про вагітність і повідомила про це ОСОБА_3 . Останній не виявив бажання створювати сім`ю, через що вона переконала ОСОБА_4 у тому, що завагітніла від нього, і вони відновили шлюбні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_5 , батьком якої в актовому записі про народження та свідоцтві про народження записаний ОСОБА_4 , з яким вони перебували в зареєстрованому шлюбі. У січні 2018 року повідомила ОСОБА_4 про те, що він не є батьком її доньки. ОСОБА_3 відмовляється визнавати своє батьківство щодо народженої нею дитини та виконувати свій обов`язок щодо її матеріального забезпечення. Тому позивачка просила визнати ОСОБА_3 батьком її доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_6 № 3 від 15 серпня 2001 року, виданого виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_6 та виключити із вказаного актового запису відомості про ОСОБА_4 як батька ОСОБА_6 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення останньою повноліття. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року в позові відмовлено. ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував те, що ОСОБА_3 умисно зайняв позицію не отримувати документи, судові повістки і не з`являтися на виклики та позбавив її можливості надати доказ його кровної спорідненості з дитиною. Ухилення від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів унеможливило її проведення, що є підставою для визнання судом встановленим факту, для з`ясування якого була призначена експертиза. Суд першої інстанції не вжив належних процесуальних заходів для проведення у справі експертизи і передчасно відмовив у позові. Вважає, що з урахуванням практики Верховного суду та Європейського суду з прав людини при вирішенні спору суд мав би приділити особливу увагу інтересам дитини. У засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України. Відповідач ОСОБА_4 і третя особа Ярмолинецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 15 лютого 1991 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим Савинецькою сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області, (а. с. 9, т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила доньку ОСОБА_6 , про що 15 вересня 2001 року виконавчим комітетом Савинецької сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області складений актовий запис про народження № 3, відповідно до якого батьками дитини записані ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (а. с. 8, 23, т. 1). Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу судів на те, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК. Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Отже, суд першої інстанції при вирішення спору обґрунтовано керувався нормами КпШС України, оскільки дитина ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі статті 53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. В силу частини 1 і 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 і 2 статті 77 ЦПК України). Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом частини 1 і 2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України). Позивачка не наддала суду доказів того, що вона спільно проживала та вела спільне господарство з ОСОБА_3 до народження дитини, що вони спільно виховували чи утримували дитину, доказів, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства щодо дитини, народженої нею. Показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які були допитані судом за клопотанням ОСОБА_2 , ґрунтуються на припущеннях - чутках, які вони чули в селі. Станом на 2001 рік ОСОБА_8 було лише 11 років. Це викликає сумніви в можливості розуміння ним на той час відносин між позивачкою і ОСОБА_3 . Крім того, показання свідків не можуть бути визнані належними і достатніми доказами на підтвердження позовних вимог. Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 26.09.2019 за клопотанням ОСОБА_2 у справі була призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза, проведення якої доручалося експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи. На вирішення експертизи було поставлено питання чи є ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки ОСОБА_3 ухилився від отримання копії ухвали та проведення експертизи, яка без його участі не могла бути проведена, суд першої інстанції правильно відповідно до статті 109 ЦПК України визнав факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, але, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності на підставі частини 2 статті 89 ЦПК України, обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в позові. На спростування доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не вжив належних процесуальних заходів для проведення у справі експертизи і передчасно відмовив у позові, судова молекулярно-генетична експертиза була призначена відповідно до ухвал Хмельницького апеляційного суду. Копія ухвали суду від 12.04.2021 була вручена ОСОБА_3 20.05.2021 (а. с.7, т. 2), лист про необхідність явки до експертної установи для відбору зразків крові від 16.06.2021 вручений 24.06.2021 (а. с. 11, т. 2), від отримання копії ухвали суду від 22.12.2021 і листа від 22.12.2021 про необхідність явки до експертної установи він відмовився та на неодноразові виклики експертної установи для відбору зразків крові не з`явився. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду про визнання факту, для з`ясування якого була призначена експертиза. Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні спору суд не приділив особливу увагу інтересам дитини. Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають. Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 квітня 2022 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта