Постанова 4816 № 581/535/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2022 року м.Суми Справа №581/535/21 Номер провадження 22-ц/816/396/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 грудня 2021 року, у складі судді Сізова Д.В., ухваленого в сел. Липова Долина Сумської області, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №839596697 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 6000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою 0,80% від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами. За договором факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого позивачу перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15595 грн 00 коп., з яких 6000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9595 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками. Посилаючись на те, що відповідач не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки повернуті не були, виникла заборгованість за договором у розмірі 20165 грн 00 коп., з яких 6000 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту, 9595 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4570 грн 00 коп. - штраф та пеня, яку і просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка наданим позивачем договорам факторингу та реєстрам права вимоги, довідці ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», якими підтверджується набуття ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за кредитним договором від 30 квітня 2019 року укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а відповідач у свою чергу ці докази не спростував. Зазначає, що сторони договору факторингу від 28 листопада 2018 року - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на запит представника позивача не надали необхідних документів на підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс». ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги без задоволення. Вказує також і на те, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними та не є співмірними з часом, витраченим для надання правової допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» прав грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 30 квітня 2019 року, як того вимагає п. 4.1 договору факторингу. Надана позивачем довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення цим товариством 06 серпня 2019 року права грошової вимоги ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 33) не може замінювати собою договір факторингу чи його додаток, а відповідний Реєстр прав вимог між цими сторонами у матеріалах справи відсутній. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних обставин. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 121). Відповідно до умов вказаного договору, клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Пунктами п. 4.1, 12 вказаного договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, з відповідним Реєстром права вимоги. Затверджено перелік додатків, серед яких: Додаток № 1 - Форма Реєстру прав вимог. 30 квітня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 839596697, за умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 6000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 0,80 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору (а.с.9). Сторони договору узгодили, що кредит надано строком на 30 днів. Позичальник зобов`язався у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також пеню в розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Крім того, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Згідно з відомостями в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 30 квітня 2019 року підписала кредитний договір № 839596697 за допомогою одноразового ідентифікатора ( а.с.14). З графіку розрахунку до договору № 839596697 від 30 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 повинна була повернути 30 травня 2019 року кредит у розмірі 6000 грн. та сплатити нараховані проценти у розмірі 1440 грн. (а.с. 12). Платіжним дорученням від 30 квітня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило ОСОБА_1 переказ коштів по договору № 839596697 від 30 квітня 2019 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ( а.с.29-30). Відповідно до копії довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02 липня 2021 року №17/07, це товариство 06 серпня 2019 року відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором № 839596697 від 30 квітня 2019 року укладеного з ОСОБА_1 , згідно з укладеним договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 33). 05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-1, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1 договору) (а.с.34-44). Згідно з п. 4.1 вказаного договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Пунктом 12 цього договору затверджено перелік додатків, серед яких: Додаток № 1 - Форма Реєстру прав вимог. 05 серпня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали та скріпили печатками реєстр прав вимоги №

1. Відповідно до вказаного реєстру ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 квітня 2019 року № 839596697 у загальному розмірі 15595 грн., з яких 6000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 9595 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с.45-47). 10 серпня 2020 року між вказаними договірними сторонами укладено додаткову угоду № 1 договору факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-01, відповідно до п. 5.2.4 якої фактор (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») в строк до 25 робочих днів з моменту відступлення права вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, надсилає кожному з боржників повідомлення про відступлення права вимоги до фактора, складеного за формою, що наведена у відповідному додатку до цього договору( а.с. 44). 02 вересня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» надіслало відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та розмір заборгованості перед фактором (а.с. 31, 32). 21 жовтня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 25 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якої договірні сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу у новій редакції. На підтвердження зазначених обставин у матеріалах справи мається копія витягу додаткової угоди на двох аркушах (перший та останній), зі змісту якої вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» є фактор, а ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є клієнтом, зазначено поштові та банківські реквізити (а.с. 48-49). Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку за кредитним договором № 839596697, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 05 серпня 2020 року становить 20165 грн., з яких: 6000 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 9595 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 4570 грн. пеня, штрафи (а.с. 13). Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір, який було виконано останнім в частині надання кредитних коштів відповідачу в сумі 6000 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем набуття права вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 30 квітня 2019 року, а доводи апеляційної скарги позивача вважає непереконливими. Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. З договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що саме підписанням реєстру прав вимоги сторони цього договору засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги, форма якого затверджена в додатку №1 договору. Проте, у визначені ст. 83 ЦПК України строки, позивачем не було надано реєстру прав вимог, підписаного уповноваженими особами ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яким би підтверджувалося набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Крім того, умовами договору факторингу від 28 листопада 2018 року узгоджено, що за відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» сплачується ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування, доказів на підтвердження сплати якої за отримання права вимоги до ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Усупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції була надана належна правова оцінка довідці moneyveo від 02 липня 2021 року за вих. №17/07 за підписом представника за довіреністю Сухорукова Х., що не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги 06 серпня 2019 року за кредитним договором №839596697 від 30 квітня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон Плюс». Колегія суддів не приймає долученого до апеляційної скарги витягу з реєстру прав вимоги №38 від 06 серпня 2019 року, виходячи з наступного. Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №192/875/17 сформовано наступний правовий висновок. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції. У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Проте, подаючи нові докази до апеляційного суду, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не наведено об`єктивних підстав їх неподання у визначений ст. 83 ЦПК України строк до суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 30 квітня 2019 року. Правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача судом встановлено не було. За встановлених обставин, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» залишити без задоволення. Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: О. Ю. Кононенко В. І. Криворотенко