Ухвала КЦС ВС № 186/1485/20

Ухвала 31 березня 2022 року м. Київ справа № 186/1485/20 провадження № 61-2785ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення особи від права на спадкування, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Першотравенський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив. Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишив без задоволення, а рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2021 року - без змін. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 лютого 2022 року подали засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у вищевказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що вони не були присутніми в судовому засіданні апеляційного суду 22 червня 2021 року, оскаржувана постанова апеляційного суду від 22 червня 2021 року поштою їм не направлялася, а була отримана ОСОБА_2 05 серпня 2021 року (на підтвердження наведеного надано копію заяви ОСОБА_2 про видачу копії рішення суду від 05 серпня 2021 року). Вперше з касаційною скаргою на оскаржувану постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року вони звернулися до Верховного Суду 20 серпня 2021 року разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Однак, ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року касаційну скаргу було повернуто заявникам. Наведені заявниками причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке. Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року була оприлюднена 29 червня 2021 року. З матеріалів касаційного провадження видно, що 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, в якій було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 22 червня 2021 року заявники отримали 05 серпня 2021 року, однак доказів на підтвердження цього не надали. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків скарги, а саме - заявникам необхідно було надати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, уточнити прохальну частину касаційної скарги з урахуванням положень статті 409 ЦПК України та надати копії касаційної скарги (у новій редакції) відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також роз`яснено про наслідки її невиконання. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Верховного Суду від 09 вересня 2021 року оприлюднена 10 вересня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року повернуто заявникам з підстав неповного виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 вересня 2021 року. Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Верховного Суду від 17 грудня 2021 року оприлюднена 20 грудня 2021 року. 23 грудня 2021 року за вих. № 57251/0/222-21 копія ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2021 року була направлена на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були вказані в касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно з рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення за трек-номерами 0306307979200 та 0306307979189 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали вказану ухвалу 30 грудня 2021 року. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається. Звертаючись 17 лютого 2022 року вдруге з касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано жодного належного доказу (довідку суду, пошти тощо) на підтвердження того, що апеляційним судом недотримано вимог, встановлених частиною п`ятою статті 272 ЦПК України щодо направлення копії оскаржуваної постанови апеляційного суду від 22 червня 2021 року. Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вказують причини, що заважали (унеможливлювали) їм звернутися з цією касаційною скаргою негайно після отримання ними 30 грудня 2021 року ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2021 року про повернення їх попередньої касаційної скарги. Ураховуючи наведене, зазначені заявниками причини пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особам, які її подали, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів. Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узагальнено посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначають конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Окрім цього, як вбачається з прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, проте не ставлять питання щодо рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін оскаржуваною постановою апеляційного суду, а також не зазначають, яке саме судове рішення Верховний Суд має прийняти за наслідками розгляду їх касаційної скарги. Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявникам необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, уточнити та конкретизувати прохальну частину касаційної скарги, викласти її вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев