Постанова 4854 № 400/3758/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/3758/21 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Турецької І. О., суддів - Шевчук О. А., Стас Л. В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області) в якому просив: - визнати протиправними дії щодо відмови в проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформлення всіх необхідних документів для призначення пільгової пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ); - зобов`язати провести розрахунок розміру грошового забезпечення, оформити всі необхідні документи та направити їх до Головного управління ПФУ в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області) для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 пункту «а» Закону №2262-ХІІ, із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби з 15.07.1999 до 03.04.2000 на посаді дільничного інспектора міліції та часу проходження служби з 01.04.2008 до 27.08.2012 на посаді оперуповноваженого підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяці. Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 зазначив про протиправність відмови ГУНП в Миколаївській області у призначенні пенсії за вислугу років з підстав недостатності календарної вислуги років. Так, на думку позивача, ГУНП в Миколаївській області вважаючи, що його календарна вислуга років складає 19 років 11 місяців і 10 днів, не враховує пільговий стаж у розмірі 2 роки 6 місяців 22 дні, який складається з 4 місяців 9 днів служби на посаді дільничного інспектора міліції та 2 років 2 місяців 13 днів служби оперуповноваженим підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю. Покликаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (далі - Постанова №393) позивач указує, що час проходження ним служби на посадах дільничного інспектора та оперуповноваженого Державної служби боротьби з економічною злочинністю зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця. За твердженням ОСОБА_1 його загальна вислуга (календарна + пільгова) складає 22 роки 6 місяців і 1 день, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років за статтею 12 пункту «а» Закону №2262-ХІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції вважав, що покликання позивача на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 травня 2008 року №250 «Про затвердження Переліку посад дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ), яким час проходження служби зараховується на пільгових умовах», відповідно до якого служба дільничним інспектором зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця є помилковим, адже останній прийнятий майже через 8 років після проходження позивачем служби на посаді дільничного інспектора та в наступному втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 12 серпня 2011 р. № 546 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів МВС». На думку суду першої інстанції, за приписами статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Доводи позивача, що до спірних правовідносин слід застосувати Постанову №393, яка також встановлює, що час проходження служби на посадах дільничного інспектора та оперуповноваженого Державної служби боротьби з економічною злочинністю зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця, суд не розглянув і правової оцінки їм не надав. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляції, скаржник, насамперед, звертає увагу на незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Постанови №393. Так, скаржник зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1525 було доповнено підпункт «в» пункту 3 Постанови №393 абзацом такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ) зараховується до вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця. Така норма, за поясненнями позивача, діяла до 27.07.2011. ОСОБА_1 наполягає, що при вирішенні даного спору слід врахувати обставини, що з 15.07.1999 по 03.04.2000 він займав посаду дільничного інспектора міліції, а тому цей період роботи підпадає під пільгову вислугу, яка складається з 4 місяців 9 днів. У відзиві на апеляцію ГУНП в Миколаївській області зазначає про необґрунтованість її доводів та на відсутність підстав для її задоволення, наполягаючи на тому, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 у період з 21.08.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 01.08.2016 в Національній поліції. Відповідно до наказу від 01.08.2016 за № 213 о/с, ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 4 частини1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Відповідно до даного наказу календарна вислуга років позивача складає - 19 років 11 місяців 10 днів (а.с.10). ГУНП в Миколаївській області склало довідку, де перелічила посади ОСОБА_1 , які він займав за час проходження служби. До переліку цих посад входить, зокрема, посада дільничного інспектора міліції ВДІМ Вознесенського МРВ УМВС України в Миколаївської області, яку займав позивач в період з 15.07.1999 по 03.04.2000 та посада оперуповноваженого СДСБЕЗ Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївської області, на якій він працював з 01.04.2008 по 27.08.2012. 26.03.2021 ОСОБА_1 подав до ГУНП в Миколаївській області заяву про призначення йому пенсії за вислугу років, на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 указав, що набув право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки має вислугу 22 роки 6 місяців і 1 день, а саме календарна вислуга років складає 19 років 11 місяців 10 днів, а пільгова - 2 роки 6 місяців 22 дні. ГУНП в Миколаївській області відмовило позивачу в призначенні пенсії з вислугу років, направивши йому відповідного листа від 26.04.2021. Відмова мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено зарахування до календарної вислуги пільгової, оскільки пільгова вислуга зараховується до календарної тільки у разі, якщо особа має необхідну календарну вислугу для призначення пенсії за вислугу років та впливає лише на розмір пенсії, згідно із пунктом «а» статті 13 Закон №2262-ХІІ. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та правова оцінка суду апеляційної інстанції доводів учасників справи та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не взяв до уваги підставу для такої відмови, що була висловлена ГУНП в Миколаївській області, а саме, обов`язковою умовою для отримання права на призначення пенсії за вислугу років є наявність саме календарної вислуги років у визначеному Законом №2262-XII. Підставою для відмови, на думку суду, повинно слугувати те, що на час служби позивача на посаді дільничного інспектора, нормативного акту, який передбачав зарахування такої служби у пільговому обчисленні 1 місяць служби за 1,5 місяці, не існував, а тому його неможливо застосувати до спірних правовідносин. ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі зосереджує увагу тільки на обставинах наявності у нього пільгової вислуги років за період роботи з 15.07.1999 по 03.04.2000 на посаді дільничного інспектора та на тому, що за приписами постанови Кабінету Міністрів України «Про поширення дії постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» для призначення пенсій за вислугу років, відповідно до Закону №2262-ХІІ, до вислуги років, зокрема, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зараховується служба в органах і підрозділах цивільного захисту з дня призначення на відповідну посаду. Отже, про наявність пільгової вислуги років за службу в підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю, що складає 02 роки 02 місяця та 13 днів, скаржник не указує, що свідчить про відсутність спору у межах зазначених правовідносин. Відповідаючи на доводи скаржника, колегія суддів указує таке. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в органах внутрішніх справ, Національній поліції є, зокрема Закон № 2262-ХІІ. Відповідно до статті 12 пункту «а» Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 р. по 30 вересня 2016 р. і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. Як встановлено вище, позивач звільнений зі служби в поліції 01.08.2016, а тому, відповідно, на підставі наведеної норми, пенсія за вислугу років йому може бути призначена тільки у разі наявної вислуги років 22 роки 6 місяців і більше. Є обґрунтованими доводи скаржника, що пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Так, дійсно, підпункт «в» пункту 3 Постанови №393, починаючи з 01.01.2005 по 27.07.2011 містив абзац такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату Міністерства внутрішніх справ) зараховується до вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця. Проте, не можна погодитися з позивачем про застосування даної норми на момент виникнення у нього права на пенсію за вислугою років. На обґрунтування такої позиції, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мір залежить від становища в державах, особливо фінансового. Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через відсутність фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Підпункт «в» пункту 3 Постанови №393, який діяв на момент звільнення позивача та визначає пільговий період служби із розрахунку один місяць служби за півтора місяця не включає періоди служби в МВС на посадах дільничних інспекторів та оперуповноважених Державної служби боротьби з економічною злочинністю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи, розподіл судових витрат не проводиться. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя О. А. Шевчук суддя Л. В. Стас Повне судове рішення складено 30.03.2022.