Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/5074/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2294/22 Справа № 210/5074/18 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що вона є дочкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку прийняла у спадок мати померлого, яка є бабусею позивача - ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що ОСОБА_3 без її відома подала до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори документи на отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 на праві власності. Інформацію щодо всіх спадкоємців бабуся ОСОБА_3 приховала від нотаріуса, щоб бути єдиною власницею квартири. В установлений законом строк ОСОБА_2 до нотаріуса не звернулася, так як вважала, що вступила у право на спадщину, оскільки фактично проживала разом із батьком з 2002 року до часу його смерті. До 2002 року ОСОБА_2 жила з батьками своєї матері - до їх смерті, а потім батько забрав її до себе. Вони мешкали разом з батьком і бабою з 2002 року до смерті батька. Потім вона залишилася мешкати разом із бабусею ОСОБА_3 , з якою у неї були добрі стосунки, бабуся допомагала виховувати дітей, вона допомагала по господарству, сплачувала комунальні послуги. На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд встановити факт сумісного проживання її разом із батьком, ОСОБА_4 (спадкодавцем) на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 03 грудня 2014 року, що зареєстроване в реєстрі за №1-924, видане Третьою Криворізькою державною нотаріальною конторою; визнати за нею 1/2 частину спадкового майна, а в загальному вигляді 1/4 частини всієї квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2018 року (скасовану в частині зупинення виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року по справі №210/1200/17, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року до ухвалення рішення по суті у справі №210/5074/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування), для забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, - Третя Криворізька державна нотаріальна контора про встановлення факту сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування, у вигляді вчинення дій щодо виселення ОСОБА_2 з квартири за АДРЕСА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , просить рішення суду від 17 червня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків рішення суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.1 ст.1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). Згідно з ч. 1, 3, 5 статті 1268 ЦПК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця із спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк. Своїми діями спадкоємець перериває для себе строк для прийняття спадщини і стає власником майна. Якщо спадкодавець подав заяву про відмову від спадщини у встановлений для цього строк, вважається, що він відмовився від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК ). Право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ч. 1, 2 ст.1300 ЦК України передбачено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Судом встановлено, позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 та онукою відповідача ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 його матір`ю є ОСОБА_3 (т.1 а.с.169). Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00012162278 від 15 травня 2013 року, відповідно до якого 21 серпня 1968 року після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 ОСОБА_3 присвоєно прізвище " ОСОБА_3 " (т.1 а.с.170). Згідно свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_8 14 жовтня 1983 року, після укладення шлюбу відповідачу ОСОБА_3 присвоєно прізвище " ОСОБА_3 " (т.1 а.с.171). Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7682012 від 05 липня 2005 року відповідачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/2 частці квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності №Дз-280 від 17 червня 2005 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, розпорядження №Дз-229 від 08 червня 2005 року (т.1 а.с.178, 179). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (т.1 а.с.168). За життя ОСОБА_4 заповіт не складав, що вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №38774425 від 31 жовтня 2014 року (т.1 а.с.172). З матеріалів спадкової справи №370/2014, заведеної 31 жовтня 2014 року після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , Третьою криворізькою державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 - матір ОСОБА_4 , звернулася в установлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину як спадкоємець першої черги за законом. Спадкове майно фактично прийняла, оскільки її місце проживання зареєстровано разом із сином на час його смерті за однією адресою. Інформація про наявність/відсутність інших спадкоємців у заяві відсутня (т.1 а.с.167). 03 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Третьої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про спадщину на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та вкладів з відповідними відсотками, нарахованою компенсацією та індексаціями, що знаходиться у АТ "Ощадбанк" ТВБВ №10003/0555 філії Дніпропетровського обласного управління ТВБВ№10003/0555, поточний рахунок № НОМЕР_1 (т.1 а.с.176). 03 грудня 2014 року державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Коптевій В.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1-924 та свідоцтво про право на спадщину за законом на вклад з відповідними відсотками, нарахованою компенсацією та індексаціями, що знаходиться у АТ "Ощадбанк" ТВБВ №10003/0555 філії Дніпропетровського обласного управління ТВБВ№10003/0555, поточний рахунок № НОМЕР_1 , поточна сума станом на 11.11.2014 року - 705,28грн., зареєстровано в реєстрі №1-925 (т.1 а.с.183-186). Із копії спадкової справи вбачається, позивач ОСОБА_2 в установлений законом строк до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зверталася. На час смерті ОСОБА_4 його місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 разом із його матір`ю ОСОБА_3 , 1940 року народження. Інші зареєстровані особи відсутні (т.1 а.с.169). Місце проживання позивача ОСОБА_2 з 09 січня 2004 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.7). Відповідно до акту б/н та без дати, посвідченому ТОВ "СІТІ-СЕРВІС-КР", сусіди ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтверджують, що ОСОБА_2 з 2000 року мешкає безперервно за адресою: АДРЕСА_1 по цей період 2018 року. Мешкає разом із бабусею ОСОБА_14 , 1940 року народження, батьком, який помер у 2013 році та своїми дітьми 2014 та 2016 року народження, продовжує мешкати за даною адресою (т.1 а.с.10). У акті від 10 листопада 2017 року, посвідченому ТОВ "СІТІ-СЕРВІС-КР", сусіди ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтверджують, що ОСОБА_2 мешкає з 2004 року зі своїм батьком ОСОБА_4 , який помер у 2013 році, за адресою: АДРЕСА_1 та продовжує мешкати (т.1 а.с.11). З акту від 14 січня 2019 року, посвідченому ТОВ "СІТІ-СЕРВІС-КР", вбачається, що сусіди ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтверджують, що ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_1 з 2003 року по січень 2004 року. Самовільно зайняла дану квартиру у серпні 2016 року. У період з січня 2004 року по серпень 2016 року ОСОБА_2 за даною адресою не проживала (т.1 а.с.69). З інформації про випускницю КЗШ№15 ім. М.Решетняка вбачається, що ОСОБА_2 навчалася у даному учбовому закладі з вересня 1992 року по червень 2002 року. У 2002 році закінчила школу та отримала атестат про повну загальну середню освіту. Батьки були розлучені, мати ОСОБА_17 не приймала участі у вихованні дитини. Вихованням займалася бабуся ОСОБА_18 ( АДРЕСА_4 ), після її смерті в 2000 році дівчина проживала разом із батьком ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12). У обмінній картці пологового будинку, яка виписана 10 травня 2014 року місце проживання ОСОБА_2 зазначено за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13). Довідкою Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" КМР №1450 від 07 листопада 2017 року підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває під наглядом та обслуговуванням за місце фактичного мешкання - АДРЕСА_1 (т.1 а.с.115). У довідці Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" КМР №2117 від 30 жовтня 2019 року зазначено, що ОСОБА_2 з січня 2013 року перебуває під наглядом в амбулаторії №2. На обліку з приводу хронічних захворювань не перебуває. В січні 2013 року пройшла профогляд, з серпня 2013 року перебувала на обліку по вагітності, в 2016 році з приводу другої вагітності. У теперішній час перебуває під наглядом за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.116). Позивач ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.8, 9). Судом встановлено, докази, надані позивачем на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 разом із своїм батьком ОСОБА_4 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 містять суперечливу інформацію. Акт про проживання позивача б/н та без дати та акт від 10 листопада 2017 року, які складені одними й тими ж сусідами містять різну інформацію про початок перебігу часу проживання позивача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 - з 2000 року та з 2004 року по час видачі довідки, у той час як в акті від 14 січня 2019 року, складеному іншими сусідами, зазначено, що ОСОБА_2 мешкала з 2003 року по січень 2004 року, а у серпні 2016 року самовільно вселилася в спірну квартиру. Довідка з КЗШ №15 ім. М.Решетняка містить інформацію, яка збігається з іншими доказами у справі, однак підтверджує факт проживання ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 з 2000 році по червень 2002 року (закінчення часу навчання), проте не стосується періоду, про який заявлено позивачем і який має бути встановлений у судовому порядку. У довідці Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" КМР №2117 від 30 жовтня 2019 року зазначено, що ОСОБА_2 з січня 2013 року перебуває під наглядом в амбулаторії №2, а станом на день видачі довідки перебуває під наглядом за адресою АДРЕСА_1 . З довідки КУ "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5" КМР та інформація у обмінній картці пологового будинку встановлюють факт проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 поза межами спірного періоду - після смерті її батька. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року у справі №210/1200/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Усунуто перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_21 із квартири за АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (т.1 а.с.242-245). Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення - задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (т.1 а.с.149-151). Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 приїхала з м.Білої Церкви до бабусі ОСОБА_3 ОСОБА_3 не надавала дозволу ОСОБА_2 на проживання та користування своєю квартирою, але ОСОБА_2 , зловживаючи гостинністю залишилась проживати в квартирі та самоправно зайняла жиле приміщення. ОСОБА_2 позбавила ОСОБА_3 право користування належним їй житловим приміщенням, змінила замки і ОСОБА_3 вимушено не проживала у квартирі з липня 2016 року (т.1 а.с.149-151). З матеріалів справи вбачається, позивач ОСОБА_2 не була зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті і у встановлений законом строк до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зверталася. У позовній заяві позивач ОСОБА_2 зазначала, що до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона взагалі не зверталася. Встановлено, Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом Старіковій Я.Ю. не видавалася. Слід зазначити, якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз"яснено, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності судовому розгляду не підлягають. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що "згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки". Таким чином, обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року "296/5 вбачається, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Слід зазначити, позивачем ОСОБА_4 не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона дійсно без реєстрації проживала разом із батьком ОСОБА_4 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання позивача на надані нею вказані Акти проживання, які містять суперечливу інформацію, та на пояснення свідків, не є достатніми доказами на підтвердження заявлених позивачем позовних вимог, оскільки позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження ведення із спадкодавцем ОСОБА_4 спільних витрат, наявність спільного бюджету, спільного харчування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги про доведеність позовних вимог позивача належними доказами у справі не підтверджуються. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з"ясування судом обставин справи є необгрунтованими. Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П. Красвітна О.В. Свистунова