Постанова 4807 № 333/5397/19

Дата документу 29.03.2022 Справа № 333/5397/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/5397/19 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко І.А. Провадження № 22-ц/807/461/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «29» березня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: В вересні 2019 року ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 29.08.2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0678115/0802/16, забезпечений транспорт «OPEL INSIGNIA», державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов Договору страхування № 06/0678115/0802/16 при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи. 03.11.2016 року у м. Запоріжжя, вул. Прибережна Магістраль, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «OPEL INSIGNIA», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «VOLKSWAGEN POLO», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно з Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (ст. 124 КУпАП). Відповідно до страхового акту ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» № 2300141077 від 16.12.2016 року та умов Договору страхування № 06/0678115/0802/16 розмір страхового відшкодування склав 32 259 грн., яке товариством було сплачено на проведення відновлювального ремонту згідно платіжного доручення № 0055378 від 19.12.2016 року. Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільні правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» згідно полісу № АІ/9261939 з лімітом за завдання шкоди майну в розмірі 100 000,00 грн., франшизою в розмірі 0,00 грн. 25.10.2017 року ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» здійснило виплату ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» з урахуванням зносу автомобіля, а саме у розмірі 16 621,68 грн. Невиплачений розмір матеріальної шкоди становить 15 637,32 грн. На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 15 537,32 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес». Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» залучено до участі у справі в якості співвідповідача. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» грошові кошти у розмірі 15 637,32 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., а всього: у розмірі 17 558,32 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на наявність в матеріалах справи двох різних розрахунків страхового відшкодування, яким не було надано оцінку судом першої інстанції, відсутність належного розрахунку зносу, ненадання позивачем звіту «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу», недоведеність ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» належного виконання зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути 15 637,32 грн. та судові витрати з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес», в іншій частині позову відмовити. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 січня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 03.11.2016 року ОСОБА_1 у м. Запоріжжя, по вул. Прибережна Магістраль, керуючи автомобілем «Volksvagen Polo», державний номер НОМЕР_2 , не обрала безпечної швидкості, не впоралась з керуванням та скоїла зіткнення з автомобілем «Opel Insignia», державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 , внаслідокдорожньо-транспортної пригоди автомобілі пошкоджено, постраждалих немає. Відповідно до постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.12.2016 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення (т.1, а.с.6). 29.08.2016 року між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0678115/0802/16, забезпечений транспорт «Opel Insignia», державний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с.15-18). Відповідно до пункту 12.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0678115/0802/16 вартість відновлювального ремонту розраховується згідно з рахунками СТО, що здійснює відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу, на яку Страхувальника направив Страховик. Згідно рахунку-фактури ФОП ОСОБА_4 №141-П-141077 від 01.12.2016 року загальна вартість ремонтних робіт автомобіля «Opel Insignia», державний номер НОМЕР_1 , з матеріалами складає 32 259,00 грн. (т.1, а.с.95). Відповідно до страхового акту № 2300141077 від 16.12.2016 року та умов пункту 12.1 Договору страхування № 06/0678115/0802/16 розмір страхового відшкодування склав 32 259 грн., яке ПрАТ «СК «Провідна» було сплачено на проведення відновлювального ремонту згідно платіжного доручення № 0055378 від 19.12.2016 року (т.1, а.с.4, 7-8, 90, 92-93). Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Volksvagen Polo», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес» згідно полісу № АІ/9261939 з лімітом за завдання шкоди майну 100 000,00 грн., франшизою в розмірі 0,00 грн. (т.1, а.с.191). Відповідно до страхового акту ПрАТ «СК «Юнівес» №ГО-4201/ЗП.Р та умов договору страхування №АІ/9261939 від 27.03.2016 року розмір страхового відшкодування з урахуванням зносу автомобіля склав 16 621,68 грн. (т.1, а.с.193-194). 24.10.2018 року ПрАТ «СК «Юнівес» здійснило виплату ПрАТ «СК «Провідна» у розмірі 16 621,68 грн. (т.1, а.с.195). Отже, судом першої інстанції встановлено, що різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою ПрАТ «СК «Провідна» складає 15 637,32 грн. (32 259,00 грн. - 16 621,68 грн. = 15 637,32 грн. ). Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик (в даному випадку ПрАТ «СК «Юнівес») відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третіх осіб. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Отже, враховуючи вищевикладене, правильним є висновок суду про те, що до обов`язку страхової компанії, передбаченого положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», входить відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. За матеріалами справи ПрАТ «СК «Юнівес» здійснило виплату ПрАТ «СК «Провідна» з урахуванням зносу автомобіля, а саме у розмірі 16 621,68 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентуються спеціальним законом - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). Статтею 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. За приписами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Розрахунок зносу здійснюється на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, та зареєстрованого в Міністерства юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395 (надалі - Методика). Згідно з пунктом 3.9 Методики, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу (надалі - КТЗ) внаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Коефіцієнт зносу на деталі, що підлягають заміні (Ез) для визначення розміру матеріальної шкоди, визначається за наведеною нижче формулою: Ез = 1 - С / Цн, де С - ринкова вартість пошкодженого ТЗ; Цн - вартість нового транспортного засобу. Значення Ез приймається рівним 0 для транспортних засобів, термін експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових транспортних засобів; 3 роки - для вантажних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Згідно рахунку-фактури №141-П-141077 від 01.12.2016 року ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 32 259,00 грн. без врахування коефіцієнта фізичного зносу. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Opel Insignia», державний номер НОМЕР_3 рік випуску транспортного засобу - 2009, тобто термін експлуатації зазначеного транспортного засобу перевищує 7 років. Оскільки термін експлуатації транспортного засобу «Opel Insignia», державний номер НОМЕР_1 , перевищує 7 років, то при розрахунку розміру ПрАТ «СК «Юнівес» страхового відшкодування (16 621,68 грн. без ПДВ) було застосовано коефіцієнт зносу (т.1, а.с.136). За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги про наявність в матеріалах справи двох різних розрахунків страхового відшкодування, виконаних ПрАТ «СК «Провідна» за умовами договору добровільного страхування та ПрАТ «СК «Юнівес» на підставі статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не заслуговують на увагу. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року роз`яснено, що при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі ст. 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Виходячи з викладеного, суд дійшов правильного висновку про стягнення саме з ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 15 637,32 грн., а в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «Юнівес» - відмовив за необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що різниця у розмірі 15 637,32 грн. повинна бути відшкодована ПрАТ «СК «Юнівес» згідно з умовами укладеного договору обов`язкового страхування, оскільки розмір реальних збитків повністю покривається лімітом відповідальності, є безпідставними та такими, що суперечать вимогам статті ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за приписами якої у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля. Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 06 липня 2018 року у справі №924/675/17. Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З аналізу норм статей 4, 12, 13, 81 ЦПК України, статті 15 ЦК України можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Матеріали справи не містять клопотань відповідача ОСОБА_1 про проведення судової авто-товарознавчої експертизи ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги в частині не згоди із розміром визначеної шкоди колегія суддів вважає неприйнятними. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 29 березня 2022 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова