Постанова 4870 № 926/1329/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" березня 2022 р. Справа №926/1329/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Бонк Т.Б. Суддів Гриців В.М., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Кострик К., за участю представників учасників справи: прокурора: Майорчака В.М. стягувача: Книговський В.О. (в порядку самопредставництва); боржника: не з`явився (належно повідомлений), розглянувши апеляційну скаргу Національного природного парку "Вижницький" №22 від 14.01.2022(вх. суду від 19.01.2022 №01-05/256/22) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2022 (суддя Гушилик С.М., м. Чернівці) про відмову у задоволенні заяви НПП Вижницький про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, виданих у справі №926/1329/21 за позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до відповідача Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 369 968,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно заповідного фонду ВСТАНОВИВ: Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 369 968,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно заповідного фонду. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.06.2021 у справі №926/1329/21 позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з НПП "Вижницький" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоду в сумі 369 968,00 грн. Присуджено до стягнення з НПП "Вижницький" на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судовий збір в сумі 5549,52 грн. На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.06.2021, яке набрало законної сили 25.06.2021, видано відповідні накази. 09.08.2021 на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2021 матеріали справи №926/1329/21 направлені до Західного апеляційного господарського суду. 20.08.2021 Головним Управлінням ДКСУ у Чернівецькій області повернуто до Господарського суду Чернівецької області наказ про примусове виконання рішення суду у справі №926/1329/21 від 25.06.2021. 27.08.2021 Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону повернув до Господарського суду Чернівецької області наказ про примусове виконання рішення суду по справі №926/1329/21 від 25.06.2021. 10.11.2021 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.06.2021 у справі №926/1329/21 залишено без змін. 17.11.2021 позивач подав заяву про видачу судового наказу на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, яке набрало законної сили 10.11.2021. 16.12.2021 на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 видано відповідні накази, а саме: -про стягнення з НПП "Вижницький" на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судовий збір в сумі 5549,52 грн; -про стягнення з НПП "Вижницький" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу шкоду в сумі 369 968,00 грн, які перерахувати одержувачам коштів: -50% до спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької територіальної громади в сумі 184 984,00грн; -20% до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 73 993,60грн; -30% до Державного бюджету України в сумі 110 990,40грн. 29.12.2021 відповідач подав заяву про визнання наказів від 16.12.2021 по справі №926/1329/21 такими, що не підлягають виконанню, оскільки один з наказів видано на користь різних одержувачів грошових коштів, що вимагає вчинення окремих дій щодо кожного з них, а тому по відношенню до кожного одержувача грошових коштів повинен бути окремий наказ. Крім того, грошові зобов`язання, які підлягають виконанню по вказаним наказам, припинились поєднанням боржника і кредитора в одній особі Держава Україна, у зв`язку з чим заявник вважає, що наявні підстави для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2022 у справі №926/1329/21 відмовлено у задоволенні заяви НПП Вижницький про визнання виконавчих документів від 16.12.2021 такими, що не підлягають виконанню. При прийнятті ухвали суд першої інстанції вказав, що видані накази на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.06.2021 у справі №926/1329/21, яке набрало законної сили 10.11.2021, відповідають вимогам ч. 5 ст. 327 ГПК України. Суд в ухвалі зазначиив, що рішення у цій справі прийнято на користь одного позивача Державної екологічної інспекції Карпатського округу та проти одного відповідача Національний природній парк «Вижницький», тому вказані сторони зазначені у виданих судом наказах, при цьому, виконання рішення не проводиться в різних місцях, рішенням суду не передбачено вчинення кількох дій, у зв`язку з чим, суд відхилив твердження боржника про необхідність видачі кількох різних наказів. Також суд вказав, що в резолютивній частинні рішення суду та відповідно наказах не зазначено орган, через який грошові кошти повинні перераховуватись, а зазначено лише реквізити щодо грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської, що відповідає вимогам статті 4 Закону України Про виконавче провадження (вимоги до виконавчого документа). Порядок зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та розподілення таких стягнень визначений Бюджетним кодексом України. В даному випадку поєднання боржника і кредитора в одній особі у розумінні статті 606 Цивільного кодексу України, не відбулося, оскільки позивач та відповідач є різними юридичними особами, а тому правові підстави для припинення зобов`язань відсутні. НПП «Вижницький» не погодилось з вказаною ухвалою подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення про задоволення заяви та визнання наказів Господарського суду Чернівецької області у цій справі такими, що не підлягають виконанню. В апеляційній скарзі скаржник вказує, зокрема, що стягнення за спірними судовими наказами здійснюватиметься на користь спеціальних фондів місцевого бюджету Берегометської ТГ, Вижницької ТГ, спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету та Державного бюджету України, тобто виконання наказів відбувається не на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу, яка є стягувачем. Крім цього, звертає увагу, що і стягувач і боржник у цій справі є юридичними особами публічного права, які фінансуються за рахунок державного бюджету, що свідчить, на думку скаржника, про поєднання стягувача та боржника в одній особі. Також, апелянт зазначає, що реальні винуватці незаконної рубки лісу не відшкодовують нанесену державі шкоду, а тягар такого відшкодування лягає на лісокористувачів, які повністю узалежнені від держави, відтак, в кінцевому результаті реального виконання жодного зобов`язання не відбувається, а таке припиняється в силу ст.606 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу Держекоінспекція просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що рішення у цій справі прийнято на користь одного позивача, який є стягувачем (Державної екологічної інспекції Карпатського округу) та проти одного відповідача (боржника) НПП Вижницький, а порядок зарахування та розподілення грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначений Бюджетним кодексом України. Крім того наголошує, що в даному випадку не відбулося поєднання боржника і кредитора в одній особі в розумінні ст.606 ЦК України, тому правові підстави для припинення зобов`язання відсутні, та наголошує на принципі обов`язковості виконання судового рішення. Ухвалою Західного апеляційного господарського суд від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НПП "Вижницький". Ухвалою від 21.02.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на 15.03.2022. У судове засідання 15.03.2022 скаржник не забезпечив явки свого представника, причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується тим, що копія ухвали апеляційного суду від 21.02.2022 отримана скаржником (поштове відправлення №7901011666798 вручено 01.03.2022). У судовому засіданні прокурор та представник заперечили доводи та вимоги апеляційної скарги та надали усні пояснення. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Частина 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання виконавчого документа наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявою стягувача або боржника, поданою в порядку зазначеної статті: -якщо його видано помилково; -якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. На господарський суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, при цьому суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням конкретних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обидвох сторін виконавчого провадження. Водночас, перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 Господарського процесуального кодексу України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у вказаній нормі процесуального права. При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання. В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється, зокрема, наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Як зазначено вище, підставою звернення НПП Вижницький до суду першої інстанції із заявою про визнання виконавчих документів у справі №926/1329/21 такими, що не підлягають виконанню, визначено, зокрема те, що суд, в порушення вимог ч.5 ст.327 ГПК України, в одному з наказів стягнув на користь різних одержувачів грошові суми, за саме- на користь спеціального фонду місцевого бюджету смт. Берегомет, спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету, Державного бюджету України, що, на думку заявника, вимагає вчинення окремих дій щодо кожного з них, а тому по відношенню до кожного одержувача грошових коштів повинен бути виданий окремий наказ. Відповідно до частини 5 статті 327 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Позивачем (стягувачем) у даній справі є Державна екологічна інспекція Карпатського округу, відповідачем (боржником) Національний природній парк Вижницький. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.06.2021 у даній справі, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, прийнято на користь одного позивача - Державної екологічної інспекції Карпатського округу та проти одного відповідача - Національного природного парку Вижницький. Вказані сторони зазначені у виданих судом наказах. Виконання рішення суду у даній справі не проводиться в різних місцях. Також вказаним рішенням суду не передбачено вчинення кількох дій. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видані 16.12.2021 накази на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, якою рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.06.2021 залишено без змін, відповідає вимогам частини 5 статті 327 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, порядок зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та розподілення таких стягнень визначені Бюджетним кодексом України. Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Згідно з п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків. Відповідно до ст.47 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги твердження боржника про те, що у резолютивній частинні рішення суду та спірних наказах зазначено орган, через який повинні перераховуватись грошові кошти, оскільки таке посилання в них відсутнє. Натомість у резолютивній частинні рішення суду від 02.06.2021 та спірних наказах зазначено реквізити щодо стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської, що відповідає вимогам статті 4 Закону України Про виконавче провадження. Безпідставними є також доводи боржника про те, що накази від 16.12.2021 не підлягають виконанню з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі - Держава Україна. Відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Стаття 606 Цивільного кодексу України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов`язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов`язанні. Апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність у спірній ситуації факту поєднання боржника та стягувача в одній особі, оскільки згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наявних матеріалів справи позивач Державна екологічна інспекція Карпатського округу та відповідач Національний природний парк Вижницький є окремими юридичними особами, відтак, підстави для припинення зобов`язання у відповідності до ст.606 ЦК України відсутні, а видані судом накази у цій справі підлягають виконанню боржником. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що і стягувач і боржник є юридичними особами публічного права, які фінансуються за рахунок державного бюджету, що на думку скаржника свідчить про поєднання стягувача та боржника в одній особі держава Україна, оскільки відповідач (боржник) у справі Національний природний парк Вижницький не виступає в інтересах держави, а є самостійною юридичною особою; такий визначено відповідачем у справі, оскільки він є постійним лісокористувачем, який зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Право на виконання судового рішення є невід`ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання наказів від 16.12.2021 по справі №926/1329/21 такими, що не підлягають виконанню, відтак, заява боржника задоволенню не підлягає. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2022 у справі №926/1329/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного природного парку "Вижницький" №22 від 14.01.2022(вх. суду від 19.01.2022 №01-05/256/22) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2022 у справі №926/1329/21 -залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 25.03.2022. Головуючий суддя Т.Б. Бонк Судді В.М. Гриців Г.Г. Якімець